Табл.4. Гiлка Орду (Орду-Iчена).

III

1. ОРДУ (+ 1251) – див. табл.2, поз.3

IV

2. САРТАКТАЙ (+ до 1251)........................................................................................ 1

Помер за життя батька, iнакше мав би успадкувати його улус. Одружений з Худжiян, сестрою Китуй-хатун, дружини Хулагу.

3. КУНГКИРАН (+ 1288) ............................................................................................ 1

Інша форма імені Кунграт. Успадкував пiсля батька його улус. Хан Кок-Орди (1251–1288). Нащадкiв не мав.

4. КУЛI (+ 1261) ........................................................................................................... 1

У “Муiз-ал-аксаб” поставлений попереду Кунгкирана, але у такому разi вiн мав би успадкувати після Орду трон Кок-Орди. Взяв участь у походi Хулагу в Iран у 1256–1257 рр., очолюючи вiйська улусу Орду. З ним були сини Мiнгкан i Аячi. Пройшов у Дехiстан i Мазандеран. Завоював Газну i Бамян, якi ранiше належали нащадкам Чагатая. Помер на бенкетi у Хулагу, можливо вiд отруєння. Його смерть була однiєю з головних пiдстав для Берке розпочати вiйну проти Хулагу.

З дружин вiдомi Едекен з племенi конкурат, Кадакан та Кунiкi, яка також померла в Iранi.

5. КУРУМИШI (+ до 1251) .......................................................................................... 1

Не мав нащадкiв.

6. ЧУРМАКАЙ ............................................................................................................... 1

Інша форма імені Джурмакай. Не мав нащадкiв.

7. КУТУКУ ..................................................................................................................... 1

Інша форма імені Кутукуй. За “Муiз-ал-аксаб” не мав нащадкiв. М. Сафаргалiєв приписав йому дiтей молодшого брата Хулагу . Інші генеалогії подають імена його трьох синів.

8. ХУЛАГУ ..................................................................................................................... 1

Вiдомi двi дружини: Сулукан-хатун i Тубарген-хатун (Тубарчин-хатун).

V

9. КАНIЧI (+ 1302) ......................................................................................................... 2

Iншi форми iменi Конiчек, Кончi, Кичю, Кунджа. Хан Кок-Орди (1288–1302). Помер вiд ожирiння.

Вiдомi його дружини: Нiкулукан-хатун з племенi конкурат, Кукулун-хатун з племенi меркiтiв, Джiкчум-хатун з племенi конкурат i Таркуджiн з племенi джiджiрат.

10. ТУМАКАН ................................................................................................................. 4

Вiдомi його дружини: Булуган, дочка Сукал-найона з племенi татар; Буралун-хатун та Олджай.

11. ТУМАН ...................................................................................................................... 4

Син Єдiкен-хатун. Дружина – Буралун-хатун.

12. МIНГКАН (+ пiсля 1257).......................................................................................... 4

Син Бiлан-хатун. Разом з батьком i трьома своїми синами взяв участь у походi Хулагу в Iран в 1256–1257 рр.

13. АЯЧI (+ пiсля 1290) .................................................................................................. 4

Інша форма імені Абаджі. У 1256–1257 рр. взяв участь з батьком i братом Мiнгканом у походi Хулагу в Iран. Вiд iльхана Аргуна отримав окремий улус (пiсля 1284 р.). У 1289–1290 рр. брав участь у походi Токти i Ногая проти Хулагуїдiв.

14. МУСУЛЬМАН ......................................................................................................... 4

Син Кадакан-хатун. Дружина – Орда-тiкiн з найманiв.

15. ТУМАЛІК ...................................................................................................................7

16. ТОКА-ТИМУР ............................................................................................................7

17. ДЖАІЛГАРАТ ...........................................................................................................7

18. ТИМУР-БУКА ........................................................................................................... 8

Вiдомi його дружини: Кукчiн, дочка Тiсу-нойона з племенi конкурат; Аргун-Тiкiн, дочка Кучакара; Кутуджин та Баялук, сестра Кутуй-хатун з племенi конкурат.

19. САСИ ...........................................................................................................................8

20. УЛКУТУ .................................................................................................................... 8

Син Тубарчин-хатун.

21. УШАНШАН............................................................................................................... 8

Інша форма імені Ушонон.

VI

22. БАЯН (+ 1309).......................................................................................................... 9

Син меркiтки Кукулун-хатун. Хан Кок-Орди (1302–1309).

Б. зiткнувся з своїм двоюрiдним братом Кублуком, сином Тимур-Буки, внуком Хулагу. Останнiй отримав пiдмогу вiд Кайду (+ 1301), сина Кашiна, п’ятого сина Угедай-каана, який захопив i до смертi утримував Семирiччя i сумiжнi областi. У союзi з Кайду, а пiзнiше сином останнього Чопаром, був Дуви, син Борака, правнука Чагатая, який правив у Середнiй Азiї (1282–1306). Проти такої коалiцiї Б. шукав захисту у великого каана. Хубiлай-каан направив проти Кайду свого сина Нумугана, якого разом з Хайтум-нойоном схопили двоюрiднi брати i видали: першого Менгу-Тимуру, а другого – Кайду. Кайду i Дуви вiдiгнали Б., який марно надiявся на свого сюзерена хана Золотої Орди Токту. Зайнятий боротьбою з Ногаєм, останнiй подав Б. слабку допомогу. Вiсiмнадцять разiв сходився Б. з Кублуком, але не змiг його подолати. Незважаючи на наказ Токти Дува i Кайду не видали Кублука, який був їх союзником у боротьбi з iльханом Газан-ханом. Тiльки у 1309 р. брат Токти Бурлюк розбив Кублука i той загинув у вигнаннi.

По смертi батька Б. взяв з його гарему шестеро дружин Таркуджiн, Джiнктум, Алтачу, Iлькан, дочку Муки з племенi конкурат; Кутулук, дочку Тукуяна-Тукутая з племенi огукан та Алтачу, дочку Тудай-багадура з племенi конкурат.

23. КУЮЛЮК (+ 1310) .................................................................................................9

Хан Кок-Орди (1309–1310).

24. ТОКТЕМІР ..............................................................................................................9

25. БАЧКIРТАЙ ........................................................................................................... 9

Син меркiтки Кукулун-хатун.

26. ЧАГАН-БУКА ........................................................................................................9

Син конкуратки Джiктум.

27. МАНГАТАЙ (+ після 1309)................................................................................... 9

Iншi форми iменi Мангкутай, Макудай. Син джоджiратки Таркуджiн, яка пiзнiше стала дружиною його старшого брата Бояна. Бл.1309 р. вiдiбрав у Бояна половину улусу з Газною.

28. ДЖАРУК ................................................................................................................. 10

29. МУБАРОК ........ ......................................................................................................10

Інші форми імені Муборак, Мубарак. Син Буралун-хатун.

30. КУЧУК .................................................................................................................... 10

Син Ольджай.

31. АК-КУЮК ...............................................................................................................11

32. ДЖАНIШМЕНД .................................................................................................... 11

Нащадкiв не мав.

33. КУРТАГАЧI ........................................................................................................... 11

Нащадкiв не мав.

