Народився 10.10.1955 р. у с.Розвадові на Миколаївщииі. Син корінних розвадівчан Василя Сколоздри і Катерини з Бурмасів. Закінчив середню школу у Розвадові та історичний факультет Львівського університету (1978). Учень професора Ярослава Кіся. Працював вчителем, директором школи у Крунську (з 1983 р., з перервою у 1990 - 1994 рр., коли був обраний головою Розвадівської сільради). Активний політик, член НРУ з 1989 р., депутат обласної ради (1990 – 1994, 1998-2002 та з 2002 р.).

Історик і краєзнавець. Досліджує терени Миколаївщини, переважно періоди визвольної боротьби УСС, УГА та УПА. Автор більше 50 статей та ґрунтовного дослідження „Національно-визвольна боротьба на Миколаївщині у 20-50-х роках ХХ століття”, опублікованого у другому томі збірника наукових статей „Миколаївщина” (Львів, 2002. – С.21-137).

Старовинне село Розвадів розташоване на лівому березі р. Дністер і лише кільканадцять господарств знаходиться на правому березі.

Продовжуючи дослідження життя і діяльності Івана Проціва-«Рибака» - особистого охоронця Головного командира УПА Романа Шухевича-«Чупринки», 13 травня його племінники Ігор та Іван Проціви, а також автор цієї статті, здійснили поїздку в с. Августівку Козівського району Тернопільської області.

Олекса Карпин народився в 1915 р. у Більчому в багатодітній (7 дітей) родині. Ще за польських часів став членом ОУН. Із встановленням першої більшовицької влади він, як і багато інших членів ОУН, перейшов на територію Польщі, де пройшов військовий вишкіл. З початком німецько-радянської війни повернувся в Україну, де продовжив займатися підпільною працею.

Михайло Хомчак («Владко», «Барський», «Касіян», «Мар’ян») народився 5 грудня 1921 року у Миколаєві в сім’ї Степана і Софії з роду Устияновичів. Після закінчення місцевої школи, вчився у Львові. У 1939р. став членом ОУН. У 1941 р. енкаведисти заарештували його і відправили на слідство в тюрму. Із початком німецько-радянської війни у червні 1941 р. М.Хомчака і частину в’язнів етапом відправили до Бердичева (Житомирщина).

60089bfd39c4e90e37ccd64af3e7cb70 XLУ 2009 році вийшла у світ книжка дрогобицького історика Василя Ільницького «Дрогобицька округа ОУН: структура і керівний склад (1945-1952 рр.)». Йдеться тут і про уродженців нинішньої Миколаївщини. Серед провідників і референтів районних, надрайонних та окружних проводів ОУН, а також співробітників референтур надрайонних та окружних проводів названі Ярослав Богдан («Всеволод Рамзенко») з Роздолу, Юрій Грица («Юрко») з Надітичів, Богдан Деленко («Чорний»), Яків Яцишин («Вір»), Семен Савка («Сокіл», «Рум») з Раделичів, Орест Федун («Ікар», «Орест») з Більчого, Онуфрій Підгородецький («Швейк») з Рудників, Михайло Хомчак («Владко», «Касіян»), Євген Пришляк («Ярема», «Чорнота») з Миколаєва. Орест Федун («Ікар»).

Багато полеглих героїв визвольних змагань ще залишаються невідомими. Одним із таких є старший булавний УПА “Вітер”, який після демобілізації з Української Повстанської Армії виконував обов’язки кущового провідника Організації Українських Націоналістів. У підпільному звіті Миколаївського надрайону ОУН про його смерть є таке повідомлення: «21.4.48 р. на присілку Бобрівки (с. Красів) наткнулися повстанці на большевиків, внаслідок чого впав ст. вістун Вітер».

 20111026 1640764851Хочу дещо доповнити до теми «ПАРАШУТИСТИ УПА».

У 1941 р. Микола Мельничин був стрільцем у батальйоні «Нахтігаль», яким командував Роман Шухевич, а у 1946 р. виконував обов’язки заступника командира сотні в Городоцькому тактичному відтинку «Асфальт». У 1946-1948 рр. «Кірам» був комендантом боївки охорони керівника Львівського крайового проводу ОУН 3. Тершаковця - «Федора».

97d987363fe63c4fd6af306d4ce1e151 XLУ цьогорічному третьому номері журналу «Вісті комбатанта» надрукована цікава розвідка, котра стосується і наших героїв – земляків, Івана Паньківа («Явора») та Миколи Мельничина («Кірама»). Пропонуємо її увазі наших читачів до чергової річниці створення УПА, оскільки матеріал висвітлює маловідомі факти нашого героїчного минулого. Оригінальна мова автора збережена.

462ad80c2a24c1c5e9280ab7506654ea XLЖіноцтво у визвольному русі ОУН і УПА, нарівні з чоловіками переносячи труднощі партизанського і підпільного життя, як правило, не брало участі у бойових акціях, а займалося зв’язками, санітарною та суспільною опікою. Але “Надя” - Стефанія Стоцко, працюючи машиністкою, при потребі вправно користувалася зброєю. Народилася 1924 року в Скнилові під Львовом у родині селян Степана і Теклі Стоцких. У період німецькою окупації навчалася в торговельній школі, де 1942 р. вступила в ОУН. У 1944 р. стала студенткою Львівського педагогічного інституту, та невдовзі перейшла у підпілля. Протягом 1945 р. працювала машиністкою при окружному референті СБ Городоччини Володимирі Шведі-“Прутові”, відтак - при надрайонному проводі Миколаївщини.