Нащадки Шибана (Шейбана), який отримав улус на схiдних територiях Золотої Орди бiля Уральських гiр, довго залишалися в тiнi. Пiднесення цього роду почалося у другiй половинi ХIV ст., коли їх представники почали боротися за ханський престол. Зауралля та Сибiр, з їх потужними хутровими та рибними ресурсами, залишалися базовими територiями Шейбанiдiв навiть тодi, коли представники цiєї гiлки утвердилися у Мавераннахрi. Iз зрозумiлих причин основа увага у цiй розвiдцi придiлена тим представникам династiї, дiяльнiсть яких мала вплив на подiї у Золотiй чи Великiй Ордi.

табл.6. Гiлка Шибана. Шейбанiди.

III

1. ШИБАН (ШЕЙБАН) (+ до 1251) – див. табл.2, поз.6

IV

2. БАЙКАЛ ..................................................................................................................... 1

Інша форма імені Ясал.

3. БАГАДУР ................................................................................................................... 1

4. КАДАК ........................................................................................................................ 1

5. БАЛАКАН (+ 1261) ................................................................................................... 1

Інша форма імені Балга. У 1257 р. разом з iншими Джучидами був посланий у Iран на допомогу Хулагу. Коли розпочалася конфронтацiя мiж Берке i Хулагу, з наказу останнього Б. звинуватили в чарах проти iльхана, в чому вiн признався пiд тортурами. Хулагу з емiром Сунджаком вiдiслав його до Берке. Золотоординський хан ще сподiвався на мирний фiнал суперечки i тому не пiшов на загострення. Отримавши “докази” вини Б., Берке вiдправив його назад, дозволивши Хулагу, дiяти на власний розсуд. Хулагу наказав стратити Б., чим прискорив роз’язку. Пiсля смертi ще кiлькох Джучидiв Берке розпочав вiйну.

6. ЧЕРIК .......................................................................................................................... 1

Інша форма імені Джерік.

7. МЕРКАН ..................................................................................................................... 1

Інша форма імені Сурхан.

8. КУРТУКА ................................................................................................................... 1

Інша форма імені Куль-Бука.

9. АЯЧI ............................................................................................................................ 1

Інша форма імені Абаджі.

10. САЙIЛКАН .............................................................................................................. 1

Інша форма імені Сасилтан.

11. БАЯНДЖАР ............................................................................................................ 1

Інша форма імені Баякачар.

12. МАДЖАР ................................................................................................................. 1

13. КАНIЧI ..................................................................................................................... 1

Інша форма імені Кувінджі. Нащадкiв не мав.

V

14. IЛАК-ТИМУР ........................................................................................................... 2

15. БЕК-ТИМУР ............................................................................................................. 2

Інша форма імені Кул-Тимур.

16. БIШ-БУКА .............................................................................................................. 2

Інша форма імені Ієсу-Бука.

17. КУТЛУГ-БУКА . .................................................................................................... 3

Інша форма імені Маракул.

18. ЙЄЛ-ТИМУР ..............................................................................................................3

19. ДЖУЧI-БУКА ......................................................................................................... 3

20. ТУЛА-БУКА .............................................................................................................4

21. ТУРI ........................................................................................................................... 5

Інша форма імені Бурі.

22. ТУКАН ...................................................................................................................... 5

Інша форма імені Тудан.

23. ТОКДАЙ .................................................................................................................. 5

Інша форма імені Токта. Його кочiв’я були на Тереку, що дозволяє припускати, що деякі Шейбанiди, можливо молодша гiлка, пiсля смертi Берке отримала частину його улусу.

24. ТУК-ТИМУР .............................................................................................................. 6

25. ТУКА-ТИМУР ........................................................................................................... 7

26. IЛЬ-БУКА ................................................................................................................. 7

27. КIНАС ........................................................................................................................ 8

Інша форма імені Кесар.

28. УЧКУР-ТУКА ........................................................................................................... 9

Інша форма імені Джукуд-Бука.

29. КУТЛУГ-ТИМУР ...................................................................................................... 10

30. АБУКАН-ТУРКАН .................................................................................................. 11

31. ТУРДЖI ..................................................................................................................... 12

VI

32. БАДАКУЛ .................................................................................................................. 19

Інша форма імені Ядакул.

33. БЕК-ТИМУР ............................................................................................................... 19

34. БАЯНКЕДЖАР ......................................................................................................... 19

Інші форми імені Баян, Хеджар.

