ЯКА МНОГОГРАННА ЛЮДИНА — ЦЕЙ ОЛЕКСАНДР СМИК

Поет-пісняр Олександр Смик крім виконаня та створення пісень займається драматургією, є членом багатьох національних спілок України: театральних діячів, кобзарів, журналістів та Всеукраїнської музичної спілки. Пан Олександр—автор концептуальних розробок музичних фестивалей: «Тарас Бульба», « Вивих», « Повстанські ночі», «Лаба», « Золоте підпілля», «Зелений цвіт — цвіт надії», « Кобзарські сезони Волині». Організатор першого приватного Будинку творчості « Потік Ірва».

Ще з дитячих років проявилося це лідерство, ця невгомовна жага до перемог, нових вражень, творчих мандрівок. У дев'ятому класі тоді ще хлопцем, Сашко відчув смак перемоги, ставши кандидатом у майстри спорту по баскетболу.

Далі пішли бурхливі студентські роки... Він грав тоді у театрі «Самовидець», пізніше Олександр започаткував перший фестиваль малих сцен українських театрів, глядацьку студію, подібної до якої немає й досі. Далі служив у специфічних військах Дрездена, де обслуговував гелікоптери, літав і сам. Олександр Смик має двох дорослих дочок. Журналістську діяльність почав із газети тракторного заводу « Рівне», куди щороку їхав 15 кілометрів електричкою. Із того, що бачив у вагонах, писав житейські замальовки « аля натюре». У 1985 році став членом Національної спілки журналістів.

« Людина многогранна. Ніхто ще не народився художником чи сантехніком. Всі ми кимось стаємо, а здібності, які нам даються з народження, однією професією не виміряєш... Людина не має права займатися тим, що її гнітить». Може, тому Олександр Смик швидко змінював професії, рід діяльності, бо все опановував надзвичайно швидко, шукав того єдиного, справжнього задоволення від роботи. Надіюсь, що він знайшов своє покликання — створювати та виконувати пісні.

Ще мало хто знає, що знамените гасло, яке повсюди лунало до 10-річчя незалежності, « Ми сталися, як відбулися» взято із його поезії, де були слова:

« Націє, за себе помолись, націє, згинатися доволі, наречені, обранцями долі ми одне із одним відбулись...». А про театр Смик може говорити й говорити, гордячись тим, що був одним із двох учнів геніального Єфима Чаповецького — автора численних дитячих фільмів і мультфільмів, сценариста мультфільму « Пригоди капітана Врунгеля». Сьогодні пан Олександр член Спілки театральних діячів України, автор чотирьох п'єс, усі з них успішно поставлені на сцені.

Олександр Смик зробив величезний внесок у культурний розвиток держави, за що справедливо відзначений премією ім. Василя Стуса, також у Польщі удостоєний премії « Визнаніє». Єдиний в Україні член п'яти національних творчих спілок, має єдиний в країні приватний будинок творчості, на який не шкодує ні грошей, ні сил.

Цей непересічний чоловік — безкінечно талановитий ентузіаст, і при цьому абсолютний альтруїст. Його творчість, життя, діяльність — це ціла імперія культури під назвою Олександр Смик.