Хоча нащадки Бувала не боролися за ханський престол, саме представники цiєї гiлки зiграли видатну роль у долi українських князiвств, зокрема галицько-волинських.

табл.8. Гiлка Бувала.

III

1. БУВАЛ – див. табл.2, поз.8

IV

2. ТАТАР (+ 1262) .......................................................................................................... 1

У 1257 р. вiдправлений на допомогу Хулагу. За одними вiдомостями Т. був обмовлений, виданий Хулагу ханом Берке i страчений разом з Садр-ад-дiном Саведжi, а Балакан помер на бенкетi. За iншими вiдомостями Т. i Кулi померли невдовзi пiсля страти Балакана. Була пiдозра, що їх отруїли. Вiйсько Джучидiв, васалiв Берке, через Дербент вернуло у Дешт-i-Кипчак. Частина його, очолена Нiкудером, зайняло гори Газни i Бiнi-ка в Хорасанi. Навздогiн їм вирушив один з емiрiв Хулагу – Ункуджене. Цi подiї привели до довгої вiйни Джучидiв з Хулагуїдами.

Можливо, що Т. тримав придунайський улус, який пізніше успадкував його син Ногай.

3. МIНГКАДАР (+ пiсля 1262)...................................................................................... 1

Разом з братом у 1257 р. вiдправлений на допомогу Хулагу. У 1262 р. вивiв вiйська Джучидiв пiсля загибелi Балакана, Татара i Кулi.

V

4. НОГАЙ (+ 1300) .......................................................................................................... 2

Один з найвидатнiших ординських дiячiв. Улусбек.

Висунувся як темник ще до 1262 р. У 1262 р. Берке доручив Н. командувати авангардом у походi проти Хулагуїдiв, розраховуючи, що той зробить все аби помститися за смерть батька. Н. з 30 тис. вiйська вступив через Дербент у Ширван. Хулагу 20.08.1262 р. вислав свiй авангард на чолi з Ширамун-нойоном, а сам з Самагар-нойоном i Абатаєм вiдiйшов у Шемаху (17.10–14.11.1262). Н. вдарив на Ширамуна i вiдкинув його. В середу мiж 17.10–14.11.1262 р. пiдiйшов Абатай-нойон з основними силами. Н. не змiг вистояти i почав вiдступати до Дербента. 20.11.1262 р. Хулагу покинув Шемаху i рушив проти Н. 1.12.1262 р. його вiйсько здобуло Дербент. Розбитий пiд Дербентом Н. мусив утiкати далi на пiвнiч. Iльхан, до якого 15.12.1262 р. прибули свiжi сили з Абака-огланом, послав Iлькай-нойона, Тудан-багадура (колишнiх емiрiв Бату) та Салджiдая, Чагана, Буларгу i Дугуза оволодiти ставкою Берке. Вони переправилися через Терек i оволодiли залишеними без догляду юртами. 12.01.1263 р. Берке дав битву на березi р. Терека. У цiй битвi зiйшла зiрка Н. Iлькан-нойон почав вiдступати i лiд не витримав його воїнiв. Абака-оглан просто втiк. Берке з Н. пройшли Дербент, а Хулагу, слiдом за Абакою, 22.04.1263 р. втiк у Тебрiз.

Берке залишив Н. пильнувати за Хулагуїдами. У 1264 р. Н. схопив у Дербентi шпигуна Хулагу шерифа Тебрiзi, але вiдпустив його, дiзнавшись, що Арик-Буга визнав владу Хубiлая i на допомогу Хулагу вислано 30 тис. вiйська.

У цьому ж роцi Берке довiрив йому похiд проти Вiзантiї для визволення свого союзника султана Iзз ед-Дiна. Похiд вдася блискуче . З цього походу почав складатися гiгантський улус Н. з центром у Iсакчi на Дунаї . Можливо вiрна здогадка М. Сафаргалiєва, що Бувала звали Мовалом (Мауцi), улус якого успадкував його внук Ногай . Межi цього улусу могли тягнутися до Дунаю , а Коренца (Куремса) та Бурундай були тiльки темниками i емiрами Бувала та Татара, як пiзнiше його емiром був Бурундай. Мауці, як зять Бату і син Чагатая, міг володіти улусом до Дунаю. Можливо також, що улус на Правобережжi Н. отримав у 1264 р. за свої заслуги вiд Берке в доповнення до батьківського та дідівського улусу на Нижньому Дунаї.