35. ЙIСУ-БУКА ............................................................................................................... 19

Інша форма імені Інсбука.

36. МАНГКУТАЙ ........................................................................................................... 20

37. ТУМАН-ТИМУР ........................................................................................................ 20

38. БАКИРЧА .................................................................................................................. 23

39. КУЧЕК ........................................................................................................................ 23

Інша форма імені Кунчек.

40. ДЖАУКАН ................................................................................................................. 29

41. БУРАЛТАЙ ................................................................................................................ 29

42. БЕК-ТИМУР ................................................................................................................ 29

43. БУРАЛИЧI .................................................................................................................. 29

44. ОТМАН ........................................................................................................................ 29

45. САТБАК ....................................................................................................................... 29

46. ЙIСУ-БУКА ................................................................................................................. 29

47. ТИМУРТАЙ................................................................................................................. 29

48. ТУГАНЧАР ................................................................................................................. 30

VII

49. МIНГ-ТИМУР .............................................................................................................. 35

Iнша форма iменi Кулук-Менг-Тимур. За “Муїз-ал-аксаб” мав семеро синiв, згiдно Абульгазi та “Шейбанiадi” – шестеро. Напевно два останнi джерела мали точнiшу iнформацiю.

50. УДЖУКАН .................................................................................................................. 37

VIII

51. БЕК-КУНДІ ............................................................................................................ 49

Iнша форма iменi Бек-Хандi. Вiдомi двi його дружини Урунбек та Бек-Мелiк.

52. ТУНКИ ................................................................................................................... 49

Iнша форма iменi Тука.

53. СЕВIНЧ-ТИМУР .................................................................................................... 49

54. IЛЬБЕК ................................................................................................................... 49

55. ПУЛАД ................................................................................................................... 49

Iнша форми iменi Булат-Султан.

56. ДЖАНТА ................................................................................................................. 49

IX

57. АЛI-ОГЛАН (+ до 1369)......................................................................................... 51

Син Урунбек. Всi його сини народилися вiд дочки емiра Мухаммед-ходжi з племенi конкурат. Помер до 1369 р., бо у цьому роцi його молодший брат Хасан-оглан виступив претендентом на престол Золотої Орди.

58. ХАСАН (+ пiсля 1380?)......................................................................................... 51

У “Муїз-ал-аксаб” – Хасан-оглан, за руськими лiтописами – Асан, Осан. Син Бек-Мелiк. Хан Золотої Орди (1368–1369).

Його правлiння пiдтверджують монети з 1368 р. карбованi у Сараї з легендою “Султан правосудний Хасан-хан”. Таке мiг собi позволити тiльки Чингiзид. Тотожнiсть Хасан-хана з Хасан-огланом “Муiз-ал-аксаб” признавав М. Сафаргалiєв . Iншого Х. серед Джучидiв в цей перiод джерела не знають. Старший iз Шейбанiдiв мiг спробувати щастя на престолi Золотої Орди саме в такий перiод, коли боротьба за трон тривала безперервно з 1359 р.

Прогнавши Абдуллаха з Мамаєм, вiн, природньо не зумiв втриматися i, за даними руських лiтописiв, у 1370 р. Х. захопив Булгар. Мамай змусив суздальського князя Дмитра Костянтиновича з своїми васалами та ординським пiдроздiлом прогнати Х. з Булгару . Пiсля цього Х. визнав владу марiонетки Мамая – хана Мухаммед-Булака вiд якого отримав лен в Булгарськiй землi. У 1377 р. Дмитро Костянтинович знову послав проти Х. князя Дмитра Корятовича Боброк-Волинського, який змусив його прийняти даругу i таможенника великого князя, тобто стати васалом . За цей перiод Х. заложив в гирлi р. Казанки нове мiсто Казань, якому судилося згодом стати значним центром у Поволжi . Початково мiсто носило назву Хасан, яка трансформувалася у Казань .

Х. не мав нащадкiв. Час його смертi невiдомий.