34. КУТЛУГ-БУКА ..................................................................................................... 11

Нащадкiв не мав.

35. КУТЛУГ-ТИМУР ................................................................................................... 11

Нащадкiв не мав.

36. IЛЬ-ТИМУР ............................................................................................................. 11

Нащадкiв не мав.

37. ЯЙЛАК .................................................................................................................... 11

Нащадкiв не мав.

38. ХАЛIЛЬ ................................................................................................................... 12

Нащадкiв не мав.

39. БАШМАК ................................................................................................................ 12

40. УЛКУТУК ............................................................................................................... 12

Нащадкiв не мав.

41. ГАЗАН ...................................................................................................................... 13

Інша форма імені Бузан.

42. ДЖАВУТУ .............................................................................................................. 14

Інша форма імені Якуту.

43. ЯКАЛАТ .................................................................................................................. 14

44. ХОДЖА .................................................................................................................... 14

45. IЛЬЯС ...................................................................................................................... 14

46. УЧКУР-ТУКА ..........................................................................................................16

47. БІШКУР-ТУКА........................................................................................................16

48. ДЕРЕК .......................................................................................................................16

49. КУБЛУК (+ пiсля 1309) ..........................................................................................18

Iнша форма iменi Кублюк. Син Кукчiн. Суперник Баяна у боротьбi за Кок-Орду (1300–1309 рр.). Загинув у вигнаннi.

50. ТУКА-ТИМУР ......................................................................................................... 18

Син Аргун-тiкiн.

51. ДЖАНГКУТ ........................................................................................................... 18

Син Кутуджiн-хатун.

52. БУКА-ТИМУР ......................................................................................................... 18

Син Баялук-хатун.

VII

53. ЩАДI (+ до 1310)..................................................................................................... 22

Син Iлькан-хатун.

54. САСИ-БУКА (+ 1321) .............................................................................................22

Iнша форма iменi Сарич-Бука, Саси-Буга. Син Кутулун. Хан Кок-Орди (1310–1321).

За Анонiмом Iскандера помер у 1320 р., Казi Ахмед вiдносить його смерть до перiоду мiж 12.11.1320–30.01.1321 рр. Був у дружніх стосунках з царевичем Тогрулом та його сином Узбеком. Через це у 1312 р. хан Золотої Орди Тохта пробував замiнити С.-Б. своїм сином Iльбасмишем. У К. Босворта помилково цей епiзод датований бл.1315 р.

55. ТЕКЕ. ........................................................................................................................ 22

Інша форма імені Текне. Син Алтаку-хатун.

56. СОЛДЖIКУЙ . ........................................................................................................ 22

Інша форма імені Саладжі-Кутай.

57. КУШТЕМІР ..............................................................................................................23

58. БIРАТАЙ .................................................................................................................. 25

Син кераїтки Куклук-хатун.

59. ТЕКЕ ......................................................................................................................... 26

Син кераїтки Сурмиш, дочки Тус-Тимура.

60. НОГАЙ ..................................................................................................................... 28

61. САТАЛМИШ .......................................................................................................... 28

62. IЛЬ-БУКА ................................................................................................................ 29

63. ТУР-ТИМУР .............................................................................................................. 29

64. БУРАЛИГІ ................................................................................................................31

65. ХАСАН .......................................................................................................................39

VIII

66. ЕРЗЕН (+ 1345).......................................................................................................... 54

Інша форма імені Ебісан. Хан Кок-Орди (1321–1345).

За Анонiмом Iскандера правив пiсля поразки Мубарок-ходжi до 1345 р. За Казi Ахмедом помер у 1344/1345 рр. З цими повiдомленнями узгоджується бiльшiсть джерел.

67. МУБАРОК-ХОДЖА (+ 1348) ............................................................................... 54

Iнша форма iменi Мурабек-ходжа. Хан Кок-Орди (1345).

За Анонiмом Iскандера правив 6 мiсяцiв після Саси-Буки, потiм кочував по Киргiзiї i через два з половиною роки помер на Алтаї. Це повідомлення було прийнято К. Босвортом . За Казi Ахмедом та iншими авторами М.-Х. правив 6 мiсяцiв пiсля Ерзена.

68. ХИЗР-ХОДЖА (+ 1361) ......................................................................................... 54

Iнша форма iменi Хiдир, Хідирбек, Кiдир. Хан Золотої Орди (1360, весна – 1361, весна).

За Анонiмом Iскандера був запрошений на престол Золотої Орди заволзькими феодалами пiсля невдалої спроби Орду-Шейха . На плутанину хронологiчної послiдовностi у цьому джерелi звернув увагу М. Сафаргалiєв . Орду-Шейх (Орду-Мелiк) боровся за ординський престол вже пiсля загибелi Х.-Х. Х.-Х. був найстаршим з Джучидiв пiсля вигаснення гiлки Бату (не рахуючи Ноуруза, якому заволзькi феодали не хотiли пiдкорятися, та юних Абдуллаха i Мухаммед-Булака, яких тримав при собi беглер-бек Мамай). Тому його появу зустрiли з ентузiазмом . Вiн легко перемiг Ноуруза. Останнiй разом з сином Тимуром був йому виданий i обох стратили за його наказом. Дiрхеми, карбованi у Гюлiстанi, Белад Гюлiстанi, Новому Сараї, Хорезмi i Азаку у 1360–1361 рр. свiдчать про опанування ним практично всiєї територiї Золотої Орди.

Х.-Х. викликав до себе великого князя володимирського Андрiя Костянтиновича, його брата суздальського князя Дмитра Костянтиновича, московського князя Дмитра Iвановича, ростовського князя Костянтина Васильовича та великого ярославського князя Михайла Давидовича. Відчувалося намагання нового хана навести порядок у розхитанiй усобицями державi. Одержуючи ярлики, князi зобов’язалися не допускати нападiв т.з. ушкуйникiв на ординськi мiста на Нижнiй Волзi та видати винних у нападi на місто Джукетау (Жукотин) на Камi . В.Якубовський невiрно датував початок правлiння Х.-Х. 1359 р., спираючися на те, що вiн нiби-то карбував монети у 760 р.х. , але таких монет не знайдено .

Х.-Х. був вбитий власним сином Тимур-ходжою . Рогозький лiтопис вбивство цього хана приписує його братовi Мюриду (Муруту), якого в iншому мiсцi називає сином вбитого [у Х.-Х. був син Мурад – Л.В.], що говорить по ступiнь iнформованостi лiтописця .

69. ХАЛФА (+ 1361 ?).......................................................................................................54

Інша форма імені Халфай. Хан Золотої Орди (1361, весна ?).

За Анонiмом Iскандера правив у Золотiй Ордi мiж Хизр-Ходжею i Тимур-Ходжею у 1361 р., але жодне iнше джерело цього не пiдтверджує. Плутанина цього автора, який Тимур-Ходжу вважав сином Ордумелiка також пiдсилює сумнiви щодо правильностi цього джерела. Але зовсім виключати таку можливість навряд чи доцільно.

70. ЧИМТАЙ (+ 1361) ................................................................................................... 66

Хан Кок-Орди (1345–1361).