Ще якийсь час Н. в основному перебував на Пiвнiчному Кавказi. 13.07.1265 р. Юшумут, брат Абака-хана виступив проти нього. Вiн переправився через Куру. Обидва вiйська зустрiлися на р. Аксу. Битва була жорстокою. Загинув Куту-Бука, батько Тогачар-аки, одного з головних емiрiв Хулагу. Але Н. стрiла вибила око. Його вiйсько вiдступило у Ширван. Тут до нього пiдiйшов Берке з 30 туменами. Абака вiдступив на другий берег Кури i наказав знищити мости. Берке з Н. простояли 14 днiв, але не змогли переправитися. У 1266 р. Абака наказав укрiпити береги Кури валами i ровами.

Десь у 1270-i роки Н. перебрався на Дунай. До 1280 р. його васалами стали болгарськi держави – Тирновське царство, Вiдинське i Бранiчевське князiвства. Болгарський цар Георгій І Тертер (1280–1292) спочатку змушений був видати свою дочку за сина Ногая – Джекі, а потім вислати свого сина і співправителя Тодора Святослава заложником у Ісакчі. У 1292 р. данником Ногая став і король Сербiї, також приславши йому в заложники сина та великих бояр . Фактично Візантія знаходилася під впливом Н. І спроби ухилитися від цього впливу каралися походами на зразок походу 1297 р., в якому взяли участь болгарські війська. Н. збирав податки і з Криму . Претендуючи на чільне місце у чорноморській торгівлі, він піддав руйнації генуезькі факторії у Криму в 1299 р. Можливо, що тут свою роль зіграли і вічні суперники Генуї венеціанці, які з 1294 р. встановили з Н. приязні стосунки . Його вiйсько оцiнювали у 30 туменiв .

З того часу Н. почав провадити власну полiтику, не звертаючи уваги на ханiв Золотої Орди. Леонiд вважав, що Н. взагалi у 1270 р. вiддiлився вiд Золотої Орди, утворивши власну державу . Йому пробував заперечувати М. Сафаргалiєв . І, справді, на перший погляд Н. не було потреби утворювати окрему державу. Будучи фактично незалежним i найстаршим серед нащадкiв Джучi, вiн ставив на престол ханiв, як колись Бату – каанiв. Але надто багато свідчень щодо намагань Н. відділитися від Золотої Орди і створити власну державу . Одним з головних доказів залишаються монети, які Н. та його син Джеке карбували з 1285 по 1301 рр. Якщо історiя з анонiмними монетами з 1290-х рр., якi карбувалися в Криму, виглядала ще сумнівною, і здогадку О. Маркова пробував спростувати М. Веселовський , то атрибутація монет, карбованих в Ісакчі на Дунаї між 30.10.1296 та 8.08.1301 р., є безсумнівною . Більше того, з огляду на таку практику, яка стимулювала розвиток цього регіону, Токта та його брат Саси-Бука були змушені карбувати монети в Ісакчі майже до 1312 р. Свої спроби Н. не реалізував повністю напевно через скрите бажання все ж таки стати ханом Золотої Орди.

У світлі спроб Н. утворити власну державу слід розглядати і стосунки, які склалися у Н. з галицьким князем Левом Даниловичем, який також визнав зверхність Ногая. У 1275 р. у вiдповiдь на здобуття Дрогичина великим литовським князем Тройденом, галицький князь з допомогою ординських вiйськ здiйснив похiд у Литву. У 1280 р., продовжуючи боротьбу за польський престол, вiн знову з ординцями ходив у похiд в Польщу. У 1282 та 1285 рр. походи Лева Даниловича в Угорщину з вiйськом Ногая також були здiйсненi бiльше в iнтересах цього князя нiж Н. Скорiше, розраховуючи на реалізацію своїх планів у майбутньому, Н. розглядав потужного галицького князя більше як союзника, на чию допомогу міг розраховувати, в тому числі і на Балканах та Дунаї.