59. БАБА-ОГЛАН ..................................................................................................... 52

60. СУНДЖЕК-ОГЛАН ............................................................................................ 52

61. ДЕВЛЕТ-ОГЛАН ................................................................................................. 53

62. ТУКЕЛЬ-ХОДЖА ................................................................................................ 54

63. IЛЬЯС-ХОДЖА .................................................................................................... 54

64. УЧКУР-ТУК .......................................................................................................... 54

65. КАГАНБЕК ( + після 1375)................................................................................... 54

Повне iм’я Гiяс-ад-Дiн Каганбек. Iбн Халдун називав його Карiханом . В “Муїз-ал-аксаб” названий Коанбай. Хан Золотої Орди (1375).

Його правлiння пiдтверджене монетами, карбованими у Новому Сараї. Прогнаний Урус-ханом вiдiйшов у свiй улус. М. Сафаргалiєв погоджувався з тотожнiстю К. та Коанбая .

66. IБРАГIМ ................................................................................................................. 55

67. АРАБ-ШАХ (+ 1378) ............................................................................................. 55

За руськими лiтописами – Арапша. Хан Золотої Орди (1373–1378).

Монети цього хана карбувалися у Новому Сараї з перервами мiж 1373–1378 рр., а у 1375 р. в Сарайчику. Найбiльш впевнено почував себе у 1377 р., коли здiйснив походи на Нижнiй Новгород та Рязань . Проти нього виступило вiйсько московського князя Дмитра Iвановича, яке через безпечнiсть його воєвод було повнiстю розгромлене на р. П’янi при впадiннi у р. Суру. Всi дослiдники вважають його Шейбанiдом , що випливає з “Муiз-ал-аксаб” .

Х

68. АХМЕД-ОГЛАН .................................................................................................... 57

69. БАБА-ОГЛАН ........................................................................................................ 57

70. АБУК-ОГЛАН ....................................................................................................... 57

71. ХАДЖI-МУХАММЕД (+ 1424)............................................................................ 57

Iншi форми iменi Хаджi-Мухаммед-оглан та Махмуд-Хаджi-хан (за Хафiзом). Хан Золотої Орди (1421–1423), хан сибiрський (до 1424).

За лiтописом Хафiза Мухаммеда ель-Ташкендi та збiрником Кадир Алi-бея (з 1601 р.) Х.-М. з Шейбанiдiв заключив угоду з Єдiгеєм напередоднi вирiшальної битви з Кадир-Берди, у якiй загинули обидва (1420), пiсля чого Мансур, син Єдiгея, поставив Х.-М. ханом . Це трапилося у 1421 р. З 1422 р. з Х.-М. повiв боротьбу Борак, який його i перемiг, витiснивши назад у Сибiр .

72. АК-СУФI ................................................................................................................... 60

73. NN-СУФI ................................................................................................................... 60

Перша частина iменi невiдома.

74. БУКА-ОГЛАН .......................................................................................................... 61

75. МАХМУД-СУЛТАН (+ пiсля 1429/30).................................................................. 65

Iнша форма iменi Махмуд-Ходжа-хан. Хан Золотої Орди (1427–1429).

При пiдтримцi Тимурида Улугбека перемiг Борака. Впливу на Правобережжя Волги не мав. Був розгромлений Абулхайром i вiдiйшов на пiвнiч.

76. ХИЗР-ОГЛАН ........................................................................................................... 66

77. ДЕВЛЕТ-ШЕЙХ ....................................................................................................... 66

78. КУТЛУК-ХАДЖI ..................................................................................................... 67

ХI

79. МАХМУТЕК (+ пiсля 1441?) .................................................................................. 71

Iнша форма iменi Махмуд [?]. Хан сибiрський (1424? – пiсля 1441?).

Пiдняв повстання проти Абулхайра у 1431 р., змусивши останнього покинути Тюмень. Вiд його правлiння можна починати час самостiйного Сибiрського царства. В Тюменi почали карбувати монети. Тюменський улус у середній течії Тоболу та межиріччі його приток Тавди і Тури склався ще у XIV ст. Його центром була Чінга-Тура. В ординських джерелах ця територія носила назву “Ібір”, а в російських – “Тюмень”. Після поразки на р. Ворсклі тут утвердився знаменитий Тохтамиш, заложивши фактично незалежний улус (1400–1406), який після загибелі Тохтамиша Єдігей передав ханові Чекре. На володіння улусом претендували також Тайбугіди – нащадки місцевого династа Тайбуги.

За Сибiрським лiтописом М. загинув у боротьбi з Казанським ханом, своїм тестем , що могло бути вiдгомоном боротьби сибiрських ханiв за найвищий престол. М., напевно, був зятем казанського хана Улуг-Мухаммада, бо його син Iбак просив за внука Улуг-Мухаммада як за свого родича.

