bd3ae3397a346906fa365a98f1c695e4 MВалентин Скурлов, експерт аукціонного дому “Крісті”, кандидат мистецтвознавства, історик ювелірного мистецтва:
- Роботи Олександра вразили власним почерком майстра, вибором теми, використанням значної палітри каменів, колосальною трудомісткістю і схильністю до мініатюризації. …Художник не такий простий, як, власне, не може бути простим будь-який художник. Пізнаючи мікросвіт, в зображенні якого Олександр досягнув рівня метра української мініатюристики Сядристого, галицький ювелір мислить категоріями прямо протилежного масштабу, – а саме ідеями космізму, втілює відлуння вселенських ідей великого Вернадського, Чижевського та Ціолковського, прагне осягнути Божий світ.

Художник відкритий до світу, його вирізняють готовність допомогти, прекрасні душевні якості, це притягує до нього людей. В нього є особлива харизма і чарівність. Колекціонери – люди тямущі. Не випадково “речей” Мірошнікова не вистачає. За творами – черга, як прийнято в успішних ательє, – лист очікування. Майстра переповнюють творчі плани. За плечима 25 років творчої діяльності… Планка, критерії творчості Олександра Мірошнікова – найвищого рівня. Він поставив собі за мету досягти рівня видатних майстрів фірми Фаберже і розвивати далі їхні традиції… Відмінність Мірошнікова від вузьких фахівців фірми Фаберже – в багатогранності освоєних ним спеціальностей. Мірошніков не лише видатний ювелір – він також художник та каменеріз, гравер і емальєр. У цьому важко знайти Олександру аналог схожої особистості з оточення Фаберже… Визначальним у його доробку є оригінальність і неповторність кожного твору, національний колорит і робота в унікальному матеріалі – титані. Олександр Васильович Мірошніков вступає в найкращу пору своєї творчості. Йому 50 років, він визнаний метр. Однак це не ті рубежі, до яких він прагне, художник дивовижно скромний. Він сповнений сил. Замість досвідченості настає мудрість. Майстер не перестає вчитися, ставить перед собою найскладніші завдання. Попереду – великі художні роботи на славу мистецтва України, любов і визнання.

Наталя Сушинська, учителька:
Олександр Мірошніков – унікальна і талановита людина, якою ось уже 25 років не перестаю захоплюватися. Художник-віртуоз із своїм поглядом на світ каменю і неповторно авторським стилем, художник, який знайшов власний шлях у каменерізному мистецтві, долаючи одну вершину за іншою. Його ще називають «Галицьким Фаберже». На його дивовижні роботи не можна надивитися. У кожну він вкладає свою душу. Руки у нього воістину золоті. Дуже доброзичливий і щирий друг. Цікавий співрозмовник, повний енергії та оптимізму. Люблячий чоловік і батько. У Саші прекрасна сім’я. Його дружина Наталя – моя найкраща подруга. Ми разом працювали у школі. Я була учителькою у початкових класах їхньої дочки Марти.

Люба Хомчак:
- Колись я не звертала уваги на камінь, а після знайомства з Олександром Мірошніковим навчилася бачити у природному матеріалі живий організм, який несе інформацію та передає енергетику. Митець не заздрісний, не закритий, не замкнутий. А після 50 років у нього, як на мене, тільки розпочнеться період, коли зможе віддавати усе те прекрасне, чого так багато накопичилося у його голові та серці.

Валентин Гречухін, музикант:
- Знаю Олександра Мірошнікова з дитинства як однокласника мого рідного брата Євгена. Він часто відвідував нашу оселю, був комунікабельним, чудернацьким, швидким на вигадку. Постійно придумував і майстрував різні механічні пристрої, забавки. Йому легко давалося усе, за що б не брався. Пригадую, грати на гітарі навчився за декілька днів. Мене це дуже вразило. Відтоді я й сам захопився музикою. Уже тоді Сашко відзначався ерудицією. Завжди міг розказати про якісь історичні факти із світових надбань. Користувався авторитетом в однокласників, друзів, більшість із яких, можливо, не здогадується, до яких висот він дійшов зараз. Вважаю його Людиною з великої літери. Надзвичайно щасливий, що він був і залишається другом нашої сім’ї.