Н. поставив на престол неспосiбного Туде-Менгу (1282–1 287), а коли останнього усунули царевичi на чолi з Телебугою, зiткнувся iз спробами нового хана розпоряджатися улусбеком i його вiйськом. Н. двiчi обдурив Телебугу в походах на Угорщину i Польщу. Двохтижнева облога Львова вiйськом золотоординського хана у 1287 р., напевно, була реакцiєю Телебуги, якого обдурив Н. пiд час походу в Угорщину, де ординськi вiйська понесли страшнi втрати при переходi через гори . Схоже, що на той час Лев Данилович залишався союзником Ногая, який зiграв свою роль в ординських втратах у 1287 р.

Обидва, безперечно, програли вiд цих акцiй. Лев Данилович i його брати знову стали безпосередніми ординськими васалами. Н. також змушений був вислати свої вiйська у похiд проти Хулагiдiв. У 1289–1290 рр. разом з Тохтою вiн здiйснив невдалий похiд в Iран. В ходi цього походу загинув знаменитий полководець емiр Бурундай (за Казвiнi вiн загинув у бою з емiром Чопаном мiж 24.04 – 22.05.1289 р.). Бої були жорстокi. За Вассафом втрати Абака-хана у цих боях на Тереку сягали до 30 тис. Н. також втратив немало своїх кращих вiйськ. Не випадково, скинувши i видавши на жорстоку розправу Телебугу з його прихильниками, Н. поспiшив пiти на мир з iльханом, скрiпивши його у 1294 р. шлюбом дочки Абаки-хана зi своїм сином Турi.

У 1291 р. Н. допомiг Тохтi опанувати престол Золотої Орди. Як старший в родинi Джучi, вiн прикинувся хворим i скликав царевичiв на курултай. Коли туди прибули Телебуга i його прихильники, їх пiдступно схопили i видали Токтi. Пiсля цього Н. i Токта шукали зближення, одночасно побоюючись один одного. За бажанням Токти дочка Н. – Кабак була видана за Яйлага, який був сином тестя Тохти – Солджiдай-гургена. Як свiдчать джерела саме конфлiкт, який стався через цей шлюб, послужив до вибуху вiйни мiж Н. та ханом Токтою. Кабак була мусульманкою i її нова сiм’я, яка дотримувалася традицiйної релiгiї, не сприйняла. Хан не захотiв покарати свого тестя i тодi Н. розв’язав проти нього вiйну.

Посередником у конфлiктi виступив iльхан Газан, але не змiг примирити суперникiв. Звернення Н. до довголiтнiх ворогiв пiдiрвало його авторитет серед золотоординських емiрiв. У 1298 р. Н. розбив Тохту i став вимагати данини з Кафи, яка була конкурентом Акермана та Ісакчі у чорноморській торгівлі. Н. послав у Кафу внука, але того напоїли i вбили. Тодi у 1299 р. вiн розгромив Кафу, Сарукерман, Кирк-Ер i Керч . Постраждали також Судак та iншi мiста .

У 1299 р. хан Токта був розбитий i вiдступив до столицi. Але i вiд Н. вiдступилися емiри Маджi, Сутан i Сангуй, головним чином через його прихильнiсть до iльханiв. Хан же отримав допомогу вiд намiсника Дербенту Тама-Токту, сина Балагi. Ногай вiдступив вiд р. Узi i вислав своїх синiв проти емiрiв Токти. Емiри запропонували середньому Туке царство, а коли вiн повiрив, вони схопили його i ув’язнили. Старший син Джуке негайно розгромив їх, а голови начальникiв вислав тим, хто стерiг Туке. Тодi триста нукерiв, якi стерегли Теке, разом з полоняником втекли до нього.

