Загадкові контури Королівського Холма

100c9dca03642d3643dbd8ed1039a858 XLНа телебаченні та у пресі витають чутки про дивовижні розкопки у Холмі на теперішніх польських теренах, де ніби-то похований король Данило, останки якого мають перевезти до Львова. Що ж насправді там відбувається? Про це довідуємося, як мовиться, із перших уст: у безпосереднього учасника подій – наукового консультанта польсько-української експедиції, професора, доктора історичних наук миколаївчанина Леонтія Войтовича. Він недавно повернувся з Холму, провівши там усе літо.

„Одержимість. Інтерв'ю Юрія Зайцева з Ігорем Калинцем / Вступна стаття Ю.Д.Зайцева. - Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України, 2002. - 178 с."

Опубліковано у: Громада (Миколаїв) - 2003. 25.04.

В серії „Усна історія України ХХ ст." вийшла документальна книга відомого дослідника історії боротьби української інтелігенції проти радянського тоталітаризму та русифікації (про що ми встигли забути, пам'ятаючи, однак ціни на ковбаси та горілку) Ю.Д.Зайцева присвячена нашому сусідові-землякові одному з кращих українських поетів-ліриків ХХ ст. Ігорю Калинцю, якого гуманний радянський суд засудив „на шість років позбавлення волі у колонії суворого режиму з засланням, після відбуття основної міри покарання, строком на три роки в місцях, що визначаються органами, відаючими виконанням вироку." Злочин Ігоря Калинця справді був жахливим. Замісь того, щоби оспівувати переможців соціалістичного змагання, він дозволив собі заявити:

Я не стану поетом сурм,

Мене вічно хвилюватиме осінь

Це була доба фанфар. Соціалізм будувати завершили. Ось-ось мав настати комунізм. Такого вибачити не могли. А ще поет любив українську мову та культуру, які от-от мали закінчити інтеграцію у загальнорадянську російську мову (яку нам і нині обіцяють знову зробити державною). Тому на засіданні правління Львівської організації Спілки письменників України колеги рішуче засудили І.Калинця „за відхід ... у далеке минуле, ігнорування радянської дійсності... його вірші умисне ускладнені, завуальовані ... позначені двозначністю і їх можна пояснювати по різному". Тому відділ пропаганди і агітації обкому партії запланував провести відповідну роботу з І.Калинцем і надіслав відповідну інформацію в ЦК КП України. Але І.Калинець не зробив належного висновку і ще мав наглість звернутися до самого т. П.Ю.Шелеста, тоді першого секретаря ЦК КПУ, прокурора республіки та Верховної Ради з приводу безпідставного арешту своєї дружини письменниці Ірини Стасів-Калинець (першого, обраного демократичним шляхом, депутата Верховної Ради України від Миколаївщини). Цього було занадто. В.о. прокурора області підписав постанову. Колеги-критики відповідно оцінили збірку поезій „заповнену хворобливими картинами, лякливими алегоріями", а суд виніс покарання за „особливо небезпечний державний злочин". Всі ці епізоди з біографії І.Калинця історик підтвердив автентичними документами, зокрема колишнього КДБ, допомогу в доборі яких отримав в обліково-довідковому підрозділі УСБУ у Львівській області. Так що читач має змогу ознайомитися з ними.

Інтерв'ю щире, тепле і добре, припорошене осіннім сумом, як поезія І.Калинця. Книга містить багато ілюстрацій, які також передають атмосферу піднесення часів „відлиги", та ще молоді обличчя тих, хто мав мужність не поступитися своєю честю і стати в ряди опору комуністичному режиму. До інтерв'ю додані біографічні довідки з портретами окремих осіб, згаданих І.Калинцем. Пам'ять у наш шалений час коротка. Ми вже забули про Є.Сверстюка, І.Світличного, В.Марченка (ми пам'ятаємо іншого Марченка, соратника по недавно збанкрутілій партії т.Вітренко) чи Є.Пришляка. Про нашого земляка І.Калинець зберіг теплі спогади з „інтернаціональних" таборів у Мордовії: „Він був просто зразком, дуже інтелігентно виглядав, був завжди підтягнутий, спортивний, охайний, розумний, дотепний, начитаний, дуже гарний чоловік." (стр.46-47).

Прочитайте цю книжку. „Ігор Калинець відкрив українцям те, що вони або призабули, або не знали, або - через різні причини - не хотіли знати, а саме: свободу мислення і дії, красу слова і невмирущість духу" (Любомир Сеник, доктор філологічних наук, критик і письменник).

Я ще не все виніс

з того боку болю

там залишилася

рука

яку я поцілував

у білий день

там залишилося

слово

символ віри...

... ніколи сліз не забагато

щоб повернути втрачене

але не оцінюй мене

редакторською міркою

моя гіркота

гори

зрушує

Прочитайте цю книжку. Там написано правду.

Л.Войтович, д.і.н.