20140507 1562519941У селі відзначаю дві особливості. Перша – церква, яка розташувалася у центрі й оточена зі всіх сторін дорогами, а друга – це ті самі дороги. Вони тут за якістю більше польові із асфальтованими острівцями. Щоб їздити тут легковиком, не пошкодивши автомобіль, треба мати неабияку майстерність. Не витримав такого навантаження і наш редакційний автомобіль, який у центрі Новосілок просто відмовився рухатися уперед…

У сільраді голову села Емілію Яруш, звісно, найперше запитую про ремонт доріг… Як виявилося, це не єдина болюча проблема, яка не дає успішно розвиватися населеному пункту…

- Найгірше те, - бідкається Емілія Марківна, - що найбільш аварійні дороги перебувають на балансі «Райавтодору», а тому ми, навіть, якби мали на це необхідні кошти, ремонтувати їх не маємо права. У «районі» ж вже декілька років поспіль обіцяють хоча б ямковий ремонт, але як доходить до справи, відмовка одна – немає грошей. А ось із сільськими путівцями таких проблем немає. Нещодавно проведено поточні ремонти по вулиці Л. Українки (витратили 15 тисяч гривень), асфальтне покриття бічної Шкільної (15 тисяч гривень). Усі кошти ішли із місцевого бюджету. За субвенційні кошти проведено поточні ремонти вулиці Тихої (10 тисяч гривень) і вулиці Сагайдачного (15 тисяч гривень). А наступною перепоною є відсутність генерального плану села. Відсутність його тягне за собою ще одну проблему: ми не можемо надати молодим сім’ям ділянки під забудову, а бажаючих є чимало. Але – безгрошів’я… Також маємо на території 3 господарських двори, на яких знаходиться викуплене майно колишніх колгоспів. Щодо них суттєво затягується виготовлення технічної документації. Це пов’язано із тим, що надзвичайно часто змінюється законодавство, а відповідно і вимоги до нього… Минулого року встановили вуличне освітлення. Та не можемо його задіяти. На ці роботи сільрадою виділено 60 тисяч гривень, 17 із них проплачено, решту суми «зависло» у казначействі. Нещодавно провели інвентаризацію та встановлення меж земельних ділянок під комунальними будівлями. На це нам пішло 35 тисяч гривень, та, на жаль, тут із грошима така ж ситуація.

Землевпорядник Юлія Федишин змальовує ситуацію щодо сільськогосподарських угідь.

- На сьогодні у селі є два орендарі. ТзОВ «Голвірем-Агро» орендує майже 352-гектарну площу, в тому числі 211 га ріллі, 60 га сінокосів і 80 га пасовищ. Угоди укладено за держактами. А ось окремо за сертифікатами орендують 47,68 га умовних кадастрових гектарів. Фермерське господарство «Захід-Птиця» орендує майже 140 га, в тому числі 104 га ріллі і 35 га сінокосів.

Орендарі добросовісні, вчасно розраховуються із людьми, наймають селян на сезонні роботи. Але і тут не все так добре, як хотілося б. Маємо проблему із тими, хто не переоформив спадщину на земельні паї. У цьому випадку, згідно із законодавством, власники земельних ділянок не мають права отримувати за них орендну плату, ці кошти поступають до бюджету сільради. А тому ми просто просимо людей, які опинилися у такій ситуації, юридично грамотно переоформити документи. Також маємо проблему із земельними ділянками площею орієнтовно 50 га, які знаходяться за межами населеного пункту. Через те, що не маємо права віддати цю землю в оренду, вона пустує і заростає чагарниками. А тому просимо у районної влади допомоги у вирішенні цього проблемного питання.

У приміщенні колишньої лікарні нас зустрів сімейний лікар Олександр Коробко. Він розповів про те, що приміщення(на балансі районної лікарні) у доволі добротному стані, а тому персонал амбулаторії сімейного типу робить усе, щоб його зберегти. Минулого року із допомогою «району» перекрили третю частину даху, замінили на першому поверсі 8 вікон, зробили опалення та провели воду. Але це мізер із того, що необхідно зробити. Велетенську територію утримують самі – обкошують, білять бордюри, доглядають за деревами. Попри це, встигають виконувати і свої безпосередні обов’язки. Обслуговують 3300 осіб, до Новосілко-Опарської амбулаторії належать ще ФАПи у Гонятичах та Малій Горожанні. Обладнанням та необхідними медикаментами забезпечені, нещодавно отримали нову стоматологічну установку.

…Подвір’я Володимира Дзюби більше нагадує казкову місцину. Одразу при вході розташувався невеличкий возик, на якому «їдуть у мандри» відомі усій малечі три козаки. Трохи далі «гордовито походжає» лелека, а з-під пенька «виглядає» допитливе сімейство ховрахів. З іншого боку улаштувалися два глиняні чоботи, неначе їх одного разу загубив казковий велетень, який час від часу заходить до господаря на чай. У самому центрі вмостився заквітчаний різноманітними барвами чималий кошик, який мов дбайливий батько, прихистив у собі декілька череп'яних глечиків. В іншому кутку розмістився невеличкий спортивний майданчик. Його пан Володимир встановив для внуків, які приїжджають до нього гостювати улітку. А що головне – у всіх куточках ростуть квіти та декоративні деревця. І уся ця краса зроблена руками дбайливого господаря подвір’я.

- Моїм наставником у цій справі була покійна дружина – із смутком у голосі згадує чоловік. - Ще за життя вона мріяла мати біля хати маленьку часточку казки, а тому я не міг не прислухатися до її побажань. Але, на жаль, не встигла вона побачити цієї краси. У Новосілках-Опарських живу відносно недавно. До цього жив у райцентрі, а потім (на старість) просто захотілося втекти від міської суєти. За 7 років, які тут живу, село стало мені наче рідне, а дружня і щира громада прийняла мене дуже тепло…

На краю села поблизу лісу розташувалась господарка ТзОВ «Голвірем-Агро». Доволі велика територія заставлена сільськогосподарською технікою – з поміж іншого помітила три трактори та вантажний автомобіль. Допоки бродили навкруги та роздивлялися, не запримітили жодної живої душі, але як тільки ми ступили на територію - доволі несподівано з’явився агроном Микола Ярема. Він розповів, що головна цьогоріч культура для них – гречка, бо це доволі невибаглива та рентабельна рослина. А ще мають інші зернові, садять картоплю, капусту.

Ось такими побачила Новосілки-Опарські цього весняного дня. Попри усі негаразди і фінансові проблеми, село живе і розвивається. Навіть незважаючи на те, що чоловіки майже всі на заробітках, а молодь переважно працює в обласному центрі, минулий рік був тут багатий на немовлят. Народилося їх 17. Та й роботи на присадибах люди не цураються: нині у селі нараховується 480 голів великої рогатої худоби (297 корів). А ще у селі є 46 коней, 31 трактор та 1 комбайн. Треба жити і працювати.

Вікторія Ничта.