20140703 1362586775Розвадів зустрічає полудневою спекою та звичною для села буденністю і тишею. У будь-якому випадку шуму від надмірної кількості автомашин, як у місті, тут нема, основний транспорт – велосипеди.

Історичний портрет одного з найбільших населених пунктів району пишуть більше трьох тисяч жителів. Колись Розвадів вважали індустріальним селом, попри те, що й земельні угіддя не пустували. Нині ж більшість підприємств у селі та на сусідніх миколаївських землях працює упівсили або ж, як-ось днями – один із заводів опинився на «виробничій перерві». .. Тож місцевим жителям доводиться інтенсивніше працювати у підсобних господарствах… Недарма співрозмовники жалкують за відсутністю робочих місць, бо ж люди виявилися незайнятими і почуваються непотрібними, хвилюються, а що ж буде далі, особливо із молоддю…

Зустрічна пані Марія повертається із поля. Поспішає, бо ще й удома, зізнається, має роботу. А на залізниці неподалік від переїзду з південно-східного боку села ( у напрямку з Миколаєва через залізницю є тільки пішохідна доріжка) помічаємо робітників. У їхньому товаристві впізнаємо депутата районної ради Михайла Кондура, який одразу ж після привітання запитує, чи журналісти …обідали. Зрозумілішою стає ця турбота в ході спілкування. Виявляється, залізничники вже тривалий час безуспішно добиваються створення нормальних умов хоча б для перепочинку. Адже, як розповідає старший дорожний майстер дільниці Щирець-Стрий Михайло Кондур, турбуючись про безпеку інших, працюють від 8-ї ранку поки є потреба, навіть по 12 годин, бо штат скорочений, а ось навантаження – ті ж самі, ще й більші. Змушені носити із собою термоси, бо нерідко обідня перерва застає їх посеред поля… Тому й молодь затримується на залізниці лише місяць-два, а далі шукає легшого хліба… Саме цього дня робітники готували колію для безпечного руху швидкісного потяга марки «Хюндай», що з’єднає Київ із Трускавцем. Однак, продовжує Михайло Кондур, такий потяг створить додаткову небезпеку для автотранспорту, бо деякі переїзди обладнані лише автоматичними шлагбаумами, на які водії зважають не завжди. А чи є щось дорожче від людського життя?..

За переїздом - величний храм. Розвадівська парохія із настоятелем о.Богданом Колібеком турбуються про святиню, тож вона виглядає, як нова. І духовне життя в селі теж активно підтримується.

...А в дитячій дошкільній установі "Вишенька" малеча залишає свої справи: хто малював, хто іграшками забавлявся, хто господарював і вазони підливав - та готується до "тихої години". До речі, це єдиний у районі сільський дитсадок, що працює безперебійно від часу заснування.

У центрі села – гурти чоловіків у тіні дерев ховаються від спеки та балакають про те, про се. Для газети називатися не насмілюються, вважають себе простими людьми, не вартими такої уваги. А, втім, гомоніли і про політику, висловлюючись твердо й переконливо: пора наводити порядок із стріляниною у прикордонних областях держави, а також повертати Крим. Тобто вважають, що мають бути рішучі кроки в державних управлінців, а пересічні громадяни владі допоможуть за першим покликом… Тільки хлопчаки молодшого шкільного віку безтурботно кружляють неподалік на велосипедах.

А за мостом через Дністер – чи не півсела. Саме час обіднього доїння корів. Тут і спілкуємося із господинями. Розповідають, що через міст колись автотранспорт курсував сміливо, дорога була в гарному стані. Тепер же ж небезпечно, добре, що сільрада власним коштом з одного боку полагодила пішохідну доріжку. Діляться тривогами про загальну суспільно-політичну ситуацію, не сприймають отого безладу, що чиниться в державі.Найбільш занепокоєні пенсіонери, бо подорожчання газу, як передбачають, призведе до повного зубожіння людей, не залишиться копійки на хліб. Радять пустити у владні кабінети чесну молодь.

Попри не завжди безпечне сусідство із могутнім та водночас сварливим Дністром, розвадівчани милуються власними краєвидами. Адже саме вода й дерева покращують екологічну ситуацію.

Прямуючи селом далі, чуємо версію, що його перший житель мав прізвище Розвадів. Але є й ще одна – про те, що назва походить від давноруського слова «свада», що означає «суперечка, ворожнеча». Згідно із сільськими переказами, перші поселення розташовувалися на правому березі Дністра, але через часті повені люди почали освоювати протилежний...

Сільський голова Ярослав Лукомський, якого хтось повідомив про наш приїзд у село, телефонує й пропонує зустрітися. У прохолодному адмінприміщенні за декілька хвилин довідуємося про земельні проблеми, наповнення бюджету, навіть про місцеві настрої щодо позачергових виборів Президента України. А саме від виборів і залежить напрямок розвитку населених пунктів. Сподіваємося, що органи місцевого самоврядування почуватимуться справжніми господарями і всюди (у Розвадові – теж) проблеми поступово вирішать самі громади.

Леся Бардак,

Василина Васильків.