20111026 1640764851Хочу дещо доповнити до теми «ПАРАШУТИСТИ УПА».

У 1941 р. Микола Мельничин був стрільцем у батальйоні «Нахтігаль», яким командував Роман Шухевич, а у 1946 р. виконував обов’язки заступника командира сотні в Городоцькому тактичному відтинку «Асфальт». У 1946-1948 рр. «Кірам» був комендантом боївки охорони керівника Львівського крайового проводу ОУН 3. Тершаковця - «Федора».

Згідно з рішенням наради Проводу ОУН в Україні, яка проходила в травні 1948 р. у Миколаївських лісах, М. Мельничин - «Кірам», Іван Паньків - «Явір», В. Сколоздра - «Грабенко», М. Горчин - «Грузин», X. Ґонтар - «Степовий» та М. Воскрес - «Мирон» були відряджені до Західної Німеччини, де у Мюнхені зв’язалися із представниками Закордонних частин ОУН та Закордонного представництва УГВР, мали зустріч зі С. Бандерою та іншими керівниками національно-визвольної боротьби. Восени 1949 р. М. Мельничин та І. Паньків були десантовані з літака у районі Крупська. Вони зустрілися з головними командирами УПА Р. Шухевичем та іншими керівниками підпілля в Україні і передали пошту від ЗЧ ОУН.

Влітку 1950 р. М. Мельничин прибув в околицю с. Сукіль на Болехівщині, де зустрівся з кур’єрами ЗЧ ОУН «Ромком» та «Богданом» і включив їх до складу своєї боївки . Одночасно керівник Дрогобицького окружного проводу ОУН Ярослав Косарчин - «Байрак» дав під керівництво «Кірама» бойовиків «Шугая» та «Геньо». Відтоді «Кірам» перебував у лісах поблизу с. Сукіль. Він постійно підтримував зв’язки з провідним ідеологом та публіцистом, керівником Головного осередку пропаганди Проводу ОУН, заступником Голови Генерального Секретаріату УГВР Петром Федуном -«Полтавою». Поблизу с. Бряза на Болехівщині «Кірам» регулярно з ним зустрічався. У вересні 1949 р. органи МГБ завели на П. Федуна та його соратників окрему розшукову справу під кодовою назвою «Шакал». Майже 20 офіцерів міжобласної опергрупи МГБ займалися цими пошуками.

І ось 12-13 грудня 1950 р. поблизу с. Сукіль проводилася велика облава, до участі в якій було залучено 35 співробітників та понад 1000 солдатів та офіцерів військ МГБ. Вся територія була поділена на 3 сектори, при цьому виділено найбільш ймовірне місце, де могли перебувати підпільники. Кожен солдат та офіцер отримав усну інструкцію, згідно із якою при виявленні бункерів треба було обов’язково захопити підпільників живими.

12 грудня 1950 р., о 12 годині 20 хвилин облавники виявили вентиляційні отвори, які виходили з бункеру поблизу потічка Розточки. У самому потічку за запахом та кольором води було встановлено каналізаційні відходи з бункеру. Облавники оточили всю найближчу територію і відшукали люк до бункеру. Відкривши його, вони запропонували підпільникам здатися - у такому випадку їм буде збережено життя. А отримали у відповідь декілька гранат. Тоді облавники кинули у бункер димові ракети і закрили люк та вентиляційні отвори. Зрозумівши безнадійність ситуації, підпільники спалили документи і пострілялись.

…Чекісти витягли з бункеру п’ятьох убитих підпільників. З бункеру чекісти забрали також 4 автомати, 2 гвинтівки, 7 пістолетів, 300 патронів, друкарську машинку, підпільні документи та літературу. Тіла загиблих відвезли до Болехова і поховали у невідомому місці.

Про ці та інші події детально розповідається у книзі відомого дослідника історії ОУН та УПА Олександра Іщука «Розшук органами державної безпеки УРСР керівника Головного осередку пропаганди ОУН (б) Петра Федуна у 1944-1951 рр.», яка вийшла у Києві 2008 року.

Подав

Роман Сколоздра.

На фото: зброя, вилучена під час проведення чекістських операцій з пошуків «Явора» та «Кірама».