Спочатку тримав улус у Мангішлаці. У боротьбі проти Мубарок-Ходжі у 1345 р. отримав підтримку Джанібека. Але при ньому Кок-Орда фактично проводила самостiйну політику. Ч. вмiшувався у боротьбу в Ак-Ордi.

За Казi Ахмедом помер у 1363 р., що суперечить iншим джерелам.

71. ХАДЖI-ЧЕРКЕС (+ 1375) ........................................................................................ 66

Хан Золотої Орди (1374–1375).

Отримав Астраханський улус (Хаджi-Тархан) можливо вiд Хизр-ходжi або вiд iншого хана з нащадкiв Орду. Виступив проти Мамая i його марiонетки Мухаммеда-Булака i прогнав його з Сараю / За Iбн-Халдуном, здобувши Сарай ал-Джедiд, Х.-Ч. успiшно вiдбив спробу хана Кок-Орди Уруса зайняти Астрахань. О.Насонов вважав, що володiння Х.-Ч. включали Нижнє Поволжжя, Хорезм та Мохшу i клином вiдсiкали росiйськi князiвства вiд ординських володiнь, якi контролював Мамай, що зумовило конфронтацiю росiйських князiв з Мамаєм у 1374 р. В.Єгоров заперечує цей висновок, але його аргументацiя до кiнця непереконлива .

Втративши престол Х.-Ч. вiдступив в Астрахань. Загинув у 1375 р.

72. ОРДУМЕЛIК (+ 1361) ................................................................................................ 66

Iнший варiант iменi Орду-Шейх. Хан Золотої Орди (1361, весна).

Напевно О. все-таки був запрошений частиною емiрiв iз Сарая, як вважав Анонiм Iскандера. Виступив проти Тимур-Ходжi, але той вже був скинений ставлеником Мамая Абдуллахом. Правив всього мiсяць . Встиг випустити монети у столицi та Азаку (Танi), що свiдчить про його контроль над степом мiж Волгою та Доном . Загинув у боротьбi з Кельдибеком.

73. ТИМУР-ХОДЖА (+ 1361) .......................................................................................... 68

Хан Золотої Орди (1361, весна).

Щоб оволодiти престолом убив батька i молодшого брата , чим розпочав довгий перiод боротьби за трон Золотої Орди. За Четвертим Новгородським i Семенiвським лiтописами лише на четвертий день пiсля вбивства батька був проголошений ханом, а на сьомий день скинений темником Мамаєм . За Анонiмом Iскандера правив два роки i був вбитий, коли прийшов до дружини одного з емiрiв, пiсля чого йому успадкував Орду-Шейх (Орду-Мелiк), який нiби-то був його батьком . Монети Т.-Х. карбованi у 1361 р. у Сараї ал-Джедiд, а також монети Ордумелiка свiдчать проти цих вiдомостей. Т.-Х. правив 2–5 недiль. Як вiрно вважав В.Якубовський, Мамай з Абдуллахом прогнали Т.-Х. за Волгу, де вiн загинув . Самi переможцi вiдiйшли в Крим, а плодами перемоги скористався Ордумелiк, який не мiг нiяк бути батьком Т.-Х., навiть виходячи з порядку успадкування престолiв .

74. МУРАД (+ 1363) ........................................................................................................ 68

Iнша форма iменi Мюрiд, Мурат, Амурат. Хан Золотої Орди (1361, осiнь – 1363).

Його правлiння пройшло пiд знаком боротьби з Абдуллахом, ставленником Мамая. Мамай спирався на московського князя Дмитра Iвановича, а М. на суздальського князя Дмитра Костянтиновича. Захоплення цiєю боротьбою привело зрештою до розгрому ординського вiйська на Синiх водах у 1362 р. та наступного звiльнення вiд ординської залежностi не тiльки правобережних, але й київських та чернiгiвських земель. У цей же період від Золотої Орди відколовся Хорезм, де прийшла до влади династія Суфі. Навіть на Волзі на місці Волзької Булгарії емір Булат-Темір організував фактично незалежну державу. Незабаром тут виникли два князівства – Булгарське і Жукотинське.

М. карбував монети у Гюлiстанi. За Анонiмом Iскандера був вбитий внаслiдок змови старшого емiра Iльяса, сина Маглубая, якого пiдштовхнула дружина М.

75. КУТЛУБЕК (+ 1361) ................................................................................................ 68

Молодший син Хизр-Ходжi був вбитий разом з батьком його братом Тимур-Ходжею.

Х

76. ХІМТАЙ .....................................................................................................................70

77. УРУС (+ 1378) ........................................................................................................... 70

Повне iм’я Гiяс ад-Дiн ад-донья Мухаммед-хан Урус. Хан Золотої Орди (1377–1378), хан Кок-Орди (1361–1378).

За “Муiз-ал-аксаб” У. був нащадком Тука-Тимура. Його батьком був Бадик (Бакадул), син Тимур-Ходжi, сина Бандука, сина Ачика, сина Уз-Тимура, сина Тукай-Тимура. Але за таких умов успадкування ним трону Кок-Орди було би фантастикою . В. Вельямiнов-Зернов та М. Сафаргалiєв приймали версiю Анонiма Iскандера, за якою У. був сином Чимпая. Ця версiя виглядає бiльш вiрогiдною.

Ще за життя батька У. штовхав його на об’єднання престолiв Кок-Орди i Ак-Орди. Але сам, будучи зв’язаний боротьбою з Тохтамишем та iншими претендентами, зумiв втрутитися у боротьбу в Золотiй Ордi тiльки у 1377 р. За Нiзам-ад-Дiном був ханом у 1377–1378 рр. Це пiдтверджують i знахiдки монет, карбованих у Новому Сараї. Але його володiння, очевидно, не сягали значних територiй на правому березi Волги. Решта земель на той час були пiд контролем Мамая. Монети У. карбованi у Ак-Ордi датуються 772, 777 рр.х. У 778 р.х. (21.05.1376–9.05.1377) до У. втекли емiри Адiльшах i Сари-Буга пiсля невдалого повстання проти Тимура. Однак син Тимура Джекангiр-мірза дiстав У. в Кермiнi i розгромив. Емiри мусили втiкати до Камар-ад-Дiна. За Казi Ахмедом У. помер у Сигнаку в 1376/1377 (778 р.х.).

78. БУЛАТ-ХОДЖА (+ 1364) ........................................................................................ 72

Iншi форми iменi Пулад, Хайр-Пулад, Пулад-ходжа. Хан Золотої Орди (1363–1364).

За Анонiмом Iскандера був вбитий емiрами в постелi через схильнiсть до тиранiї, яку вiн не змiг подолати . Звичайно, за черговою змовою слiд бачити фiгуру Мамая, позаяк його хан Абдуллах у 764 р.х. (з 21.10.1362 до 9.10.1363) також карбував у Сараї власнi монети. В. Єгоров вважає Хайр-Пулада та Пулад-Ходжу рiзними особами, виходячи з легенд на монетах , але писемнi пам’ятки для такої гiпотези простору не дають. Б.-Х. невдало пробував повернути булгарського еміра Булак-Тимура під зверхність Золотої Орди.

