Творчість Марії Чумарної звертає нашу увагу на потужний пласт української давнини, звідки б’ють духовні джерела «божественної сили» і закликає нас «стати носіями ідеї безсмертя людини, народу, нашої благословенної колиски – України». Що ж це за джерела? Це «знання про закони світотвору» у звичаєвій культурі; образи-символи у вишивці на сорочці, рушниковому Полотні, цьому «вселенському Полі, яке називаємо Космосом, Буттям»; Слово у притчах, давніх міфологічних легендах, цих «зернах людської мудрості».

До цих джерел привертали увагу зокрема наші великі світочі Іван Франко і Леся Українка, які багато праці поклали на віднаходження, вивчення, дослідження цих джерел.

«З усіх творчих енергій найвищою залишається думка. Що ж буде кристалом цієї енергії?

Хтось думає, що точне знання буде вінцем думки, але правильніше сказати, що увінчає думку легенда. В легенді вкладеться сенс творчої енергії та у стислій формулі виразяться сподівання й досягнення. Не правильно думати, що легенда належить примарній древності. Неупереджений розум відрізнить легенду, що твориться в усі дні Всесвіту. Кожне народне досягнення, кожен вождь, кожне відкриття, кожне лихо, кожен подвиг вбираються у крилату легенду. Тому не будемо нехтувати легендами істини, а поглянемо зірко і потурбуємось про слова дійсності.

У легенді виражається воля народу, і Ми не можемо назвати жодної лживої легенди. Духовне устремління потужного колективу закарбовує образ істинного значення, й оболонка символу означує світовий знак — як світову мову, котра неминуча в еволюції.

Праві шукачі спільної мови. Праві творці легенд світу. Тричі праві носії подвигу.»

(«Жива Етика»)

Відкриймо книжки Марії Чумарної, напиймося з очищених джерел і з новою потугою візьмімось до роботи насамперед над собою, над відродженням свого «Я», збагаченням своєї свідомості, гідності, самоповаги. Не нехтуймо важкою працею наших проводирів, а користаймо з неї, щоб не пропасти нам з лиця землі, а бути рівними серед націй. В нашому бажанні, силі і руках відродити ці джерела в родинах. Оживимо і зміцнимо наше коріння, то й станемо нездоланними.

Ірина Козар