Численнi нащадки одного з наймолодших синiв Джучi – Тука-Тимура взяли участь у боротьбi за владу у Золотiй Ордi, очолили державу, яка iснувала найдовше з усiх iнших ординських держав, i мали значний вплив на подiї власне української iсторiї. Пiднесення цiєї гiлки розпочалося з другої половини XIV ст.

табл.12. Гiлка Тука-Тимура.

III

1. ТУКА-ТИМУР – див. табл.2, поз.14

IV

2. БАЙ-ТИМУР ................................................................................................................ 1

3. БАЯН ............................................................................................................................ 1

4. УРУНГ-ТИМУР ........................................................................................................... 1

За Абулгазi володiв Кримським улусом. Приймати таке твердження ризиковано, скорiше нащадки Тука-Тимура утвердилися в Криму з часiв Тохтамиша, коли тамтешнi гiлки вигасли, iнакше важко пояснити чому тодi Тохтамиш i його батько були васалами Урус-хана, тобто їх улус, як i улус Тука-Тимура, входив до складу Кок-Орди.

5. КIН-ТИМУР .................................................................................................................. 1

V

6. ТАКАНЧАР .................................................................................................................. 2

7. ЙIЛИКЧI ....................................................................................................................... 2

Нащадкiв не мав.

8. КУКАЧУ ......................................................................................................................... 2

Нащадкiв не мав.

9. КАЗАН ............................................................................................................................. 3

Нащадкiв не мав.

10. ДЖАНIШМЕНД .......................................................................................................... 3

11. АЛГУЙ .......................................................................................................................... 3

12. АРЧИК .......................................................................................................................... 4

13. АРIКЛИ ........................................................................................................................ 4

14. КАРАКИР .................................................................................................................... 4

15. САРИЧI ....................................................................................................................... 4

16. КАРА-ХОДЖА ........................................................................................................... 5

Нащадкiв не мав.

17. АБАЙ ........................................................................................................................... 5

VI

18. САСИ .......................................................................................................................... 6

Більшість ординських генеалогiй подають Таканчара бездiтним. Але за “Муiз-ал-аксаб” та Абулгази, якi вiдзначаються досить солiдною iнформованостю, такi нащадки були.

19. БУЗКУЛАК ............................................................................................................... 6

20. IЛЬБЕК ..................................................................................................................... 10

21. ТУРКМЕН ................................................................................................................ 10

Нащадкiв не мав.

22. IЛЬТУТАР ................................................................................................................ 10

23. БЕКТУТ .................................................................................................................... 10

24. БАРАЧАР ................................................................................................................. 11

25. БЕК-ЯРУК ............................................................................................................... 11

26. БАХТIЯР .................................................................................................................. 12

Нащадкiв не мав.

27. БАНДУК.................................................................................................................... 12

28. АДIЛЬ ....................................................................................................................... 13

29. САКРIЧI ................................................................................................................... 13

30. АКБАРЧI .................................................................................................................. 13

31. ТУМАЛІК .................................................................................................................13

32. НIКБАЙ .................................................................................................................... 14

33. КЕРАНЧЕ ................................................................................................................. 14

34. ШАБАКУ .................................................................................................................. 14

35. КУНЧЕК ................................................................................................................... 15

36. ТУКБАЙ ..................................................................................................................... 15

37. КУРТУК ..................................................................................................................... 17

38. НУМАКАН ................................................................................................................ 17

39. IМКАН ........................................................................................................................ 17

40. МIНКАС ..................................................................................................................... 17

VII

41. ТУГЛУ ........................................................................................................................ 18

Не мав нащадкiв.