79. АЗIЗ-ШАХ (+ 1367) ....................................................................................................... 73

Iнша форма iменi Азiз-Шейх. Хан Золотої Орди (1364–1367).

Датування Анонiма Iскандера пiдтверджують знахiдки монет, карбованих у Сараї ал-Джедiд, Гюлiстанi, Гюлiстанi ал-Махруса. Зайняв престол пiсля загибелi Булат-Ходжi. Довго воював з його противником еміром Булак-Тимуром, який захопив Булгар. Пiсля розгрому Булак-Тимура суздальськими князями добив його у Нижньому Поволжжi у 1367 р. Вбитий прихильниками Мамая i Абдуллаха нiби-то через запровадження якогось “поганого звичаю” .

80. БУЛАТ-ТИМУР (+ 1367) ? .............................................................................................. 73

Iнша форма iменi Пулад-Тимур. Хан Золотої Орди (1367).

Частина монет цього хана, датованих 1367 р., мiстить дещо фантастичну легенду “султан покiйний Джанiбек-хан” . Пiд тим же роком вiдомi монети, карбованi вiд iменi Джанiбека II, якi В. Єгоров вважав за можливе також атрибутувати Б.-Т. П. Савельєв, який першим опублiкував монети з таким дивним написом, схилявся до можливостi iснування хана Джанiбека II вiд iменi якого Б.-Т. карбував свої монети . В. Григор’єв вважав Б.-Т. нечингiзидом, який дiяв як намiсник Джанiбека в Булгарi, будучи сином улусбека Нугана . З цiєю версiєю погодився М. Сафаргалiєв .

Питання це залишається вiдкритим. Навряд чи в цей бурхливий час намiсник Джанiбека мiг би протриматися так довго у Булгарi. До того ж i булгарський “князь” Хасан та iншi “ординськi князi” з лiтописiв виявлялися Чингiзидами. Можливо, що Б.-Т. у такiй спосiб хотiв пiдкреслити вiдродження Золотої Орди “золотих” часiв, тобто відкинути все, що трапилося по смертi Джанiбека. Скорiше всього вiн був братом Азiза, який йому успадкував i так само не втримався у боротьбi з Мамаєм. Загадки цього заплутаного періоду ще довго будуть залишатися предметом дискусії.

ХI

81. КУТЛУГ-БУГА (+ 1377) ........................................................................................ 77

Загинув у походi на Тохтамиша до Отрару. Незважаючи на його загибель, Тохтамиш програв цю битву і втік до еміра Тимура в Самарканд.

82. ТОКТАКIЯ (+ 1378) ............................................................................................... 77

Інша форма імені Токтакій. Хан Золотої Орди (1378) та Кок-Орди (1378).

Вiдзначився перемогою над Тохтамишем. Успадкував батьківський трон, але несподiвано помер. За Нiзам-ад-дiном та Казi Ахмедом правив два мiсяцi.

83. ТИМУР-МЕЛIК (+ 1379) ........................................................................................ 77

Хан Золотої Орди (1378–1379), хан Кок-Орди (1378–1379).

За Нiзам-ад-Дiном, розбивши Тохтамиша, який спробував зайняти трон при пiдтримцi еміра Тимура Кульгавого, який поступово оволодів Середньою Азією, правлячи, як і Мамай, від імені ханів-маріонеток, Т.-М. захопився пияцтвом i прогавив змову емiрiв. Тимур послав з Тохтамишем значнi сили, очоленi емiрами Туман-Тимуром, Уруке-Тимуром, Гiяс-ад-Дiном-Тарханом, Бахти-Ходжу та Бангi, якi розiгнали сили Т.-М., бiльшiсть емiрiв якого покинули хана. Тохтамиш був посаджений на трон в Сигнаку. Зимою 1379 р. Т.-М., який безцiльно проводив час у Караталi на пiвдень вiд столицi, був розгромлений Тохтамишем у битвi на ріці Карабака. Сам М.-Т. потрапив у полон i був страчений разом з головним емiром Балтичком, батьком Єдiгея, який вiдмовився перейти на службу до Тохтамиша .

84. КУНЧЕ-ОГЛАН (+ 1395) ...................................................................................... 77

Втiк до еміра Тимура i у 1388–1391 рр. приймав активну участь у боротьбi з Тохтамишем. Пiзнiше покинув Тимура i був прийнятий Тохтамишем. Очолював праве крило у битвi на р. Терек 14.02.1395 р., де i загинув.

85. КУЮРЧАК (+ пiсля 1396) ......................................................................................77

Iнші форми iменi Курчук, Койричак-оглан. Хан Золотої Орди (1395–1396).

Знаходився при дворi еміра Тимура i брав участь у боротьбi з Тохтамишем у 1388–1395 рр. Пiсля розгрому Тохтамиша на р. Тереку та знищення золотоординських мiст був поставлений Тимуром ханом. Контролював територiю поблизу Сараю. Пiсля вiдходу вiйськ Тимура прогнаний Тимур-Кутлуком та Єдiгеєм .

ХII

86. МАХМУД-ОГЛАН (+ пiсля 1379) ........................................................................ 82

Командував лiвим крилом у вiйську Тимур-Мелiка i марно намагався змусити дядька вжити належних заходiв проти Тохтамиша.

87. БАХШИБІЙ..............................................................................................................82

88. СЕАДІ ........................................................................................................................82

89. ТАТЛІ ........................................................................................................................ 82

90. АНІКЕ-БУЛАТ .........................................................................................................82

91. ТИМУР-КУТЛУК (+ 1400) ...................................................................................... 83

Хан Золотої Орди (1396 – 1400).

За Анонiмом Iскандера був сином Тимур-Мелiка. Успадкував батькiвськi вади i помер вiд надмiрного пияцтва. Посаджений на престол при пiдтримцi темника Єдiгея, який був його беглер-беком. З допомогою Єдiгея прогнав Куюрчака. Перед походом в Iндiю Тимур прийняв послiв вiд Т.-К. – емiра Єдiгея та Хизр-Ходжу-оглана. Т.-К. заручився про всяк випадок пiдтримкою великого завойовника перед вирiшальною битвою з Тохтамишем.

Тохтамиш не змирився з поразкою. Укрiпившись в Криму, вiн забезпечив собі допомогу від великого князя литовського Вiтовта Кейстутовича. Великий князь литовський спiшив скористатися з ослаблення Орди. Посадивши на її престол свого ставленика, вiн сподiвався закрiпити за собою звiльненi вiд ординського протекторату князiвства i значно бiльше впливати на московську полiтику, все-ще залежну вiд Орди. У 1399 р. Вiтовт Кейстутович зiбрав дружини українських, бiлоруських i литовських князiв, злучився з дружинами своїх васалiв – господаря Молдови та господаря з Подiлля Спитка з Мельштина. З пiвдня пiдiйшов Тохтамиш зi своїми вiддiлами. У складi об’єднаного вiйська був також загiн тевтонських лицарiв. У походi взяло участь бiльше 50 князiв. Чисельнiсть вiйська можна оцiнити в 30–40 тис. латникiв, не враховуючи ординцiв Тохтамиша. Вiйсько Вiтовта мало артилерiю. Т.-К. мiг мати 25–30 тисяч. На маршi був Єдiгей, з яким було 10–15 тис. уральської орди, озброєння якої, особливо захисне, уступало вiйську Вiтовта. У Т.-К. також була артилерiя.

