Моє знайомтво з Ганною Осадко почалось декілька років тому на сторінках Поетичних майстерень. Почалось - і не закінчилось, вірніше, його не можна вважати завершеним, бо Ганна, як гейзер, постійно виплескує з душі і серця нові ідеї, як зробити наш світ добрішим і елегантнішим, дивує кожного дня.

Її мудрості позаздрить старець, її енергія - світла і чиста, як дитячий погляд. Може тому, що Ганна дивиться на світ їхніми очима, виходять з-під її рук диво-казки, щирі і оригінальні.

Поезія Ганни Осадко - мереживні образи, феєрії почуттів у буденних словах, виваженість і букет смаку. Недавня її книга "Та, що перевертає пінгвінів" - для справжніх гурманів від поезії.

Це були враження людини, в поезії ангажованої. А тим, кого поезія не дуже цікавить, можу сказати, що Ганя - вона просто дуже добра і чуйна людина, мила жінка, хороша подруга, а ще, як кажуть на Галичині - проста, як двері. Ганя - сонячний промінчик, все, чого торкнеться її погляд чи слово стає теплішим. Мабуть, Господь їй дав на те патент, бо таких людей не є багато.

І думаю, вона є з тих, в кого вийде все, чого заманеться. Хочу тільки побажати нам і їй - аби хотілось більше, і аби на здійснення бажань було досить сил.