42. НОГАЙ ........................................................................................................................ 18

43. БУКЕР ......................................................................................................................... 18

44. БУДЖКАК ................................................................................................................. 18

45. МУБАРОК-ХОДЖА ................................................................................................ 19

46. МУШЕРРЕФ-ХОДЖА ............................................................................................. 19

47. АЛI-ДЕРВIШ ............................................................................................................. 20

48. САРИК .........................................................................................................................20

49. БЕРАТ-СУФI ............................................................................................................. 20

50. ХАДЖI-ХОДЖА ........................................................................................................ 20

51. ХАДЖI-БЕК ............................................................................................................... 20

52. ОРДУМЕЛIК ............................................................................................................ 22

53. БЕК-СУФI ................................................................................................................. 23

54. ЯГЛИ-ТИМУР ........................................................................................................... 23

55. ФАЗИЛЬ-ХОДЖА ................................................................................................... 25

56. ХИЗР-ХОДЖА .........................................................................................................25

57. ТИМУР-ХОДЖА ...................................................................................................... 27

58. ЕМКАН ..................................................................................................................... 31

59. КУТЛУК-ХОДЖА .................................................................................................. 35

60. ТУЛЕК-ХОДЖА ..................................................................................................... 35

61. УРГУДАК ................................................................................................................. 35

62. АЛТИ-КУРТУКА .................................................................................................... 36

63. ЛАЛИ ......................................................................................................................... 37

64. БЕКЛЕМИШ ............................................................................................................37

65. ОМАР ........................................................................................................................ 37

66. КУТЛУГ-ТИМУР (+ пiсля 1318) ............................................................................ 38

У 1312 р. допомiг Узбековi здобути трон. Поставлений У. правителем Хорезма, не змiг завадити зрадниковi Баба-огулу розорити областi навколо Хорезму, так як частину його вiйська перейшла на бiк зрадника.

67. КУТЛУГ-БУКА....................................................................................................... 38

68. ТИМУР-МЕЛIК ......................................................................................................... 38

69. КУНЧЕ ....................................................................................................................... 38

70. ЮСУФ ........................................................................................................................ 39

Не мав нащадкiв.

71. ТОГРУЛ-ХОДЖА .................................................................................................... 40

72. АБДАЛ ........................................................................................................................ 40

VIII

73. КУТЛУК-ХОДЖА (+ 1378?) .................................................................................. 43

Хан Золотої Орди (1377–1378?)

За Нiзам-ад-Дiном та Шереф ад-Дiном хан з таким iменем претендував на трон всiєї Золотої Орди. Ним мiг бути К.-Х. з гiлки Тука-Тимура (iншi Джучиди з таким iменем в цей перiод джерела незнанi). К.-Х. поряд з Тохтамишем мiг ризикнути поборотися за владу. Напевно володiння цiєї гiлки були на пiвнiчно-схiдному побережжi Каспiйського моря, що забезпечило нащадкам одного з наймолодших Чингiзидiв можливiсть такої боротьби. Але стосовно К.-Х. залишаються поважнi сумнiви. Досi не знайдено монет, якi могли би пiдтвердити факт його правлiння.

74. БАЧАНАК .................................................................................................................... 44

75. ЯДИГАР ........................................................................................................................ 44

Iнший варiант iменi Ядгар.

76. ХОСРЕВ ........................................................................................................................ 44

77. ТУКЛУК-ТИМУР ......................................................................................................... 44

78. IРIНБЕК .........................................................................................................................45

79. ЯХЬЯ ............................................................................................................................ 45

80. ТАШI-БЕК ................................................................................................................... 45

81. ТУРКАН ....................................................................................................................... 52

Нащадкiв не мав.

82. КУТЛУК ...................................................................................................................... 52

83. БЕРАТ-СУФI .............................................................................................................. 53

84. МУХАММЕД-СУФI .................................................................................................. 53

85. СЕЇД-МАХДI .............................................................................................................. 54

86. ХУСЕЙН ..................................................................................................................... 54

87. ХАСАН ........................................................................................................................ 54

88. АЛI ............................................................................................................................... 54

89. БАДИК ........................................................................................................................ 57

90. САДИК ........................................................................................................................ 57

91. МIСЕР ......................................................................................................................... 58

92. КУРТУК ..................................................................................................................... 58

93. ТУЙ-ХОДЖА (+ до 1362).......................................................................................... 59

За вiдомостями Анонiму Iскандера був правителем Мангiшлаку. На цей період східне каспійське побережжя знаходилося у складі Кок-Орди.

