Загадкові контури Королівського Холма

100c9dca03642d3643dbd8ed1039a858 XLНа телебаченні та у пресі витають чутки про дивовижні розкопки у Холмі на теперішніх польських теренах, де ніби-то похований король Данило, останки якого мають перевезти до Львова. Що ж насправді там відбувається? Про це довідуємося, як мовиться, із перших уст: у безпосереднього учасника подій – наукового консультанта польсько-української експедиції, професора, доктора історичних наук миколаївчанина Леонтія Войтовича. Він недавно повернувся з Холму, провівши там усе літо.

Опубліковано у: Пам'ять століть (Київ). - 2002. - № 5. - С.35-48

Друга галицька династiя (може правильнiше було би називати її волинською) дослiджується давно (М.Щербатов, М.Карамзiн, П.Строєв, Д.Зубрицький, I.Шараневич, М.Грушевський, М.Баумгартен, Л.Войтович, Д.Домбровський та iн. , але можна погодитися з польським дослiдником Д.Домбровським, що генеалогiя цiєї гiлки розроблена поверхово i багато проблем ще можна розв'язати, головним чином завдяки залученню захiдних джерел, уважнiшого прочитання вiдомих джерел та перегляду давнiх гiпотез. У друцi знаходиться монографiя цього дослiдника "Родовiд Романовичiв", вихiд у свiт якої очiкується у кiнцi 2002 - на початку 2002 р. i є всi пiдстави вважати, що там буде багато свiжих i цiкавих поглядiв, думок i аргументiв.

Я хотiв би зупинитися на найбiльш дискусiйних i цiкавих проблемах, пов'язаних з генеалогiєю династiї. Досi неможливо твердо датувати народження таких визначних представникiв як Роман Мстиславич, Данило Романович чи Лев Данилович. Дискусiйними залишаються i багато iнших проблем, зокрема походження другої дружини Романа - матерi Данила. Крiм того вкоренилося достатньо багато стерiотипiв, не пiдкрiплених жодним джерельним матерiалом.

РОМАН-БОРИС МСТИСЛАВИЧ

Хресне iм'я Борис встановлено на пiдставi його печатки. Дата народження з джерел невiдома. Виходячи з того, що Мстислав-Федiр Iзяславич, одружився з Агнесою, дочкою польського князя Болеслава III Кривоустого у 1151 р. , а також те, що у 1168 р. Роман Мстиславич не тiльки зайняв новгородський стiл, але й очолював новгородську дружину у походах на Полоцьку i Смоленську землi, новгородцi були ним задоволенi i вiн зумiв протриматися навiть пiсля розгрому Києва, можна досить впевнено датувати його народження бл. 1152 р. Хоча в генеалогiчнiй лiтературi можна знайти широкий дiапазон дат - вiд 1151 до 1161 рр.

Загинув 19.06.1205 р. пiд Завихвостом.

Походження його другої дружини, дата одруження з нею як i дата розлучення з першою дружиною Предславою Рюрикiвною залишаються дискусiйними. З цього приводу я вже не раз висловлював свою думку. Я пiдтримую версiю М.Баумгартена, згiдно якої бл.1200 р. Роман дружився з Анною - дочкою вiзантiйського iмператора Iсаака II Ангела та Маргарити-Марiї, дочки угорського короля Бели III. Ця версiя дозволяє пояснює практично всi загадковi моменти з життя i дiяльностi цього князя.

ФЕОДОРА РОМАНIВНА

Найстарша дочка Романа Мстиславича вiд першого шлюбу, яка була у 1187 р. видана за Василька, внука Ярослава Осмомисла, сина галицького князя Володимира Ярославича вiд попадi, якого iншi князi розглядали як бастарда. У 1188 р. останнiй розлучився з нею на вимогу свого батька через претензiї Романа на галицький престол. Я датував смерть княгинi перiодом пiсля 1200 р., але, як звернув увагу В.Александрович, князь Данило Романович привiз з Києва iкони для храму св.Iвана Златоустого в Холмi як дар сестри Феодори, тобто вона ще була живою у 1230-х роках.

