16. Забутий поет

Петро Терлецький.

Кілька місяців 1686 р. у Львові, де російське посольство чекало на прийом короля Яна ІІІ Собєського, були для Чижинського заповнені різноманітними зустрічами, в ході яких він вербував агентів для московської розвідки або просто черпав різноманітну інформацію.

В числі цих зустрічей була і зустріч з внуком миколаївського війта Івана Терлецького – Петром. За рекомендацією Чижинського Петро був прийнятий на службу до боярина Бориса Петровича Шереметьєва. Керівник московського посольства був незвичною особою. Він провів молоді роки в Києві, де навчався в Києво-Могилянському колегіумі і на відміну від більшості московських бояр не тільки розмовляв українською і польською мовами, але й знав латинь. Майбутній генерал-фельдмаршал і соратник Петра І оцінив знання Петра Терлецького і взяв його з собою у Відень, Баден, Венецію, Рим та на о.Мальту.

У 1695 р. в Чернігові у єпископській друкарні польською мовою вийшла книга-панегірик П.Терлецького “Слава героїчних справ ясновельможного його милості пана Бориса Петровича Шереметьєва” з ілюстраціями відомого українського гравера Леонтія Тарасевича, яка прославляла успіхи війська, очоленого боярином Шереметьєвим у дніпровській кампанії проти турків та татар.

Дещо пізніше вийшли “Вірші мальтійському кавалеру генерал-фельдмаршалу Б.П.Шереметьєву 1701-1705 рр.”, написані російською мовою, але з помітними українізмами. І.Шляпкін приписував їх С.Чижинському, йому заперечував С.Ніколаєв, вважаючи, що останній на той час вже помер (що було помилкою) і поезії міг написати тільки П.Терлецький, тим більше, що у них присутні згадки про подорож на Мальту. Це суттєве зауваження дозволяє погодитися з версією Ніколаєва. Далі сліди Петра Терлецького губляться. Цікаво, де онук миколаївського війта здобув першу освіту – в дяківці при церкві св. Миколая у Миколаєві чи в своєму дворі у Красові від мандрівного дидаскала?