За неявку у похiд був страчений з наказу хана Кок-Орди Уруса .

94. ДЕРВIШ-ХАН ......................................................................................................... 60

95. ЯРУК ........................................................................................................................ 60

96. ТIНIЧЕ ..................................................................................................................... 60

97. МЕНГЛIБЕК .......................................................................................................... 60

98. ЯРАК ......................................................................................................................... 61

99. ТУКРАКА ............................................................................................................... .62

100. КАРА-КIШЕК ....................................................................................................... 65

101. ЩАДIБЕК .............................................................................................................. 67

102. ХАН-МЕЛIК ........................................................................................................ 68

103. ТАТЛI .................................................................................................................... 68

104. АЛI-СУЛТАН ...................................................................................................... 68

105. ТИМУР-КУТЛУК................................................................................................. 68

106. ЯДИГАР ............................................................................................................... 68

Iнший варiант iменi Ядгар.

107. БЕК-БУЛАТ (+ 1392).......................................................................................... 68

Інші варіанти імені Булат, Пулад. Хан Золотої Орди (1391–1392).

Пiдняв бунт проти Тохтамиша пiсля поразки на р. Кундурчi, захопив Сарай, карбував монету з титулом “султан правосудний”, потiм втiк у Крим, але був розбитий i загинув .

108. СЕЇД-АХМЕТ ..................................................................................................... 68

109. МАХМУД-СУЛТАН ........................................................................................ 68

110. НАСIР .................................................................................................................. 68

111. ТИМУР-ХАН ...................................................................................................... 68

112. НУСРЕТ .............................................................................................................. 69

113. МУАЙЯД ............................................................................................................ 69

114. БАХТI-БIЙ ......................................................................................................... 69

115. ТЕВКЕЛЬ ............................................................................................................ 71

116. МУХАММАД ..................................................................................................... 72

Нащадкiв не мав.

117. МЕЛIК-ТИМУР (+ пiсля 1378)........................................................................... 72

Поранений в ногу у сутичцi поблизу Сiгнаку у 1378 р.

118. АКУЛ ...................................................................................................................... 73

119. ЯРАН-ШЕЙХ ........................................................................................................ 78

120. АХМЕД ................................................................................................................... 81

121. АЙБАДЖI .............................................................................................................. 82

122. МУРАД .................................................................................................................. 83

123. УРУС-ХАН ........................................................................................................... 89

124. САЛIЧЕ ................................................................................................................. 90

Нащадкiв не мав.

125. ШЕЙХ-НАЗАР ..................................................................................................... 90

126. МАНКИР ............................................................................................................... 91

127. КАРНУК ................................................................................................................ 92

128. ТОХТАМИШ (* бл.1350 + 1406) ....................................................................... 93

Хан Золотої Орди (1376–1377, 1379–1395).

Пiсля страти батька, залишившись неповнолiтнiм хлопчиком, кiлька разiв втiкав. Його прощали з огляду на вiк. У 1376 р., за повiдомленням Шераф-ад-дiн Єзди, знайшов притулок у еміра Тимура, який надав йому в управлiння областi Отрара i Саурана, проголосивши ханом . Очевидно, що Тимур, плануючи опанувати не тільки землі Кок-Орди, а всієї Золотої Орди, за якi боровся iнший узурпатор – темник Мамай, вирiшив i далi дiяти через ханiв-марiонеток.