ДАНИЛО-IВАН РОМАНОВИЧ

Не торкаюся дати народження, яку я схильний вiдносити до кiнця 1201 - початку 1202 р. Про це вже мова йшла на попереднiх конференцiях. Дискусiйними залишаються датування обох шлюбiв короля Данила. Вiн був двiчi: у 1219 р. з Анною, дочкою Мстислава Удатного (+ до 1252 р.) та до 1252 р. з дочкою литовського князя Довспрунка, сестрою Товтивiла, племiнницею Мiндовга. Д.Домбровський перший шлюб вiдносить до липня 1217 р., а другий датує перiодом мiж 1242-1245 рр. Так як польський дослiдник погоджується з гiпотезою М.Грушевського, яку пiдтримав Б.Влодарський, що шлюб вiдбувся невдовзi пiсля здобуття Мстиславом Галича, то стосовно першої дати розбiжностей немає. Я вiдношу цю подiю (слiдом за М.Грушевським, I.Крип'якевичем та М.Котляром) до 1219 р., не приймаючи поправки Л.Махновця. Дата другого шлюбу залишається невiдомою.

Вона залежала, перш за все вiд дати смертi Анни Мстиславни (яка незнана), а а не вiд кон'юктири галицько-литовських стосункiв. Це могло трапитися i мiж 1242-1245 рр., i пiзнiше, у будь-якому випадку до 1252 р.

Немає впевненостi чи були вiдбулися бл.1206 р. заручин юного Данила з Марiєю-Анною (* бл.1204 + 1237), дочкою угорського короля Андрiя II. Чому ж тодi король не реалiзував цих планiв до 1214 р. (коли була укладена угода в Спiшi), адже Марiю-Анну видали замiж за болгарського царя Iвана II Асеня аж у 1221 р. Просто Андрiй II, прийнявши титул короля Галичини i Володимирiї, хотiв об'єднати Галицько-Волинську землю з Угорщиною на зразок Хорватiї персональною унiєю на основi признання її галицьким боярством. У такому випадку шлюб його дочки з Данилом Романовичем був би зайвим. Це ще одна загадка генеалогiї Романовичiв.

ВАСИЛЬКО РОМАНОВИЧ

Народився бл.1203 р. Помер у 1269 р. За легендою перед смертю став монахом у львiвському монастирi св.Юрiя.

Дискусiйною залишається проблема шлюбiв Василька Романовича. Перша його дружина була дочкою володимиро-суздальського князя Юрiя Всеволодовича. Шлюб цей вiдбувся у 1226 р. Зрозумiло, що вона нiяк не могла бути у третiй ступенi родинних зв'язкiв iз своїм мужем (булла папи Iннокентiя IV вiд 5.12.1247 р. узаконює саме такий шлюб), що виключає її тотожнiсть з Дубравкою, названою у цьому документi. Найбільш правдоподібною виглядає версiя Д.Домбровського, згiдно якої до 1247 р. Василько Романович одружився вдруге з дочкою мазовецького князя Конрада Казимировича. Ця версiя не суперечить мiркуванням М.Баумгартена, якi прийнятi також iншими дослiдниками. Олена, дочка кракiвського князя Лєшка Бiлого (+ 1265 рр.), була третьою дружиною волинського князя.

САЛОМЕЯ-ЄВФРОСИНIЯ РОМАНIВНА [?]

Взагалi загадкова постать. В.Пашуто помилково вважав, що у 1228 р. за схiднопоморського князя Святоплука (+ 1266 р.) була видана Саломея Данилiвна. У джерелi з XVI ст. Саломея названа дочкою Романа, що було прийнято М.Баумгартеном. (31). За новiшими польськими дослiдженнями

гданський князь Святоплук був одружений двiчi: бл.1223 р. з Євфросинiєю,

яка померла 23.08.1235 р., та Iрмiнгардою, згаданою в документi вiд

5.04.1252 р. (32). Євфросинiя могло бути хрестильним iменем Саломеї.

Тодi вона була дочкою Романа вiд Анни i народилася бл.1204-1205 р. Це

питання залишається вiдкритим.

ЛЕВ-ОНУФРIЙ ДАНИЛОВИЧ

Жодна з визначальних дат, якi стосуються Льва Даниловича, не є певною.

Але це тема окремого дослiдження. Крiм того десь на пiдходi монографiя

I.Мицька присвячена цiй видатнiй особистостi.