Мирон Пришляк, художник-таксидерміст:
- Із Сашком ми знаємося давно. Як художника я пізнав його понад 20 років тому в його художній майстерні. Мініатюри у камені з рук цього митця мене дуже зацікавили. Хочу зазначити, що він мислить нестандартно не тільки в мистецтві, але і в житті. Обдарований у всьому. Розмовою на космологічну тему може зацікавити будь-кого. Перший свій орден Карла Фаберже отримав практично заочно: правнучка Карла Фаберже Тетяна, побачивши в Інтернеті його тепер уже відомі на весь світ роботи, була надзвичайно вражена і представила його до найвищої нагороди, не знаючи навіть автора в обличчя. Тоді він був дуже схвильований такою несподіванкою, бо творив свої роботи для задоволення як вільний художник. Разом із групою друзів я мав щастя побувати на першій його персональній виставці в Києво-Печерській лаврі, де роботи Мірошнікова отримали надзвичайно високу оцінку фахівців. Відзначу, що Сашко черпає наснагу до творчості у природі, він – ще й хороший мисливець і рибалка. Звісно, нема нічого красивішого від природи. Вона зачаровує усіх, але не кожен може її відтворити так правдиво і реально. Я захоплений його твором «Осічка», де він показав, що на полювання не можна приносити варені яйця, бо не буде удачі. Крім усього іншого, він ще й хороший кулінар. На більшості мисливських і рибальських заходів – головний кухар. Багато підказує і мені, бо бачить фактуру (як шахіст) на 10-20 ходів уперед. Прикро, що митця такого світового рівня ще ніяк не відзначили в рідній країні.

Володимир Агаранян, товариш, однокласник:
- Ще із шкільних часів він був цікавим та неординарним. Малював різноманітні шаржі на вчителів, однокласників, був майстром на ексцентричні вигадки, оказії. Це інколи відбивалося не надто похвальними оцінками із «дисципліни». Але душею був доброзичливим, постійно близьким до друзів. Разом із Сашком закінчили кулінарне училище і одразу після армії поїхали на роботу в Тюменську область. Там він неабияк здивував і знайшов своїх прихильників у жанрі кухарського мистецтва. Випікав дво,-триповерхові торти у вигляді замків, інших споруд, всіляких предметів. Шкода було споживати такі солодкі й чарівні витвори. Мистецький хист у нього, вважаю, від Бога. Я не спеціаліст у цій галузі, тому розкажу ще один випадок. Якось прийшли ми із Сашком до майстерні, де його швагро уже півроку змальовував полотно «Невинність карає Амура» П.Трогера. Саша аналогічну картину витворив приблизно за два тижні, не маючи ще тоді досвіду в олійному живописі.

Ростислав Шмагало, доктор мистецтвознавства, професор:
- На шляху до досконалості, яку демонструє природна краса каменю, О.Мірошніков щоразу опановує нові технологічні знахідки, а відтак відкриває нові внутрішні творчі можливості. Він здатен створити камею з автопортретом в гірському кришталі, здивувати мікромініатюрою чи виготовити «на коліні» медаль, але митця передусім цікавить прочитування «душі» каменю, вивільнення з нього образу іноді лише через зріз, шляхом мінімального втручання… Скульптуроживопис в кам’яній мініатюрі О.Мірошніков поєднує з гарячою та холодною емаллю, експериментами з металами, до яких в останні роки додалися космічні метеорити, ніобій, титан.

Олег Головацький, фотомайстер:
- Дивуюся його енергійності. Він постійно заряджений новими ідеями. Не раз казав, що йому треба мінімум два життя, щоби реалізувати усі задуми, які є у нього в голові, бо одного життя замало. Я часто бачив, як творилися його роботи, як плавився метал чи інше. Неодноразово були нові відкриття у металі чи камені. Дуже цікаво спостерігати за цим процесом, а для мене – це ще й велика честь. А ось під час активного відпочинку він помічає такі речі, яких не бачить ніхто. Я вдячний долі, що свого часу познайомився із Сашком. І шлю йому з нагоди ювілею найщиріші побажання.

Леонтій Войтович, науковець-історик:
Олександр Мірошніков – закоханий у життя дітвах із сонцем у кишені. Глибокий філософ, здатний переломити у собі всю історію людських цивілізацій – від кам’яної доби до космічного віку – і передати це у надзвичайно реалістичних мініатюрах живої природи та пульсу реального життя. Унікальний майстер, який поєднує камінь з металом, давню техніку емалі з найновішими технологіями. Миколаїв та його околиці стали безсмертними завдяки шедеврам Мірошнікова. Слава Богу, що йому тільки 50. Основна властивість справжніх художників у тому, що вони з віком і плином часу стають досконалішими, цікавішими. Довгих і плідних літ Тобі, Олександре!

Віктор Ярош, підприємець:
Олександр – людина різнопланова, симбіоз художника, мисливця, кулінара. Трудоголік на всі сто відсотків. Він не тільки знавець природних матеріалів, а й дослідник їхніх властивостей, дії на людський організм. Хочу відкрити ще одну грань його таланту – це пристрасть до водіння авто в екстремальних умовах. Фото такого випадку подарую йому на сторіччя.

Марія Чумарна, письменниця:
- На прицілі його серця – люблена сім’я, яка завжди розділяє всі захоплення його творчої неприборканої натури... В домі Мірошнікових знаходять притулок безхвостий безпритульник Куций, заблукалий кіт Мицьо, який уміє дружити з акваріумними рибками та папугами. Перед вікнами кухні в’ють гніздечка пташки, а під вікном зацвітають проліски та інші лісові квіти. Творити красу без правди і волі неможливо.