14. Війтівство

(Продовж.)

...У 1672-1677 р. р. Миколаїв також постраждав під час турецько-татарських війн, і Варшавський сейм 1677 р. визнав ці землі “з грунту майже зруйновані” та знову звільнив їх від податків.

У 1685 р. міщани склали скаргу до Львівського гродського суду на бузького старосту за наїзд і пограбування міста. Сума збитків складала 600 золотих, будучи рівною річному доходу міста.

У вересні 1704 р. через місто на Ходорів пройшла колона шведського війська генерала Е.Стенбока, 14 жовтня 1706 р. – козаки полковника Данила Апостола та російські драгуни генерала Ренне. В 1711 р. саранча знищила збіжжя на 60 чвертях поля.

У середні віки та ранньомодерну добу міські населені пункти за розмірами ділилися на міста (urbis) та містечка (oppidum). Миколаїв відносився до другої категорії, але серед містечок був у числі більших. Люстрація 1662 р., яка зафіксувала аж 1115 будинків, не рахуючи старостинської та пробощової юридик і фільварку, що дозволяє оцінити загалом населення майже в 4,5 тисячі, дає підстави віднести Миколаїв вже до категорії міст. По тих часах це було одне з найбільших міст Львівщини (у Львові на той час жителів було більше 20 тис., у Самборі – більше 5 тис., Київ мав трохи більше 10 тис.). Але безперервні війни та стихійні лиха, які тривали майже до кінця першої чверті ХVIII ст., не могли не відбитися на розвитку міста. У 1685 р. Дроговизьке староство від вчених та господарів Остророгів перейшло до воїнів та авантюристів Жевуських.

Люстрація 1765 р. зафіксувала у місті руїни старих укріплень, дерев’яну ратушу, чотири церкви та костьол, 34 будинки на Ринку, 75 будинків на прилеглих вулицях та 176 будинів на передмістях. Миколаїв залишився невеликим українським ремісничим містечком з населенням близько 1200-1500 чол.

15. Московський дворянин Степан Федорович Чижинський.

У Остророгів на службі перебував православний шляхтич Федір Чижинський, дім якого знаходився на Ринку. Його син Степан, здобувши ґрунтовну освіту, напевно у Львові, у 1657 р. як ротмістр коронного війська взяв участь у поході гетьмана С.Потоцького на Україну. Там він, не бажаючи воювати проти своїх, перейшов на бік козаків і два роки викладав латинь у Могилянському колегіумі у Києві. Побоюючись видачі полякам після Гадяцької унії 1658 р., він перебрався до Смоленська як домашній вчитель дітей князя М.О.Голіцина. У 1675 р. він опинився у Москві у боярина Артамона Сергійовича Матвеєва, який доручив йому організацію першого російського театру. Спочатку Степан Федорович Чижинський навчав “комедійним наукам” 80 піддячих, а потім поставив дві п’єси “Про Давида з Голіадом” (23 січня 1676 р.) та “Про Бахуса з Венусом” (24 січня 1676 р.). Тексти п’єс не збереглися. Одні дослідники вважають, що вони були написані Степаном Чижинським, інші думають, що він тільки переклав російською п’єси І.-Г.Грегорі. Після заслання боярина Матвеєва театр закрили, але Чижинського забрав до себе митрополит Паїсій Лігарит, який потребував перекладачів.

З 1 лютого 1672 р. Чижинський став перекладачем Посольського приказу, фактичний керівник якого Омелян Гнатович Українцев набирав вихідців з України та сприяв їх кар’єрному росту. У Посольському приказі потрібні були фахівці, які знали мови і вміли тримати себе з іноземцями.

У 1678-1679 рр. Чижинський переклав для царської бібліотеки з латинської мови “Книгу про місяць і всі планети небесні” та з польської мови - “Двір цісаря турецького” Шимона Старовольського. У 1684 р. він брав участь у переговорах з І.Х.Жировським та бароном Блумбергом у Дорогобужі, а в 1686 р. їздив з боярином Борисом Петровичем Шереметьєвим до Львова на підписання Вічного миру, а потім до Варшави і Відня, звідки з І.Волковим його направили до Венеції. За ці переговори С.Чижинський був нагороджений рангом московського дворянина і високим грошовим окладом. У 1695 р. серед 22 перекладачів Посольського приказу він числився на третьому місці. У 1695-1697 рр. С.Чижинський очолював секретну місію у Відні і фактично заложив сітку російської зовнішньої розвідки в Європі. Після 1699 р. він відійшов від служби, але продовжував писати вірші та перекладати книги. Остання згадка про нього відноситься до 1709 р. Напевно, початкову освіту зачинатель російського театру та російської зовнішньої дипломатичної розвідки здобув таки в миколаївській школі при храмі св. Миколая.

(Закінч. буде)