80. АХМЕД (+ 1451)....................................................................................................... 71

Iнша форма iменi Ахмед-султан. З братом пiдняв повстання протии Абульхайра у 1431 р., що сприяло утверенню самостiйного Сибiрського царства. Пiзнiше був одним з кращих полководцiв Абулхайра. Загинув у битвi з калмиками бiля Сигнака.

81. ДЖУМАЛIК (+ 1428) ............................................................................................ .73

Iнша форма iменi Юмадук-оглан. Хан Золотої Орди (1425–1428).

Д. був проголошений ханом при життi свого батька, який не займав ханського престолу (13.10–1.11.1425). Сибiрськi емiри хотiли протиставити його Бораковi. Пiсля поразки останнього зiткнувся з Махмуд-султаном (Махмуд-Ходжа-ханом). В битвi при Джантар-Джалкiне з його вiйськом був розгромлений i загинув.

82. СУЗЕНIДЖ-СУЛТАН .......................................................................................... .75

83. БАХТIЯР (+ 1451).................................................................................................... 76

Iнша форма iменi Бахтiяр-султан. Кращий полководець Абулхайра, учасник битв бiля Шираза i бiля Сигнака. Загинув в останнiй битвi з калмиками.

84. АБУЛХАЙР-ХАН (* 1412 + 1468) ......................................................................... 77

Хан Великої Орди (1429–1431), узбецький хан (1429–1468).

У битвi при Джантар-Джалкiне з вiйськом Махмуд-хаджi-хана (Махмуд-султана) у 1428 р. 16-рiчний Абулхаїр командував лiвим флангом вiйська хана Джумаліка. Вiн потрапив у полон, але був незабаром вiдпущений. У 1429 р. А. був проголошений ханом. Розгромивши Махмуд-султана, вiн на короткий час опанував Велику Орду. Але вже у 1431 р. А. мусив покинути Тюмень i перейти на пiвдень в Орда-Базар, так як проти нього повстали Махмуд i Ахмед, сини хана Хаджi-Мухаммеда. З того часу Сибiрська Орда стала незалежною .

Сам А. залишився по сутi узбецьким ханом i не брав участi у боротьбi за престол, яка точилася на Волзi. Вiн тримав свою столицю у місті Орда-Базар на пiвднi, де карбували його монети. У 1431 р. узбеки напали на Хорезм. У цьому походi в полон потрапив брат А. – Сеїд-Бек-султан. Пiсля виступу проти нього Мустафи-оглана, А. залишив Орда-Базар, здобув Сигнак i перенiс туди столицю. У 1451 р. з Тимуридом султаном Абу-Саїдом здiйснив спробу завоювати Самарканд. У битвi бiля Шираза султан Абдаллах потерпiв поразку (22.06.1451). Але скористатися з цiєї перемоги А. не змiг. Лiтом 1451 р. бiля Сигнака вiн був розбитий калмиками Уз Тимура-тайшi, втративши кращих полководцiв Бахтiяр-султана та Ахмед-султана. Ще до того його покинули сини Борака – Джанiбек i Гiрей, якi вiдкочували на схiд пiд покровительство Iса-Буга-хана .

85. СЕЇД-БЕК-СУЛТАН (+ пiсля 1465) ...................................................................... 77

Мiж 29.01–26.02.1465 р. був випущений з Герата, де перебував в полонi, будучи захопленим в околицях Хорезму пiд час узбецького нападу 1431 р.

86. ТИМУР-ШЕЙХ ......................................................................................................... 78

ХII

87. IБАК-ХАН (+ пiсля 1487)........................................................................................ 79

Варiанти iменi Iвак, Еблак (за росiйськими лiтописами). Хан сибiрський.

За Сибiрським лiтописом, який мiстить багато легендарних фрагментiв, генеалогiя сибiрських ханiв виглядає так: Он-Сом-хан – Тайбуга – Ходжа – Мар – Еблак, Обдер – Махмет – Касим – Єдiгер, Бекбулат – Седник . За татарським казанським рукописом генеалогiя сибiрських ханiв: Алi – Хаджi-Мухаммед-хан – Махмутек-хан – Кутлук-хан – Iбак-хан – Муртаза-хан – Джан-Гiрей-султан, Ахмет-Гiрей-султан, Кучум-хан . По Абулгазi пiсля Махмутека правив його син Iбак, батько Кутлук-хана, згаданого пiд 1505 р. у Архангелогородському лiтописi .