Вiйська зустрiлися на ріці Ворсклi. Вiтовт не використав прекрасної можливостi розбити вiйсько противника по частинах. Вступивши у переговори, вiн дав можливiсть Т.-К. дочекатися пiдходу Єдiгея. На переговорах великий князь вимагав не тiльки васальної присяги, але й ставити литовськi клейма на ординських монетах, як колись пiдлеглi князi ставили ординськi клейма на своїх монетах. Схоже, що пiдхiд Єдiгея зовсiм не насторожив великого князя. Останнiй, впевнившись у розслабленостi противника, сам спровокував початок битви. Вiн зухвало запропонував Вiтовтовi стати його васалом. Великий князь кинув хорогви в наступ.

Битва вiдбулася 12.08.1399 р. У “переверненому” виглядi битва нагадувала битву на Куликовському полi. Обидвi сторони без особливого ефекту застосували польову артилерiю та кiнних лучникiв. Вiйсько Вiтовта навально атакувало Єдигея i вже вiдчувало запах перемоги. Тим часом Т.-К. здiйснив глибокий обхiдний маневр i вдарив у тил. Першим покинув поле битви Тохтамиш, оголивши фланг, пiсля чого почався загальний хаос. На полi битви впали полоцький князь Вiнгольт-Андрiй Ольгердович, брянський князь Бутав-Дмитро Ольгердович з сином Iваном Кiндирем, Лев-Глiб та Семен Корятовичi (i, можливо їх брат Борис), київський удiльний князь Iван Борисович, холмсько-острозькi князi Михайло та Дмитро Даниловичi, пiдберезькi князi Михайло та Олександр Дмитровичi, стародубський князь Федiр Патрикiйович, Iван Юрiйович Белзький, подiльський воєвода Спитко з Мельштина та ще ряд достойникiв. Сам Вiтовт ледве врятувався з невеликим числом воїнiв .

Незважаючи на нищiвну поразку литовсько-українського війська, битва на р. Ворсклi зовсiм не вiдбилася на долi лiвобережних князiвств. Через рiк Т.-К. помер i знову почалася боротьба за престол. Панування Орди над землями, що входили в орбiту Великого князiвства Литовського так i не було вiдновлене.

92. КУЧЕК ....................................................................................................................... 83

Інша форма імені Бугучак.

93. ТЕНГРІ-БЕРДИ..........................................................................................................83

94. СЕЇД-АЛІ ....................................................................................................................83

95. СЕЇД-АХМЕД.............................................................................................................83

96. ТОХТА-БУЛАТ.........................................................................................................83

97. ТУГЛУК-БУЛАТ ................................................................................................... 83

98. ШУКУР......................................................................................................................83

99. ТОГЛУБІЙ ...............................................................................................................83

Інші форми імені Товлубей, Товлубій.

100. ІРАНБІЙ .................................................................................................................83

101. СУДУБІЙ ...............................................................................................................83

102. МЕНГЛІ-ТУРКАН ..............................................................................................83

103. МЕНГЛІБІЙ .........................................................................................................83

104. ОГЛАНБІЙ.............................................................................................................83

105. КУТЛУГ-БУГА ....................................................................................................83

106. БОРАК (+ 1428) ..................................................................................................... 85

Інша форма імені Барак. Хан Золотої Орди (1423–1427).

За “Родоводами тюрок” Абульгазi був сином Курчука (Куюрчака), що узгоджується з Камаль-ад-Дiном, який писав, що Б. – внук Урус-хана. У 1419 р. Б.-оглан втiк з Золотої Орди в Самарканд до султана Улугбека. За його пiдтримки у 1422 р. почав суперництво з Хаджi-Мухаммедом за престол Золотої Орди, який йому вдалося захопити у 1423 р. До 1424 р. Хаджi-Мухаммед був вбитий разом з старшим емiром Мансуром.

Укрiпившись в Ордi, Б. вирiшив повернути схiднi володiння. У 1426 р. вiн напав на Сигнак, який тепер знаходився у володiннях Улугбека. Шахрух прислав Улугбековi на допомогу мiрзу Мухаммеда Джуки. Вирiшальна битва вiдбулася 15.02.1427 р. В Улугбека було бiльше вiйська, але вiн дiяв безпечно i Б. зумiв стиснути його фланги. Внука Тимура врятували емiри Мавераннахра. За Улугбеком була підтримка більшості Тимуридів. Вiн висунув іншого претендента Махмуд-Султана, який перемiг Б. i став ханом. Б. був вбитий 831 р. х. (22.10.1427 – 10.10.1428).

За казанським рукописом Б. вбив тiльки емiра Мансура, а Махмуд-Султан вбив Б. Тому М.Сафаргалiєв вважав Махмуд-Султана тотожним Махмуд-Ходжi i Хаджi-Мухаммеду , що все-таки непевно.

107. ДЕРВIШ (+ 1420) ...................................................................................................85

Хан Золотої Орди (1417–1420).

У “Родоводах тюрок” Абульгазi названий сином Шахи-оглана, але це якась помилка, бо такого царевича не iснувало. Будучи ставлеником схiдних улусiв, Д. загинув у 1420 р. разом з своїм старшим емiром Єдигеєм у боротьбi з Кадир-Бердi . Походження його залишається дискусійним. Можна тільки не сумніватися, що він належав до нащадків Орду і, напевно, був внуком хана Уруса.

Користаючися ординськими усобицями, Вiтовт Кейстутович оволодiв гирлами Днiстра та Днiпра, розширивши межi свого впливу до Чорного моря.

108. РАКИЙ ......................................................................................................................85

109. БЕНДЕ-СУЛТАН.....................................................................................................85

ХIII

110. ТИМУР (+ пiсля 1412) ............................................................................................ 91

Хан Золотої Орди (1410–1412).

Правлiння Т. також надiйно датується монетами, карбованими у Булгарi в 816–818 рр. х. Посаджений еміром Єдiгеєм, який змусив його одружитися iз своєю дочкою, розраховуючи перетворити у чергову марiонетку. Але, ставши ханом, Т. усунув улусбека i тому довелося втiкати в Хорезм. Там вiн вбив місцевого емiра i органiзував оборону. За наказом Т. шiсть мiсяцiв вiйська Золотої Орди облягали Хорезм. Пiд час облоги повстали сини Тохтамиша – Джелаль-ед-Дiн, Султан-Хусейн i Мухаммед. Т. кинувся на них, але був розгромлений i загинув у вигнаннi, вбитий пiдручними Газана.

111. ЩАДIБЕК (+ 1408/1409) ....................................................................................... 92

Хан Золотої Орди (1401–1407).