Токта переправився через р. Узi i став на березi р. Берди у землях старовинного улусу Н. Джерела оцiнюють його вiйсько аж у 60 туменiв, що, звичайно, неймовiрно. У рядах цього вiйська були чернiгiвськi та київськi дружини i, можливо, вiйська з пiвнiчних князiвств. У вiйську Н. також були руськi воїни. Ними могли бути тiльки союзнi йому галичани, зацiкавленi у продовженнi усобиць в Ордi. Старий Н. прикинувся хворим, а Джуке послав розвiдника розвiдати дорогу вище Берди, щоби вдарити в тил. Але роз’їзди Токти захопили розвiдника, військо хана рушило далі i несподiвано вдарило на Н.

Вирiшальна битва вiдбулася 15.09.1300 р. у низiв’ях Пiвденного Бугу чи Днiстра у мiсцевостi Куканлик (Куяльник?). Токта взяв чисельнiстю. Пiсля поразки сини Н. з однiєю тисячею вершникiв втекли в сторону Галича. Сам Н. з 17 вершниками в степу був настигнений погонею i смертельно поранений русичем. “Я – Ногай, веди мене до Тохти, який є ханом”. По дорозi вiн помер.

Вiдомi двi дружини Н.: Байлак-хатун та Чабi (Джанi) – Євфросинiя, побiчна дочка iмператора Михайла Палеолога . Старша дочка Н. була видана за смоленського i ярославського князя Федора Ростиславича Чорного. Друга – Кабак-хатун – за Яйлака, сина Салджiдай-гургена; третя – Тугулджа-хатун – за Таза, сина емiра Мунджука.

5. НУКАР .......................................................................................................................... 3

6. БЕКДУЗ ........................................................................................................................ 3

7. АБУКАН ....................................................................................................................... 3

8. УЗБЕК ........................................................................................................................... 3

Нащадкiв не мав.

9. САСИК .......................................................................................................................... 3

10. УРУС ............................................................................................................................ 3

Нащадкiв не мав.

11. УРУНГ ......................................................................................................................... 3

Нащадкiв не мав.

12. ТУКЛУДЖА ............................................................................................................... 3

13. IЛЬБАСМИШ ............................................................................................................ 3

VI

14. ДЖУКЕ (+ 1301) .......................................................................................................... 4

У 1300 р. пiсля поразки у битвi в Куканлику вбив брата Турi, який хотiв пiддатися Токтi. Хотiв органiзувати оборону, але емiри Дженека, Тунгус i Таз організували проти нього змову i змусили втiкати у Тирново, де вiн був схоплений царем Тодором Святославом i з наказу Токти страчений. Продовження боротьби Д. не дозволило Токтi скористатися плодами перемоги i знову пiдпорядкувати Галицько-Волинську державу. Прийняття Юрiєм Львовичем королiвського титулу i поява окремої митрополiї свiдчать, що ця держава вмiло скористалася з усобицi, звільнившись від ординської опіки.

Взяв за дружину болгарську царівну, дочку царя Георгія І Тертера (1285 р.).

15. ТУКЕ (+ 1300) ............................................................................................................ 4

Потрапив в полон у 1300 р., звiдки його визволив своїми рiшучими дiями брат Джуке. Був вбитий братом Джуке разом з матiр’ю через спробу пiддатися Токтi. Одружений з дочкою iльхана Абаки.

16. ТУРI (+ 1302) ............................................................................................................... 4

Пiсля загибелi Джуке продовжив боротьбу проти Токти, вимагаючи пiмсти за смерть брата i батька, але був розбитий i загинув.

17. КIРДI-БУКА ................................................................................................................ 5

Всi племiнники Ногая очевидно загинули у 1299–1303 рр.

18. ТУДАКАН ..................................................................................................................... 6

19. ТIКЛУБАЙ .................................................................................................................... 6

20. ТУКУДЖ ....................................................................................................................... 7

21. АХМЕД ........................................................................................................................... 7

22. БАСАР ............................................................................................................................ 9

23. КУРТУК ......................................................................................................................... 11

VII

24. КАРА-КIБЯК (+ 1298)............................................................................................ 14

Був пiдступно вбитий у Кафi.

25. КАРА-КIШЕК (+ бл.1305) ..................................................................................... 14

Загинув у боротьбi за дiдiвський улус з Саси-Букою, братом Токти.