Ніколи не купувала книг навмання. Приводом для покупки завжди слугувала якась інформація чи про книгу, чи то про її автора. Тому так полюбилася мені Миколаївська книжкова толока, що саме там є можливість «відкрити» для себе нові імена в сучасній українській літературі.

Так сталося із Марією Дзюбою. А спричинилася до цього Любов Хомчак із її кинутою на ходу фразою «Візьміть цю книжку». Мова йшла про «Укриті небом». Другу книгу авторки «Ранець для крил» придбала восени минулого року на книжковому святі у м.Радивилові Рівненської області.

Для мене ці книги – особливі. Якщо порівнювати їх з іншими на рівні зорових відчуттів, то це – кольрові книги. Різними барвами світу переливаються радість і сум, щастя і горе, дружба і зрада, любов і ненависть, надія і відчай.

На рівні ж смакових відчуттів – безперестанне змішування у житті солодкого і солоного, гіркого і кислого, гострого і пекучого викликають незбагненні нові відчуття. Вони насичують душу чимось вишуканим, інколи– пікантним.

І відчуваєш це все завдяки колоритній мові. Такій природній образній мові, пересипаній перлами народної мудрості і гумору, яка сьогодні частково живе ще в селах, які не сильно понівечились досягненнями цивілізації. Бо саме вона, цивілізація, забрала багато барв і робить нашу мову сірою і буденною, якоюсь прісною.

Велику насолоду отримувала від влучно виписаних діалогів героїв, ніби поверталась у далеке дитинство, відчуваючи дух і атмосферу сільського життя. Недаремно книги вийшли у серії «Українська екзотика».

З нетерпінням чекаю чергову толоку, щоб зустрітися з Марією Дзюбою і придбати її наступні книги «Бісеріаду» та «Музейну бабу».

Прочитайте ці книги, якщо ви хочете отримати феєрверк емоцій і відчути життя у всіх його барвах, радіти йому тільки тому, що ми є і маємо безцінні скарби – сонце, небо, квіти і все інше, що наповнює нашу душу несказанною красою буття.

Марія Браславець