Поставлений еміром Єдiгеєм, який продовжував керувати усiма справами в Ордi. Єдiгей скористався з сутичками правителя Хорезму, що вiдпав вiд Золотої Орди ще у серединi 1360-х рр., Мусаки з кара-татарами, яких Тимур вивiв з Руму (Вiзантiї), i у 1405–1406 рр. зайняв Хорезм, прогнавши Мусаку. Правителем вiн поставив емiра Анка. При Щ. захiднi проблеми вiдiйшли на другий план i Вiтовт надзвичайно швидко, незважаючи на проблеми з Тевтонським Орденом, лiквiдував негативнi наслiдки поразки на р. Ворсклi.

Монети Щ. карбувалися також у Булгарi у 805–807 рр.х. Щ. намагався позбутися опiки беглербека, який пiсля перемоги на Ворсклi користувався величезним авторитетом. Тодi Єдiгей здiйснив переворот на користь Пулада. Щ. втiк до емiра Дербента Шейх-Iбрагiма, де i помер. За Камаль-ад-Дiном це трапилося у 1408/1409 рр.

112. МУХАММЕД ...........................................................................................................92

113. АХМЕД ......................................................................................................................92

114. АЛІЙ ...........................................................................................................................92

115. ІМЕНБІЙ ...................................................................................................................92

116. ТАГАЙ-. БУЛАТ .....................................................................................................96

117. САРАЙ-БУЛАТ .......................................................................................................96

118. АК-БУЛАТ ...............................................................................................................97

119. БЕРДИ-БУЛАТ........................................................................................................97

120. ДЖІНГ-БУЛАТ ......................................................................................................105

121. КУТУЧАК ...............................................................................................................105

122. ЯДГАР ......................................................................................................................105

123. НУСРЕТ....................................................................................................................105

124. ГIРЕЙ (+ пiсля 1465)............................................................................................... 106

Обидва старших сини Борака пiсля розгрому калмицьким військом у 1451 р. ординцiв Абулхаїра вiдкочували на схiд пiд покровительство Iса-Буга-хана. По його смертi у 1465 р. (за Мухаммедом Хайдаром) вони утворили казахськi султанати, територiї яких примикали до оз.Балхаш. У суперечцi з цього приводу мiж М. Сафаргалiєвим iз А. Семеновим переконливiшим виглядає перший.

125. ДЖАНIБЕК (+ пiсля 1465)...................................................................................106

126. СААДЕТ-БЕК .......................................................................................................106

127. АБУ-САЇД .............................................................................................................106

128. МІР-КАСІМ .........................................................................................................106

129. МІР-СЕЇД ..............................................................................................................106

ХIV

130. КIЧI-МУХАММЕД (+ 1459) ..............................................................................110

Хан Золотої Орди (1431–1459).

Проголошений схiдними емiрами пiсля загибелi Борака. До 1431 р. опанував основнi ординськi володiння (частину схiдних територiй утримав хан Абухаїр) i розпочав боротьбу за вiдновлення меж Золотої Орди. У 1431 р. здiйснив похiд у Хорезм. Хорезм вдалося здобути тiльки у 1435 р. У 1436–1437 рр. К.-М. вiдiбрав в Улуг-Мухаммеда Крим та Астрахань. Про цю боротьбу згадав Йосафато Барбаро, який був у Азаку (Танi). У 1437 р. К.-М. прогнав з Криму Абу-Саїда, але у 1443 р. був вибитий звідти Хаджi-Гiреєм. До смертi носив титул хана i боровся iз суперниками за владу. Фактично з 1434 р. Золотої Орди вже не стало, найбільший її уламок – Велика Орда – почав самостійну історію. До смерті Кічі-Мухаммеда на місці Золотої Орди існували Велика Орда, Казанське, Тюменське (Сибірське), Кримське ханства і Ногайська Орда. Крім того на кордонах Московської держави було утворено залежне від Москви Касимовське ханство. На сході існували також незалежні Узбецьке ханство та казахські султанати.

131. ПУЛАД (+ 1410) ................................................................................................. 111

Iнша форма iменi Булат. Хан Золотої Орди (1407–1410).

Монети П. з 810, 812 рр. х. карбованi у Булгарi ал-Джедiд та Булат-Щадiбеку. У 1408/1409 рр. по смертi Щадiбека вiдiзвав з Хорезму емiра Анка. У 1410 р. Шахрух прийняв послiв i вислав дари для П. i Єдiгея. Єдiгей намагався закрiпити своє становище, спираючися на пiдтримку Тимуридiв. Вiн був з племенi мангкут, з якого Чингiзиди часто брали дружин. Тому вiн поспiшив заручити свою дочку з царевичем мiрзою Мухаммед-Джуки. Нове посольство у тому ж роцi у складi Єдiгея, емiра Шейх-Iбрагiма з Дербента i емiра Iєїда Iзз-ад-Дiна з Хазар-Ожерiба було прийнято Шахрухом.

Причина смертi П. неясна. Може вiн також хотiв позбутися опiки Єдiгея. За нього царевичi та улусбеки, якi тримали причорноморськi територiї, шукали покровительства литовських князiв.

132. БУРУНДУК ........................................................................................................... 124

133. ЯДИК-ХАН ............................................................................................................. 124

134. КАСІМ-ХАН (+ бл.1520) .......................................................................................124

135. СЕЙДЯК-ХАН.........................................................................................................124

136. КАНБАР-СУЛТАН ...............................................................................................124

137. УСЯК-ХАН .............................................................................................................124

138. ІРАНДЖІ-ХАН .......................................................................................................124

XV

139. МАХМУД (+ 1476) ................................................................................................ 130

Iнша форма iменi Ахмут (за Типографським лiтописом). Хан Великої Орди (1459–1466), хан астраханський (1466–1476).

По смертi Кiчi-Мухаммеда намагався утримати вiд розвалу Велику Орду, з якої вже видiлилося Узбецьке ханство i владу якої не визнавали сибiрськi, ногайськi та казахськi улуси. У 1466 р. проти М. повстав його молодший брат Ахмед, який розбив його на Дону i зайняв ханський престол. М. пробував ще боротися, але пiсля поразки вiд Хаджi-Гiрея та Азмата вiдiйшов у Астрахань, де заснував Астраханське ханство. У листi до турецького султана Мухаммеда II вiд хана Астраханi титулувався “султан Махмуд, син Мухаммеда, сина Тимур-хана...” .

На сході Астраханське ханство межувало з кочовищами Ногайської орди по р.Бузак, на півдні його територія поширювалася до р.Терек, на заході – до Кубані і Дону, а на півночі – до м. Сарай-ал-Джедід. Столиця ханства була важливим центром міжнародної торгівлі тканинами, шовком та іншими східними товарами, хутрами та шкірою з Казанського ханства і російських князівств, а також рабами з Казанського і Кримського ханств та Ногайської орди. У стосунках з Москвою та іншими російськими князівствами астраханські хани титулувалися „царями”, тобто вважалися старшими .

140. АХМЕД (+ 1481) .................................................................................................... 130

Інша форма імені Ахмад. Хан Великої Орди (1466–1481).

У 1466 р. повстав проти брата, розбив його вiйсько на Дону i оволодiв престолом. При ньому продовжували вiддiлятися вiд Великої Орди територiї підлеглих раніше улусів. Казахськi султанати, Сибiрське, Казанське, Астраханське i Кримське ханства та Ногайська Орда не тiльки не визнавали зверхностi А., але й переважно претендували на територiї, що знаходилися пiд його контролем.