МСТИСЛАВ ДАНИЛОВИЧ

Дати народження i смертi з джерел невiдомi. За версiєю Д.Домбровського

iснували два Мстислави: перший з них був сином вiд Анни Мстиславни i

помер молодим, а другий народився вiд дочки Довспрунка (22). Незважаючи

на ряд оригiнальних думок, ця версiя залишається гiпотезою. Хоча

дiяльнiсть Мстислава до 1271 р. не знайшла вiдбитку у лiтописах, це ще

нiчого не доводить. Про багатьох князiв взагалi не збереглося жодних

вiдомостей у тих лiтописах, якi до нас дiйшли.

ЮРIЙ ЛЬВОВИЧ

Коли помер король Юрiй: 24.04.1308 р. (23) чи у 1315 р. (24)? Обидвi

дати залишаються дискусiйними, хоча бiльшiсть схиляється до першої дати

(25).

СВЯТОСЛАВА ЛЬВIВНА

Сумнiви, якi з'явилися щодо iснуваннi цiєї дочки князя Лева, яка померла

у 1302 р. у монастирi кларисок у Старому Сончi (26), де перебувала i її

тiтка Кiнга, базуються на впевненостi, що дочка православного князя не

могла пiти у католицькiй монастир. Менi здається, що це не серйозно.

МАРIЯ ЛЬВIВНА [?]

Найбiльш загадкова особа з членiв династiї, про можливiсть iснування

якої дискутують останнi двадцять рокiв. У 1988 р. угорський iсторик

Д.Крiстов висунув гiпотезу, що першою дружиною короля Карла Роберта була

галицька княжна. Вiн спирався на грамоту Карла Роберта вiд 7.02.1326

р., де король, пригадуючи угорсько-чеське суперництво з початку XIV ст.,

пише про свiй похiд на Русь за першою дружиною ("in rutheniam, quo cum

quibusdam baronibus regni nostri fidelibus pro adducenda pima consorte

nostra accesserumus") (27) та джерело, яке вiдоме пiд умовною назвою

"Anonymi Descriptio Europae Orientalis" i датується дослiдниками

початком XIV ст., в якому розповiдається про потужного володаря на iм'я

Лев, дочку якого взяв за дружину угорський король Карл ("Loco

imperatoris habet unum ducem permaximum vivorum. qui vocatur dux Leo,

filiam huius Leonis duxit nunc in uxurem rex Ungarie Karulus" (28).

Правда, угорський дослiдник, вважав Марiю, дочкою Лева Юрiйовича, а сам

шлюб спочатку вiдносив до 1307-1308 рр., а потiм перенiс на 1306 р.

(29). На некоректнiсть цiєї гiпотези вказав польський дослiдник С.Срока:

Марiя за вiком не могла бути дочкою нi Лева Юрiйович нi Лева Даниловича,

у Anonymi Descriptio Europae Orientalis помилково написано "filiam"

замiсть "neptem", тобто "дочка" замiсть "внучка" - Марiя, дочка

битомського князя Казимiра (яку Д.Крiстов вважав другою дружиною Карла

Роберта), була внучкою Лева Даниловича (30). Крiм того Марiя могла

виховуватися при дворi свого дядька короля Юрiя Львовича. В ходi

полемiки польський дослiдник переконливо довiв, що у лютому-березнi 1308

р., коли з'явилася пам'ятка Anonymi Descriptio Europae Orientalis,

король Юрiй Львович ще був живий, а отже мова не могла йти про дочку

його сина Лева. Спекуляцiї угорського дослiдника навколо того, що Лев

Юрiйович мiг народитися вiд незнаної дружини значно ранiше, а отже мiг

мати дочку у 1306 р., не виглядають переконливими. Правда, вiн завагався

i став допускати, що Марiя могла бути i дочкою Лева Даниловича (31).

Спочатку менi здавалося, що в цiй полемiцi має рацiю С.Срока, який вважає і далі, що Марiї Львiвни не iснувало. Він відмовився від попередньої версії і відшукав можливу іншу помилку у цитованому докумениті ("Rutheniam" замісь "Poloniam") (32). Звідси випливає, що Карл Роберт йшов по дружину в Польщу, а не на Русь. Нова гіпотеза виглядає більш правдоподібно. Але не все так однозначно. Задля політичної вигоди Карл Роберт міг одружитися із значно старшою від себе князівною. Такі приклади відомі. Марія Львівна могла народитися близько 1270-1275 рр. Тоді самій Констанції було близько 38-43 роки, що не виключає можливості уродин дочки. Можливо, що одружившись з політичних мотивів з князівною, Карл Роберт не зміг жити із старшою за себе Марією Львівною, чи, навіть знущався над нею, що прискорило її смерть. А тоді наступним шлюбом з племінницею Юрія Львовича битомською князівною Марією намагався загладити наслідки цієї невдачі, яка привела до розриву важливого союзу. Це не вдалося і у 1308 році відносини обох держав переросли у відверту конфронтацію. Загадка королеви Марії Львівни залишається дискусійною.

