13.Остророги

З 1618 р. дроговизькими старостами стали відомі магнати Остророги: коронний підчаший і познанський воєвода Ян Остророг (у 1618-1622), його син Микола (1622-1651) і внуки Микола (1651-1659) та Андрій (1659-1685).

Перший був одним з найбільших магнатів Речі Посполитої, займався агрономічними науками, розводив ліси, ставив звіринці, де звірі утримувалися в вольєрах, розгорнув цілий каскад рибних озер навколо Миколаєва та Комарна.

Його син був кабінетним ерудитом, який був одним з небагатьох, хто застерігав проти відвертого натиску на українське населення та релігійного утиску. За іронією долі саме його призначили реґіментарем війська, яке потерпіло поразку від козаків у 1648 р. Богдан Хмельницький тоді зневажливо писав про трьох реґіментарів, які керували цим військом: “латину” (Миколу Остророга), “перину” (Доменіка Заславського) і “дитину” (Олександра Конєцпольського).

З миколаївськими міщанами стосунки Остророгів були непростими. Вже на початку 1619 р. міщани склали скаргу на дроговизького старосту Яна Остророга. На початку 1620 р. король вислав до Миколаєва нову комісію, до складу якої ввійшли Самуель Старшевський та Олександр Требінський, яка знову стала на бік старостинського уряду. Це викликало нову скаргу миколаївських міщан від 20 березня 1620 р.

У 1621 р. місто потерпіло від татарського наїзду, ординці забрали практично всю худобу, яка належала міщанам і спалили багато домів на передмістях. Ситуація ускладнилася тим, що староста вирішив конфіскувати землю, на якій розташовувалися міські пасовища та луки і приєднати їх до двірських, заборонив міщанам доступ до лісів. Коли ж міщани оголосили бойкот розпорядженням старости, новий війт шляхтич Миколай Врублевський встав на бік старости і заарештував членів міської ради, серед них Федора Підстригача та Зенка Кушніра, яких ув’язнили в Таборі. Райцю Сенька Черкаського війт тягав за бороду, збив з ніг і втоптав в болото. Щоби міщани не могли боронитися, старостинські гайдуки допомагали війтові відбирати в них мушкети.

Врешті протести міщан задовольнила королівська канцелярія, видавши привілей від 7 квітня 1623 р. про звільнення міста від усіх видів податків і поборів на 4 роки в зв’язку з нападом татар. 13 квітня 1623 р. було видано глейт на 6 місяців, який охороняв міщан від втручання старости дроговизького. Днем раніше королівська канцелярія видала мандат до дроговизького старости з вимогою припинити протиправні дії щодо миколаївських міщан і з’явитися перед королівським судом.

У 1633 р. Миколаїв постраждав від наїзду ординців. Були спалені головні ворота міста та частина будов на передмісті. На цій підставі сейм звільнив міщан від податків на 4 роки.

У 1641 р. дроговизький староста пішов на певні поступки, місту нарешті повернули загарбані луки. Від імені міста бургомістр все той же Федір Підстригач уклав угоду з дроговизьким старостою про відбудову брами та будівництво школи і ратуші. Тоді ж, обрані поспільством, міські делегати Пашко, Яремко і Лукаш погодилися на додаткове оподаткування в розмірі 3 грошів з чверті лану і вкладення праці міщан при цьому будівництві. Цю угоду підтвердив 1 травня 1642 р. король Владислав IV.

Під час походу Б. Хмельницького восени 1648 р. Миколаїв був в числі тих небагатьох українських міст, які зберегли вірність уряду. Татари сильно пошарпали місто, забрали в ясир частину жителів і спалили кілька будов, але здобути місто не змогли. В околицях міста діяв козацький полк Лавріна Капусти, але місто він оминув. 1 червня 1649 р. місто склало перед львівським городським судом заяву про неспроможність сплати податків. Сейм у 1649 р. увільнив Миколаїв від цих сплат. У 1653 р. термін звільнення було продовжено, враховуючи розміри розорення.

(Далі буде)