Найбiльш послiдовно А. боровся за росiйськi князiвства i Крим. За здогадкою В.Якубовського у 1475 р. вiн вiдновив залежнiсть Криму вiд Великої Орди, посадивши Менглi-Гiрея у темницю у Кафi, звiдки того визволили турки . З цим епiзодом було пов’язане посольство вiд А. до великого князя московського Iвана Васильовича, очолене Бочюком, яке вимагало особистого приїзду великого князя в Орду. А. хотiв закрiпити успiх на пiвднi i продемонструвати свою силу. Iван III послав в його ставку Бестужева. К. Базилевич трактув це рiшення як вiдмову вiд виплати данини-виходу , що, звичайно, безпiдставно. Московський князь боявся розправи, подiбно тої, яка сталася з його союзником Менглi-Гiреєм. У Криму А. поставив управляти свого племiнника Джанiбека, до якого у 1477 р. було послано окреме московське посольство . Менглi-Гiрей повернувся тiльки у 1478 р. i вiдразу з Москви до нього було послано посольство, яке очолив князь Iван Iванович Звенець-Звенигородський .

Намагання А. утримати в покорi росiйськi князiвства привело до вiйни проти Московської держави, яка через нерішучість обох сторін стала знаменитим “стоянням на Угрi” , пiсля якого закiнчилося i ординське панування над цими князiвствами. Ще якийсь час ординський вихiд платили рязанськi князi.

Ахмат загинув у 1481 р. на березi Дiнця у битвi з Айбеком.

141. ЯКУБ ..................................................................................................................... 130

142. ШИГАЙ-ХАН ...................................................................................................... .133

Мав двох незнаних з імені братів, які не залишили нащадків.

143. ЧЕЛИМ ..................................................................................................................134

144. АК-НАЗАР .............................................................................................................134

145. КАСІМ-ХАН (+ 1524) ..........................................................................................135

146. БУЛАТ-СУЛТАН ................................................................................................137

XVI

147. КАСІМ (+ 1495).................................................................................................... 139

Хан астраханський (1476–1495).

За свiдченням Контарiнi успадкував батьковi у 1476 р. При ньому Астраханське ханство стало мiцною окремою державою, яка успiшно вiдбивала спроби сусiдiв – Великої Орди та Кримського ханства, оволодiти цiєю територiєю. Якiйсь час данину-вихiд Астраханському ханству платила i Москва . По смерті К. престол Астраханського ханства успадкував його син Абдул-Керiм (1495–1515).

Брат Абдул-Керiма – Шейх Авлiяр при допомозi Москви у 1512 р. отримав престол Касимовського царства, який займав до своєї смертi у 1516 р. Йому успадкував син Шейх-Алі (Шиг-Алi) (1516–1566, з перервами), при якому Касимовське царство перетворилося у васальну частину Московської держави, а сам Шиг-Алi став одним з головних московських полководцiв . З допомогою Москви Шиг-Алi (у 1519–1521, 1546, 1551 рр.) та його брат Джан-Алi (у 1532–1536 рр.) займали престол Казанського ханства. Джан-Алі, який займав престол Касимовського царства у періоди відсутності старшого брата, і у Казані показав себе підручним московського князя, що зрештою і привело до змови емірів, яку очолила сестра Магомет-Еміня. Джан-Алі був вбитий змовниками. Дочка Джан-Алі була видана за астраханського царевича Абдуллу (Кабулу), сина хана Ак-Кубека, який у травні 1552 р. перейшов на московську службу і отримав в уділ Юр’єв-Польський. Абдулла помер у 1570 р., залишивши 5 синів: Буда-Алі (+ 1583), Мустафу-Алі (+ бл.1590), Арслан-Алі, Саїн-Булата і Муртозу-Алі (+ бл.1575), який перейшов у християнство під іменем Михайла.

По смертi Шиг-Алi Касимовське ханство отримав син Бек-Булата, правнук хана Касіма – Саїн-Булат (1567–1573), який також вiдзначився як полководець у походах московського вiйська проти Швецiї у Прибалтику в 1571 р. Прийнявши християнство як Семен Бекбулатович, вiн втратив Касимовське царство, але став одним з найбiльших росiйських вельмож, якого Iван Грозний поставив на короткий час замiсь себе великим князем (1575–1576), а потiм передав йому Тверське князiвство (1576–1596). Переживши “опалу” в часи Бориса Годунова, який вбачав у ньому суперника, Семен Бекбулатович помер в глубокiй старостi (16.01.1616 р.) в Кирило-Бiлоозерському монастирi (де його у 1606 р. примусив прийняти чернецтво Лжедмитрiй I, також вбачаючи у ньому претендента на московськiй престол) .

Нащадки Джан-Алi – Джанiди (Аштарханiди) успадкували престол потужної держави Шейбанiдiв з центром у Бухарi i правили там у 1599–1753 рр.

Останнiм казанським ханом у 1552 р. був син К. – Ядкар (Єдiгер-Магмет, Єдігер-Мухаммед).

Iнший син К. – Янiбек, повстав проти свого дядька Джанiбека у 1522 р. i, виборовши престол у суперництвi з ним, Хусейном (Усеїном) та кримським ханом Мухаммед-Гiреєм, який у 1524 р. на короткий час оволодiв Астраханню, був астраханським ханом у 1524–1532 рр. По ньому Астраханське царство успадкував Шейх-Гайдар (Хайдар), брат Шиг-Алі та Джан-Алі. Але Шейх-Гайдар був вбитий черкесами і престол зайняв старший син хана Великої Орди Муртази Ак-Кубек (1532–1534). Ак-Кубек спирався на ногайську допомогу, видавши дочку за Ак-мурзу – сина ногайського хана Юсуфа. Після смерті Ак-Кубека єдиний син хана Абдул-Керіма Абдур-Рахман у 1534 р. відвоював батьківський престол, заручившись підтримкою великого князя московського Василя Івановича. У 1538 р. союз Астраханського царства з Москвою був підтверджений. Але через кілька місяців син Шейх-Гайдара Дервiш-Алi з допомогою ногайців здобув Астрахань і прогнав Абдур-Рахмана. У 1551 р. Дервіш-Алі втратив престол i втiк у Московську державу, де отримав Звенигородське князiвство. Його наступник хан Ямгурчей (1551–1554), напевне син Джанiбека, зiткнувся iз суперництвом серед ногайських мурз, якi пiдштовхнули до iнтервенцiї московський уряд. У 1553 р. ногайські мурзи, очолені Ізмаїлом, прислали в Москву посольство із проханням допомогти повернути на престол Дервіш-Алі. У 1554 р. Ямгурчей був розбитий 30-тисячним московським військом, очоленим князем Ю.І.Шемякіним-Пронським і на престол знову сів Дервiш-Алi. В Астраханi залишився московський гарнiзон. Московський цар Іван Грозний заявив, що у цьому краї він шукає свою давню вотчину – Тмутаракань, яку його предок Володимир Святославович віддав в уділ своєму синові Мстиславу. Дервiш-Алi зобов’язався платити щороку 40 тис. алтин і 3 тис. штук осетрів, білуги та іншої цінної риби. Намагаючись позбутися як московської опiки, так i загрози з боку Ямгурчея та ногайцiв, астраханський хан почав схилятися до Кримського ханства. Але у 1556 р. Девлєт-Гірей прислав йому на допомогу тільки 700 вершників і 300 яничар з гарматами. За ханом слідкували. До Астрахані вже спішили із своїми приказами стрілецькі голови Черемисінов та Тетерін і станиця отамана Колупаєва. Із Вятки перекидували стрілецький приказ голови Писемського. Всі вони були озброєні вогнепальною зброєю. Ще до підходу цих сил козаки отамана Ляпуна Філімонова раптовим ударом розгромили стан хана Дервіша-Алі. Росiйськi вiйська зайняли Астрахань без бою. Зібравши сили, хан безуспішно пробував повернути свою столицю. Зазнавши значних втрат, він схоронився в Азові. Астраханське ханство було приєднано до Московської держави, а Іван Грозний і його наступники стали титулуватися “царями Астраханськими”. Була виготовлена навіть окрема астраханська корона, яка зберігається в Оружейній палаті Кремля. Дервіш-Алі помер у Московській державі у 1567 р. як служилий князь.