ВАСИЛЬКО РОМАНОВИЧ

Джерела не дозволяють однозначно стверджувати, що слонiмський князь

Василько, згаданий у 1281-1282 рр., був сином Романа Даниловича i

батьком Данила Острозького. На користь цiєї версiї фамiльна традицiя

родини, яку зафiксували сучасники Б.Папроцький (1584 р.), I.Потiй (1598

р.) З.Копистенський та Г.Смотрицький, прийнята пiзнiше дослiдниками

К.Стадницьким, Д.Зубрицьким, Г.Власьєвим, М.Баумгартеном та iншими, а

також саме iм'я князя, характерне для Романовичiв, i розташування його

князiвства у дiдiвських володiннях по матерi (так як його батько помер

при життi дiда, то вiн не мiг претендувати на щось краще). Дослiджуючи

цю проблему давно (33), я дiйшов висновку, що князi Острозькi походять

вiд Василька Романовича, який народився мiж 1256-1260 рр., а помер на

початку XIV ст., тримав Слонiмське князiвство (1281 - пiсля 1282) i,

можливо, Острозьке князiвство (початок XIV ст.).

Навколо цiєї проблеми iснує величезна лiтература (34). Версiя

Радзiньского про походження Острозьких вiд незнаних конунгiв вiкiнгiв,

якi осiли на Волинi мало не в часи Рюрика виключається хоча б

вiдсутнiстю там варязьких матерiалiв. Версiя Ю.Пузини, за якою Данило

Острозький був внуком Наримунта Гедимiновича, не пiдтверджена джерелами

i поважними аргументами та заперечується фрагментами Холмського

пом'яника. На дошкульнi мiсця версiї М.Максимовича щодо походження

Острозьких вiд турiвських Iзяславичiв вказували багато дослiдникiв.

Ретельнi дослiдження пом'яникiв привели I.Мицька до висновку, що

Острозькi походять вiд Волинських Мономаховичiв (35). Правда, вiн

вважає, що князь Данило Острозький був внуком Мстислава Даниловича, а не

Романа Даниловича. Вiн справедливо вказує на те, що пiзнiшi володiння

Острозьких лежали у князiвствi Мстислава Даниловича. Але король Юрiй

Львович титулувався ще й володимирським князем, що практично виключає

наявнiсть живих нащадкiв Мстислава Даниловича пiсля 1301 року. Вони б

"по мечу" вiддiдичили Волинь i без вiйни Юрiй не змiг би опанувати нi

Володимира нi Луцька. Про таку вiйну неминуче б згадали польськi,

орденськi чи литовськi джерела. Згадаймо, що у 1288 р. той же Юрiй

Львович уступив Мстиславовi зайняте ним Берестя. Маргiналiя у

Хлєбнiковському списку Галицько-Волинського лiтопису, на яку звернув

увагу I.Мицько, не може заперечити спадкове право i родову традицiю.

Iзяслав-Пантелеймон Мстиславич був пращуром усiх нащадкiв Данила

Галицького. Тому i зрозумiла особлива пошана св.Пантелеймона волинськими

Мономаховичами. Незважаючи на цю незначну розбiжнiсть, дослiдження

I.Мицька не тiльки пiдкрiпило основнi нашi попереднi висновки, але й

повнiстю спростувало версiї М.Максимовича та Ю.Пузини, якi ще мали

прихильникiв.

Вiдгалуженням князiв Острозьких були князi Заславськi.

ЛЕВ ЮРIЙОВИЧ

Помер до 21.05.1323 р. Князь луцький (1308-1323), хоча багато iсторикiв

вперто називають його князем галицьким. Останнє суперечить як джерелам

так i спадковому праву. Можливо, що його дружиною була сестра

глоговських князiв Генрiха II та Яна (36), якi на цiй пiдставi пiзнiше

претендували на Галицьку спадщину.

ВОЛОДИМИР ДАНИЛОВИЧ [?]

