Олекса Карпин народився в 1915 р. у Більчому в багатодітній (7 дітей) родині. Ще за польських часів став членом ОУН. Із встановленням першої більшовицької влади він, як і багато інших членів ОУН, перейшов на територію Польщі, де пройшов військовий вишкіл. З початком німецько-радянської війни повернувся в Україну, де продовжив займатися підпільною працею.

За деякими даними, «Хмара» був командиром кущової боївки, яка діяла в більченській окрузі - Більче, Криниця, Кавсько, Рудники, Сухе. Зафіксовано такі факти: 19 травня 1945 р. дільничний уповноважений Меденицького РО НКВС Горяєв разом із «стрибками» пішов в інше село, а боївка «Хмари» (8 повстанців) за той час розгромила сільраду і кооператив. А 1 листопада 1945 р. стрілецький полк 254-ї дивізії блокував лісові масиви в околицях Більчого, Криниці, Кавська та інших. Полювали на боївку, яка у той час фактично була в 4 рази меншою за чисельністю. Не вполювали. Тому вийшов наказ закріпити за боївкою спецгрупу капітана Фролова. І у того не було успіхів.

Після загибелі 2 листопада 1949 р. провідника Меденицького районного проводу ОУН Семена Довбняка-«Войнаровського» його місце зайняв «Хмара». На цьому посту він залишався до своєї смерті 29 травня 1950 р. – у сутичці поблизу Раделичів. Там «Хмара» був тоді із підпільниками «Довбушем» та «Голубом». Неподалік річки їх обступили облавники. «Голуб» пішов до них, а «Довбуш» стрибнув у річку, вхопився за гілку, що звисала над водою, і так врятувався. «Хмара», опинившись у безвихідній ситуації, спалив документи і підірвався гранатою. Його тіло прив’язали до коня і волоком тягли з раделицької толоки аж в Меденичі.

Трагічною була й доля інших членів сім’ї Карпинів. 20 червня 1950 р. під час облави в лісі поблизу Болоні загинув Василь Карпин, 1930 р.н. Мати бачила, як везли на возі в Меденичі тіло сина, але не могла підійти, щоб потім не постраждали інші діти. 13 лютого 1947 р. загинула Марія Карпин,1923 р.н. Вона часто допомагала підпільникам. Одного разу пішла до своєї знайомої. Туди несподівано прийшов облавник і повів її до будинку сільської ради, в якому знаходився їхній штаб. Марія опиралася і не хотіла йти, кажучи: «Краще загину тут, але туди не піду, бо там вже одного разу була і ледве вийшла звідти живою». Їй вдалося втекти до хати своєї сестри Анни і закрити перед облавником двері. Той вистрелив і куля попала в дівчину. Вона лиш встигла сказати: «Анно, я помираю». Голову сім’ї Олексу Карпина було засуджено і він помер у концтаборі. Його сина Івана, 1926 р.н., військовий трибунал засудив у 1947 р. на 25 років. Ув’язнення відбував у Норильську та ін. Після звільнення він змушений був поселитися в Донбасі, оскільки на Львівщині його не приписували, там і помер.

Роман Сколоздра.