Кожне з перелiчених джерел мiстить певнi помилки, але найбiльш точний казанський рукопис. Легендарного Он-Сам-хана та його сина Тайбуги серед Джучидiв шукати марна справа, скорiше всьго це проекцiя легенд про домонгольських сибiрських правителiв (в легендi Тайбуга виступає сучасником Чингiз-хана). Можливо, що нащадки Тайбуги і при Чингізидах займали місце серед місцевої еліти. До останнiх домонгольських сибiрських правителiв укладачi лiтописи, слiдом за епосом, долучили реальних сибiрських ханiв, починаючи з Хаджi-Мухамед-хана (Ходжа за Сибiрським лiтописом). Його син i наступник Махмутек (Мар за Сибiрським лiтописом) з 1431 р. зробив Сибiрське царство повнiстю незалежним. Йому успадкував син Iбак-хан (Еблак за Сибiрським лiтописом), який 6.01.1481 р. на Дiнцi напав на табiр хана Великої Орди Ахмада i власноручно вбив його . М.Сафаргалiєв повнiстю приймав версiю казанського рукопису Кадир Алi-бека з 1601 р., але із врахуванням версiї Абулгазi, відомостей Архангелогородського лiтописця та iнших джерел.

Пiсля 1487 р. I. просив у великого князя московського Iвана Васильовича вiдпустити його родича (племiнника) – колишнього казанського хана Iльгiма (Алегама росiйських лiтописiв), який утримувався в московському полонi. Прохання не було виконане. І. переніс столицю у поселення хантів Сибір (Кашлик) на правому березі Іртиша при впадінні р. Сибірки. З того часу в російських джерелах Тюменське ханство отримало назву Сибірського царства. Сибірські татари (кипчаки, аргини, карлуки, кангли, наймани та ін.), а також залежні від них ханти, мансі та зауральські башкіри займали територію між Пермською землею, Казанським ханством, Ногайською Ордою та казахськими жузами. Їх міста Сибір, Тюмень, Кизил-Тура (Усть-Ілім), Касім-Тура, Явлу-Тура, Тонзур та ін. були поважними торговельними центрами .

Шейбанiд Мамук, напевно син I., займав казанський престол короткий час у 1496 р. Кутлук-Буга (Обдер за Сибiрським лiтописом, Кутлук-хан за казанським рукописом) згадується пiд 1505 р., тобто пiсля I. Сином Кутлук-Буги був Муртаза-хан, який правив Сибiрським царством у першiй половинi XVI ст. Його наступником був хан Єдiгер (Джан-Гiрей казанського рукопису), який у 1555 та 1557 рр. вiдправляв у Москву посольства з проханням пiдданства Сибiрського юрту в обмін на допомогу у боротьбі з наскоками узбеків, казахів та ногайців .

Кучум, який, схоже, був братом Єдiгера, захопив владу у 1563 р. Він спирався на союз із Ногайською Ордою. Пiсля 1572 р. вiдмовився вiд виплати данини Москві. Його племiнник Маметкул у 1573 р. напав на остякiв, якi були московськими данниками, i пробував розвiдати строгановськi колонiї в басейнi Пермi. У 1581 р. Строганови найняли козакiв Єрмака, якi у кiлькох битвах розгромили вiйсько Кучума i 26.10.1581 р. зайняли його столицю.