Ще одна легендарна особистiсть серед Романовичiв. У

литовсько-бiлоруських лiтописах збереглося несне повiдомлення про вiйну

литовцiв з волинськими князями у 1315 р., де загинув князь Володимир

(37). Це повiдомлення дало поштовх до появи гiпотези про князя

Володимира Даниловича, з дочкою якого нiби-то одружився Любарт

Гедимiнович. В.Антонович та iншi iсторики заперечували iсторичнiсть

цього князя. На мiй погляд вони мали рацiю. Як єдиний спадкоємець "по

мечу" цей князь мав би володiти Володимиром та Луцьком. У лiтописах,

напевно, вiдбитi подiї, пов'язанi зi смертю Володимира Васильковича у

1288 р. (який вiрогiдно помер вiд гангрени внаслiдок поранення в лице

пiд час походу у Литву), невiрно датованi 1315 р. (38).

ЄВФИМIЯ (БУША ?) ЛЬВIВНА

Померла до 1349 р. Бл.1321/23 рр. видана за Любарта-Дмитра Гедимiновича

(+ 1383 р.). Iм'я Євфимiя засвiдчене львiвським хронiстом Б.Зiморовичем

i пом'яниками. Я.Яблоновський назвав її Бучою чи Бушею, посилаючися на

Кромера. Однак у Кромера iменi княгинi не приведено. Вiд Я.Яблоновського

цю версiю запозичили Т.Нарбут i М.Карамзiн. Якщо Яблоновський не вигадав

цього iменi сам, що сумнiвно, то можна бачити у його джерелi

спотволрення вiд Богуслави. А це могло би означати, що Лев Юрiйович був

одружений з незнаною з iнших джерел сестрою глоговських князiв

Генрiха II та Яна. Такi родиннi зв'язки оправдали б претензiї цих князiв

на Галицьку спадщину, визнанi папою. Цiкаво, що сестра глоговських

князiв Агнешка була одружена з баварським герцогом Отто III, який був

союзником короля Юрiя (39).

Недавно Д.Домбровський висунув версiю нiби до династiї належала ще

княгиня Анастасiя, дочка короля Юрiя, яка була видана за тверського

князя Олександра Михайловича (40). Походження княгинi Анастасiї (+

20.11.1365), з якою Олександр Михайлович одружився у 1320 р., лiтописцям

було невiдоме (41). За вiком тверський князь був надто молодим як на

зятя короля Юрiя, однак це зовсiм не виключає, що у короля могли бути

пiзнi дiти або навть Анастасiя була трохи старшою за мужа. Так могло

бути. Цiкаво буде ознайомитися з аргументами польського дослiдника. Ще

одна загадка, можливо, буде розв'язана або вiдкриється ще одна дискусiя.

19 Silesiacarum Rerum Scriptores. - Pars.1 /Ed. F.W.Sommersberg. -

Lipsiae. - 1729. - P.505; Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси.

- Москва. - 1968. - С.423. Посилання В.Пашуто на польськi джерела

помилковi, вони не згадують Саломеї Данилiвни, на що люб'язно звернув

мою увагу Д.Домбровський.

20 Baumgarten N. Genealoges et mariages occidentaux des Rurikides Russes

du X-e au XIII-e siecle, р.48-49

21 Rymar E. Rodowod ksiazat pomorskich. - T.1. - Szcecin. - 1995. -

S.269-275

22 Dabrowski D. Czy istnialo dwoch synow Daniela Romanowicza o imieniu

Mscislaw? Przyczynek do genealogii Romanowiczow, ksiazat

halicko-wolynskich // Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego. -

T.IV (XV). - 1999

23 Dlugosz J. Opera omnia cura A.Przezdziecki edita. - T.12. -

Cracoviae. - 1876. - P.39; Wlodarski B. Polska i Rus 1194 - 1340. -

Warszawa. - 1966. - S.238-239; Myslinski K. Polska a ksiestwo

Halicko-Wlodzimierskie na przelomie XIII i XIV wieku //

Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, iсторiя, культура,

традицiї. Мiжнародна наукова конференцiя (Галич, 19-21 серпня 1993 р.).

Тези доповiдей та повiдомлень. - Львiв. - 1993. - С.7-8

24 Кордуба М. Iсторiя Холмщини й Пiдляшшя. - Кракiв. - 1941. - С.93-94;

Исаевич Я.Д. Галицко-Волынское княжество в конце ХIII - начале XIV в. //

Древнейшие государства на территории СССР. Материалы и исследования.