Ногайська Орда, яка стала полiтичною реальнiстю у другiй половинi XV ст., займала величезну територiю на схiд вiд Пониззя Волги до витокiв Тоболу та Iртиша, включаючи басейн Уралу. Нiчого спiльного iз знаменитим темником Ногаєм вона не мала. Вперше термiн “ногайцi” з’явився лише у 1517 р. у Мацея Стрийковського, а потiм у турецького iсторика Джаннабi (+1590), який назвав знаменитого еміра Єдiгея “главою поколiння ногайцiв”. Самоназва ногайцiв – мангiти (Мангiтський юрт). Монгольське “нокай” – означає “собака”. Цікаво, що у татарському збiрнику Єдiгей називається собакою, правда цей збiрник прихильний до Тохтамиша. Але ногайськi печатки з XVI ст. також мали зображення собаки. Мождиво це давнiй тотем манкiтiв, якi на Яїку (Уралi) розчинилися серед масиву тюркiв-кипчакiв. Вже у кiнцi XIV ст. за батька Єдiгея яїцький юрт почав завершувати своє етнiчне формування, яке тривало до кінця життя самого Єдiгея, при якому Уральська (Заяїцька) Орда була повнiстю автономною. По смертi Єдiгея у 1420 р. ногайський юрт успадкував його син Газтi-бей (Газiй). Iншi сини служили рiзним ханам: Мансур був головним емiром Хаджi-Мухаммеда; Ноуруз – емiром Улуг-Мухаммеда. Молодший син Нур-ед-Дiн успадкував Газтi-бею i пiсля 1432 р. отримав кочовища на Волзi. Його син Воккас був головним емiром хана Абулхаїра. У 1447 р. Яїцька Орда вiддiлилася вiд нього, за що агенти Абулхаїра вбили Воккаса. По ньому Ногайську Орду очолив його молодший брат Аббас. В часи Аббаса Ногайська Орда досягла найбiльшого територiального росту. Пiсля 1560-х рр. ногайці займали величезнi територiї аж до Аральського моря i гирл Аму та Сир-Дар’ї.

Цей перiод тривав недовго. Вихiд калмицьких орд змусив ногайцiв притиснутися до Волги, а потiм перейти на її правий берег. Тут почався процес роздроблення. Бiльшiсть ногайських орд в кiнцi XVI – на початку XVII ст. переселилася у Причорномор’я, де визнала зверхнiсть Кримського ханства, утворивши Буджацьку, Єдисанську, Єдичкульську, Джамбулуцьку Орди на пiвднi нинiшньої України, та Кубанську Орду на Північному Кавказі. Буджацька Орда займала приморську територiю у Буджаку мiж Дунаєм та Днiстром. Єдичкульська Орда – за Днiстром на Жовтих Водах, Єдисанська – бiля Очакова, а Джамбулуцька – в Приазов’ї. Всi цi ногайськi орди зберiгали автономiю до кiнця XVIII ст.

Нащадки Ямгурчея правили у різних відламах Ногайської орди.

148. ДЖАНIБЕК (+ 1524) ..................................... .......................................................139

Намiсник хана Ахмеда у Криму (1475–1478). Хан астраханський (1515–1524).

В останнiй перiод його життя у 1522–1524 рр. йшла боротьба за астраханський престол.

149. ШЕЙХ-АХМЕД (+ 1527)..................................................................................... 140

Хан Великої Орди (1481–1502).

По смертi Ахмата його сини Шейх-Ахмед, Сеїд-Ахмед, Муртаза, Багадур, Ходяк i Ялай роздiлили рештки Великої Орди. У 1502 р. Гiреї розбили Ш.-А. та його братiв i включили залишки Великої Орди в Кримське ханство. Сам Ш.-А. жив у Литвi у 1502–1527 рр. Вiд його двох племiнникiв, якi залишилися у Литвi походять родини царевичiв Пунських та Остинських .

150. СЕЇД-АХМЕД (+ до 1500) .................................................................................140

Хан Великої Орди (1481 – до 1500). Невiдомо як закiнчив С.-А. У Литвi залишилися нащадки ординського “царевича Сихдохмана”, нiби-то брата Менглi-Гiрея. Подiбного iменi серед Гiреїв немає. Може це був С.-А. ?

151. МУРТАЗА (+ 1502?) ....................................................................................... 140

Iнший варiант iменi Миртода. Хан Великої Орди (1481–1502?).

152. БАГАДУР (+ до 1502) ....................................................................................... 140

Хан Великої Орди (1481 – до 1502).

153. ХОДЯК (+ пiсля 1502?) ................................................................................... 140

Хан Великої Орди (1481–1502). Важко розрiзнити синiв хана Ахмада, якi джерела переважно називають “Ахмадовi дiти”. Трималися вони досить дружно, всi, схоже, титулувалися ханами.

154. ЯЛАЙ (+ до 1500) ............................................................................................. 140

Хан Великої Орди (1481 – до 1502). Нащадки “Ахмадових дiтей” розчинились серед литовської та московської шляхти.

155. ТЕВКЕЛЬ .......................................................................................................... 142

156. ОНДАН-СУЛТАН .............................................................................................142

Його син Ураз-Мухаммед-хан (+ 1610) перейшов на московську службу і був посаджений у Касимові. Перейшов на сторону Лжедмитрія ІІ, пізніше присягнув Сигізмундові ІІІ і допомагав йому під Смоленськом. Приїхавши до сім’ї, яка перебувала у Калузі, куди сховався Лжедмитрій ІІ, Ураз-Мухаммед-хан був схоплений і невдовзі страчений.

157. ХАК-НАЗАР …...................................................................................................145

Від нього походять окремі родини казахських ханів.

158. КУМАШ-ХАН ........................................................................................................145

Від нього походять окремі родини казахських ханів.