462ad80c2a24c1c5e9280ab7506654ea XLЖіноцтво у визвольному русі ОУН і УПА, нарівні з чоловіками переносячи труднощі партизанського і підпільного життя, як правило, не брало участі у бойових акціях, а займалося зв’язками, санітарною та суспільною опікою. Але “Надя” - Стефанія Стоцко, працюючи машиністкою, при потребі вправно користувалася зброєю. Народилася 1924 року в Скнилові під Львовом у родині селян Степана і Теклі Стоцких. У період німецькою окупації навчалася в торговельній школі, де 1942 р. вступила в ОУН. У 1944 р. стала студенткою Львівського педагогічного інституту, та невдовзі перейшла у підпілля. Протягом 1945 р. працювала машиністкою при окружному референті СБ Городоччини Володимирі Шведі-“Прутові”, відтак - при надрайонному проводі Миколаївщини.

Уночі з 15 на 16 жовтня 1946 р. в Ілові на квартирі вчительки Марії Огоновської, яка співпрацювала із підпіллям, С.Стоцко була затримана облавниками. Опору не чинила, оскільки намагалася подати себе за доньку господарів хати, Миколи та Анастасії Білявських, – Розалію. При конвоюванні для з’ясування особи, не доходячи до сільради, “Надя” попросилася «на сторону», набік, а тоді вихопила схований пістолет, вбила конвоїра і втекла.

Один із підпільників (станом на 1949 р.) описував її так: “Середнього зросту, середньої статури, блондинка, лице кругле повне, ніс малий прямий, рухлива”. Марія Огоновська, яка добре знала Стефанію із спільного навчання у торговельній школі, у 1946 р. її змальовувала дещо інакше: “Середнього зросту, шатенка, фізично добре збудована, лице подовгасте бліде, носить коси”.

У 1949 р. «Надя» перейшла на працю секретарем-машиністкою районного проводу ОУН Щиреччини, який очолював колишній чотовий УПА Степан Ганич-“Снігур”. 25 жовтня 1950 р. у масиві Татаринівських лісів у тодішньому Комарнівському районі відбувалася велика облава МГБ. Тоді там перебували повстанці “Семен”, “Іван” та “Надя”. У Кошівському лісі біля Колодрубів оперативно-військова група райдвідділу МГБ з допомогою мінерів із військової частини №61979 натрапили на їхній слід. При маневруванні лісом Стефанія відбилася від своїх побратимів. О 14.00 вона загинула, відстрілюючись із пістолета. За свідченнями очевидців, роздягнене тіло тримали біля будинку райвідділу три дні. Місце, де її поховали, невідоме.

Брат “Наді” – Мирон Стоцко-“Мирний”, 1923 р. н., служив у Службі безпеки ОУН, характеризувався як активний, кмітливий і самозарадний співробітник, на час смерті займав пост референта СБ Городоцького надрайону. Загинув у селі Ставчанах (Пустомитівщина) 1 лютого 1945 р., похований у Скнилові. Посмертно підвищений до ступеня хорунжого СБ.

Батько Стефанії був вивезений на заслання, мати тривалий час переховувалася.

Кому відомі детальніші факти із життя та діяльності Стефанії Стоцко, її родичів та друзів з підпілля, просимо писати на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або на адресу редакції.

Володимир Мороз, Роман Сколоздра.