1985 год. - Мосва. - 1987. - С.73

25 Войтович Л. ЮрIй Львович i його полiтика // Iсторичнi та

культурологiчнi студiї. Вип.3. Галичина та Волинь у добу середньовiччя.

До 800-рiччя з дня народження Данила Галицького. - Львiв: Iнсмтитут

українознавства НАН України, 2001. - С.70-78

26 Линниченко И. Известия о взаимоотношениях России и Польщи // Зап.

ун-та св.Владимира в Киеве. - 1882. - Кн.9. - С.223

27 Kristo Gy. Karoly Robert elso felesege // Acta Universitatis

Szegediensis de Attila Jozsef nominatae. Acta Histirica. - T.86. - 1983.

- 27-30 L; Угорський державний архiв у Будапештi, DF 265464

28 Anonymi Descriptio Europae Orientalis / Ed. O.Gorka. - Cracoviae. -

1916. - S.40

29 Kristo Gy. Aba Samuel es Karoly Robert csaladi kupcsolatairol // Acta

Acta Universitatis Szegediensis de Attila Jozsef nominatae. Acta

Histirica. - T.96. - 1992. - 25-30 L

30 Sroka S. Wokol mariazu Karola oberta z Piastowna slaska Maria //

Bieletyn Poskiego Towarzystwa Heraldycznego. - N 11. - 1994. - S.1-5

31 Kristo Gy. Orosz Hercegno volt-e Karoly Robert elso felesege? //

Aetas. - 1994. - N 1. - 194-199 L.

32 Sroka Stanislaw A. Genealogia Andegawenow wegierskich. - Krakow,

1999. - S.21-28

33 Войтович Л. Родина князiв Острозьких // Записки НТШ. - Т.231. -

Львiв. - 1996. - С.355-367; його ж, Генеалогiя династiї Рюриковичiв. -

Київ. - 1990. - С.122-123; його ж, Генеалогiя династiй Рюриковичiв i

Гедимiновичiв. - Київ. - 1993. - С.90-92; його ж, Удiльнi князiвства

Рюриковичiв i Гедимiновичiв.., - С.123-127; його ж, Князiвськi династiї

Схiдної Європи.., - С.229, 232-235

34 Niesiecki K. Herbarz Polski. - T.7. - Lipsk. - 1841. - S.175-194;

Перлштейн А. Описание города Острога //Чтения в Московском Обществе

Истории и Девностей Российских. - 1847. - Кн.4. - С.137-142; його ж,

Несколько слов о княжестве Острогском // Временник Московского Общества

Истории и Девностей Российских. - 1852. - Кн.14. - С.33-48; Paprocki B.

Herby rycerstwa polskiego, zebrane i wydane r. p. 1584 / Wyd.K.Tyrowski.

- Krakow. - 1858. - S.448; Максимович М.А. Письма о князях Острожских //

Максимович М.А. Собр. соч. - Т.1. - Киев. - 1866. - С.1-7; Князь Федор

Острожский // Виленский вестник. - 1870; Genealogia domu Ostrogskich.

- Wilno. - 1871; Блудова А.Д. Сказание о преподобном Феодоре князе

Острожском. - Санкт-Петербург. - 1871; Сендульский А. Преподобный Федор

князь Острожский // Волынские епархиальные ведомости. - 1871. - N 9. -

С.272-280; Хойнацкий А.Ф. Преподобный Федор князь Острожский //

Древняя и Новая Россия. - Т.9. - 1876. - С.5-18; Голубев С.Т. По

поводу двух сообщений о князе Костянтине Ивановиче Острожском // Труды

Киевской Духовной Академии. - 1877. - N 4. - С.182-191; Романовский Л.М.

О Константине Ивановиче князе Острожском // Труды Третьего

Археологического съезда в России. - Киев. - 1878. - Т.2. - С.205-209;

Петрушевич А. Материалы к истории рода кн.Острожских 1879 г. //

Львiвська наукова бiблiотека iм.В.Стефаника НАН України. Вiддiл

рукописiв, ф.77, ч.703/ л.50-71; Петров Н.И. Две надгробные надписи

конца XVII века Константину Ивановичу и Константину Константиновичу

князьям Острожским // Чтения в Историческом Обществе Нестора Летописца.

- 1879. - Кн.1. - С.79-81; Rulikowski E., Radziminski Z.L. Kniaziowie na

Ostrogu Ostrogcy. - Krakow, 1880; Id., Kniaziowie i szlachta. - Krakow.