Проти цiєї акцiї виступив правитель Кок-Орди Урус-хан, який сам претендував на трон Золотої Орди. Боротьба пішла за обидва престоли. Урус вислав проти Т. свого сина Кутлуг-Буга. У вирiшальнiй битвi Кутлуг-Буга був поранений стрiлою i помер, але Т. був розбитий i вiдступив. Отримавши допомогу вiд Тимура, Т. знову був розбитий вiйськом брата Кутлуг-Буги – Токтакiї та емiра Алi-бека. Пiд час вiдступу через рiку Каранчi-багадур поранив його стрiлою в руку. Вiд полону Т. врятував брат еміра Тимура – Iдiгу-Барлас.

Урус-хан настоював на видачi Т., але Тимур не погодився. Вiн зосередив вiйсько в Отрарi, а Урус стояв в Сигнаку. Через три мiсяцi Тимур вислав розвiдку – п’ять сотень мiрзи Ярик-Тимура, Мухаммед-Султан-шаха i Хитай-бахадура, якi розгромили заставу у три тисячi. В цiй битві загинули Ярик-Тимур i Хитай-багатур. Тимур-Мелiк-оглан всадив стрiлу в ногу Iльчi-Буга, яка поранила i коня. Пославши знову у розвiдку Мухаммед-Султан-шаха i Мубаншiра, через захоплених “язикiв” Т. довiдався про стежі противника у своєму тилу. Команди емiра Алладада i Ак-Тiмур-бахадура, якi йшли за припасами в Отрар, захопили цих розвiдникiв. Довiдавшись про це Урус почав вiдступати, а невдовзi помер. Так само несподiвано помер Токтакiя, який зайняв трон пiсля батька.

Тимур знову утвердив Т. на престолі Кок-Орди, але останньому довелося втiкати через повстання Мелiк-Тимура, який проголосив себе ханом. За вiдомостями Камаль-ад-дiна Т. був розбитий темником Бек-Пуладом i знову вiдступив пiд прикриття Тимура. Останнiй послав з Т. значнi сили, очоленi емiрами Туман-Тимуром, Уруке-Тимуром, Гiяс-ад-дiном-Тарханом, Бахти-ходжу i Бангi, якi посадили його на трон в Сигнаку. Зимою 1379 р. в Каратилi Т. розгромив Мелiк-Тимура. Останнiй потрапив в полон з батьком Єдiгея головним емiром Балтичком. Обидва були страченi. Балтичку Т. пропонував перейти на його сторону, як це перед тим вчинив його син, але той вiдмовився . Можливо, що тут і слід шукати коренів неприязні мiж Т. та Єдiгеєм, хоча перший прагнув мати Єдігея на своїй стороні, видавши за нього дочку Джаніке-ханчі.

Тимур вiддав Т. Хорезм. Скориставшись поразкою Мамая у битві на Куликовському полі, Т. зайняв столицю Золотої Орди. Мамай, зiбравши рештки своїх сил виступив проти нього, але був розбитий, вiдступив в Крим, де загинув. Знаменитого темника пiдступно вбили у Кафi . Восени 1380 р. Т. став господарем всiєї Золотої Орди. У 1381 р. вiн зажадав покори у росiйських князiв. Великий князь нижегородський Дмитро Костянтинович та великий князь рязанський Олег Iванович приєдналися до його вiйська. Дмитро Iванович покинув Москву i втiк у Бiлоозеро. У 1382 р. Москва була здобута i пограбована . Литовськi князi, якi зайняли престоли українських князiвств на Лiвобережжi пiсля битви на Синiх водах i походу Ольгерда Гедимiновича, погодилися сплачувати вихiд-данину.

Ординцi прозвали Т. “великим”, чого не був удостоєний нi Бату, нi Берке, нi Узбек, як справедливо зауважив М. Сафаргалiєв . Зрозумiло, що такий хан не мiг залишатися марiонеткою Тимура. У 1383 р. посольство Т. прибуло у Єгипет, щоби вiдновити давнiй союз обох держав. Тепер цей союз був спрямований проти Тимура. Вже зимою 1384 р. Т. вислав проти Тебрiза 9 туменiв вiйська, очоленого емiрами Бек-Пуладом, Iса-Беком, Ягли-бiєм та Казанчi, якi штовхали його до продовження великої полiтики золотоординських ханiв, про яку почали забувати. На Азербайджан претендував i Тимур. На початку 1385 р. Т. обложив Тебрiз. Вiсiм днiв вiн пробував його здобути i почав переговори про викуп за 250 туманiв золота. Коли жителi розслабилися, Т. ввiрвався у мiсто, спустошив всю область. Було взято до 200 тисяч полонених.