Але вiйна за Сибiр тривала. У 1582 р. у полон потрапив Маметкул. 1582–1583 рр. Єрмак, отримавши пiдмогу, протратив на здобуття городкiв Сибiрського царства. У 1584 р. Кучум пiдстерiг Єрмака на березi Iртиша i перебив його загiн. Козацький отаман загинув у водах рiки. Кучум вернувся у свою столицю, але незабаром був прогнаний Сейдяком, можливо сином або племiнником. Сейдяк-хан був розбитий i взятий в полон московськими воєводами у 1588 р. Кучум продовжував воювати, у 1591 р. у битві біля озера Чілі-Куль вiн потерпiв поразку вiд вiйська князя В.В.Кольцова-Мосальського. В цій битві в полон потрапив син хана Абдулхаїр. Тодi старий хан звернувся до Москви з вимогою повернути завойовану територiю i вiдпустити Маметкула. Царевич Маметкул залишився у Московській державі, де йому надали невеликі володіння, які успадкував його син Алі. Взамiн Кучум погоджувався на васальну присягу. Переговори з Кучумом тривали ще у 1597–1598 рр. Син Кучума Абдулхаїр, який з 1591 р. перебував у московському полоні, пропонуючи батькові стати московським васалом в обмін на повернення Сибіру. Вже по загибелі батька, у 1599 р. царевич Абулхаїр перейшов у християнство. У серпнi 1598 р. воєвода Є.В.Воєйков розгромив вiйсько Кучума на ріці Обi. У цiй битвi в полон потрапив улюблений син хана Асманак. Старий хан ще раз вiдмовився приїхати в Москву i скласти васальну присягу. Вiн виїхав у Ногайську Орду, де невдовзi загинув (1598). Завоювання Сибiру тривало до початку XVII ст. Останнім сибірським ханом був син Кучума – Алі (Алей).

Царевич Алп-Арслан, син Алi від шлюбу з дочкою князя Тінахмата з Ногайської Орди, який відзначився у боротьбі проти Строганових і московських військ у 1584–1598, після загибелі Кучума перейшов на московську службу і брав участь у другому ополченні князя Д.Пожарського і К.Мініна. Він був посаджений на трон васального Касимовського царства, де правив у 1614–1627 рр. Син Алп-Арслана – касимовський хан Сеїд-Бурхан (1627–1679), який народився у 1624 р., у 1673 р. прийняв християнство пiд iменем Василя i переселився у Москву. Ханський престол пiсля нього займала його мати Фатiма Султан-бiке (1679–1682), пiсля смертi якої Касимовське царство було приєднане до Росiйської держави . Прямий спадкоємець Сеїд-Бурхана, всi нащадки якого були християнами, загинув пiд час стрiлецького бунту 1682 р.

Родина царевичів Сибірських – нащадків сина Кучума Абдулхаїра була у перших рядах московської знатi, їх навiть хоронили в усипальницi московських царiв Архангельському соборi. Царевичi Сибiрськi втратили свiй титул за пiдтримку сина Петра І Олексiя Петровича i далi носили титул князiв Тюменських. Ця родина вигасла у ХIХ ст.

88. ШАХБУДАХ-СУЛТАН (+ до 1500)...................................................................... 84

Узбецький хан (1468 – до 1500).

Шейбанiди у 1500 р. утворили державу iз столицею у Самаркандi, яка з 1560 р. була перенесена у Бухару. Вiд цiєї держави у 1510 р. вiдiйшло Хiвінське ханство. Засновником цiєї держави був син Шахбудах-султана i внук Абулхаїра – Мухаммед Шейбанi-хан (1451–1510), який пiд Мервом був розгромлений iранським шахом Iсмаїлом I Сефевидом та обезглавлений. Далi правили: Кучкунi-хан (Кичкунджу) (1510–1530), Музаффар-ад-Дiн Абу-Саїд (1531–1533), Абу-л-Газi-Убайдуллах-хан I (1534–1539), Абдаллах I (1539–1540), Абд ал-Латиф (1540–1552), Ноуруз Ахмад (1552–1556), Пiр-Мухаммед I (1556–1561), Iскандер (1561–1583), Абдуллах II (1583–1598), Абд ал-Мумiн (1598), Пiр-Мухаммед II (1598), а потiм держава перейшла до Джанiдiв (Аштарханiдiв), якi були нащадками лiнiї Орди .

Бокова гiлка Шейбанiлiв – Арабшахiди – правили у Хiвiнському ханствi, яке хан Iльбарс (Ельбарс), син Берке-султана, вiдвоював у Сефевiдiв (1511–1538) до кiнця XVII ст. Столицi цiєї держави були послiдовно у Вазiре, Ургенчi та Хiвi. Останнього хана з династiї Арабшахiдiв – Еренга (Iренака, Iрнака) замiнили Чингiзиди з казахських ханiв, нащадкiв Борака. Вони правили у Хiвi до 1763 р. (з перервою у 1740–1747 рр., коли Надiр-шах приєднав ханство до Iрану), коли до влади прийшла мiсцева кунгратська династiя, яку бiльшовики скинули у 1920 р.

89. ЯДГАР-ХАН ............................................................................................................ 86