- s.a. - T.1. - S.3-40; Bonecki K. Poczet rodow w Koronie i W. Ks.

Litewskim XVI wieku. - Warszawa. - 1887. - S.229-239; Wolff J.

Kniaziowie Litewsko-Ryscy od konca XIV wieku. - Warszawa. - 1895. -

S.342-351, 605-618; Ярушевич А. Ревнитель православия князь Константин

Иванович Острожский (1461-1530) и православная литовская Русь в его

время. - Смоленск. - 1896; Власьев Г. Происхождение князей Острожских //

Записки имп. генеалогического об-ва. - Т.2. - 1906. - С.341-358; його ж,

Князья Острожские и Друцкие // Известия Русского генеалогического об-ва.

- 1911. - Вып.4. - С.3-30; його ж, Потомство Рюрика. - Петроград. -

1918. - Т.2. - Вып.1. - С.1-50; Тучемский М. К прославлению преп.

Федора, князя Острожского в родном ему г.Остроге // Волынские

епархиальные ведомости. - 1907. - N 13-14. - С.410-414; - N 20. -

С.594-597; - N 21. - С.636-640; - N 22. - С.661-668; Баумгартен Н.А.

Вторая галицкая династия // Известия Русского генеалогического об-ва. -

Т.9. - 1909. - С.1-53; Id., Halich et Ostrog // Orientalia Christiana

Periodica. - Roma. - 1937. - T.3. - P.164-167; Kardaszewicz S. Dzieje

dawniejsze miasta Ostroga. - Warszawa-Krakow. - 1913; Быков П.Н. Князья

Острожские и Волынь. - Москва. - 1915; 2-е изд. - Петроград. - 1917;

Koneczny F. Jezy Semenowicz Ostrogski w Nowogrodzie 1458-1459 // Ateneum

Wilenskie. - 1925. - T.3; Puzyna J. Danilo, ks. turowski, ostrogski,

chelmski i jego potomstwo // Mesiecznik Heraldyczny. - 1931. - R.10. -

S.251-274; Lewicki K. Ksiaze Konstanty Ostrogski a unia brzeska. - Lwow.

- 1933; Id., Ksiazeta Ostrogscy w sluzbie Rzeczypospolitej. - Rowne. -

1938; Id. Pochodzenie i dzialalnosc Ostrogskich w XIV i XV wieku.

1936-1939 // Державний архiв Львiвської обл., ф.26, оп.II, од.зб.894,

арк.11-30; його ж, Нарис iсторiї роду Острозьких // там же, од.зб.851;

Znosko P.K. Knjaz Konstantin Ostrozskij. - Warszawa. - 1933; Charkiewicz

W. "Scipion Ruski" Konstanty Iwanowicz ksiaze Ostrogski. - Wilno. -

1934; Herbst S., Walicki M. Obraz bitwy pod Orsza // Rozpr. Kom. Hist.

Sztuki. - Warszawa. - 1949. - S.33-66; Ochmanski J. Organizacja obrony w

Wielkim Ksiestwie Litewskim przed napadami Tatarow Krymskich w XV-XVI

wieku // Studia i Mater. do Hist. Wojsk. - Warszawa. - 1960. - T.5. -

S.349-398; Dundulis B. Lietuvos uzsienio politika XVI a. - Vilnius. -

1971. - S.15, 64-66, 219; Яковенко Н.М. Українська шляхта.., с.88-90,

94-104, 276-279; Ульяновський В. Вiдоме i невiдоме з бiографiї та

дiяльностi князя К.I.Острозького // Острозька давнина. - Т.1. - Львiв. -

1995. - С.24-31

35 Мицько I. Синодики монастирiв як унiкальне джерело української

генеалогiї: князi Острозькi // Лавра. - 1999. - Т.2. - С.49-56

36 Войтович Л. Удiльнi князiвства Рюриковичiв i Гедимiновичiв.., - С.100

37 ПСРЛ. - Т.17. - С.258, 311, 372-373, 437-438

38 Войтович Л. Удiльнi князiвства Рюриковичiв i Гедимiновичiв.., с.84

39 Там же. - С.98-100

40 Ця гiпотеза обгрунтовується у згадуванiй працi Д.Домбровського, яка

знаходиться у друцi.

41 Войтович Л. Князiвськi династiї Схiдної Європи.., - С.277