У 1386 р. вiйна продовжилася. Т. послав вiйсько зi сторони Дербента до р. Самур. Але вiйсько Тимура вступило в Шемаху. Його емiри Шейх-Алi-бахадур, Iку-Тимур та Осман-i-Аббас перейшли Куру, маючи вказiвку не починати битви. Вступивши у переговори, вони повернули назад. I лише пiсля несподiваного удару в тил, вiйсько Тимура, яке отримало пiдмогу, очолену Мiраншахом, вдарило на Т. i розгромило його. Однак пiсля битви Тимур повернув полонених. Вiн ще не був готовий воювати проти Золотої Орди.

Восени 1386 р. в мiсцевостi Джулек Т. знову зiткнувся з вiйськами Тимура, очоленими мiрзою Омар-шейх-бахадуром та емiрами Сулейман-шах-багадуром i Аббас-багадуром. Жодна iз сторiн не добилася успiху.

Протягом 1387–1388 рр. Т. атакував Тимура у його основних володiннях в Середнiй Азiї. Але закiнчилася ця кампанiя втратою Хорезму. Здобувши Ургенч без бою, Тимур наказав його зруйнувати вщент, а жителiв переселити у Самарканд. У вiдповiдь Т., зiбравши величезне вiйсько, у складi якого були дружини з росiйських князiвств, обложив Самарканд, спустошивши. Бухарську i Самаркандську провiнцiї. Вiн вторгнувся через Ходжентську рiку i досяг Зернука. Емiри радили Тимуровi дочекатися пiдходу всiх вiйськ, але той наказав Омар-шейху, Хаджi-Сейф-ад-дiну та Iку-Тимуру навести мiст i переправитися через Ходжентську рiку. Сторожовi частини Тимур-Кутлуг-оглана, Сунджек-багадура i Осман-багадура настигли противника i стали табором, а тим часом основнi сили вдарили i розгромили Т. Залишивши з обозом Хаджi-Сейф-ад-дiна, Тимур послав в погоню емiрiв Ходжу-шейха, Тублака, Карахана, Аман-шаха i Девлєт-шаха, якi розбили застави Т. Однак звiстка про повстання Мулюка i Хаджi-бека в Хорасанi змусила Тимура перервати похiд.

Тільки у 1391 р. Тимур виступив в Дешт-i-Кипчак з царицею Чулпак-Мелiк-шаха. Номiнально емір Тимур був тiльки беглербеєм хана-марiонетки Махмуда. Т. вислав послiв, але Тимур продовжував наступ, перейшовши р. Тобол. Т. вiдступав. Тимур перейшов Яїк, а через шiсть днiв – Самару. Але виманити Т. йому не вдалося.

Вiйсько Тимура складалося з семи корпусiв. Головний корпус хана Махмуда очолював емiр Сулейман-шах, другий корпус – мiрза Мухаммед-султан-багадур, третiй – мiрза Мiраншах, четвертий – Мухаммед Хорасанi, п’ятий – Хаджа-Сейф ад-дiн, шостий – Омар-шейх-бахадур, сьомий – Бердибек i Худадад. Всі вони були досвідченими полководцями. Врештi у мiсцевостi Кундурга хан Золотої Орди рiшився вступити в битву. Битва розгорiлася 18.06.1391 р. Т. намагався обiйти правий фланг противника, де стояли корпуси мiрзи Мiраншаха, Мухаммеда Хоросанi i Хаджi-Сейф ад-дiна, та зайти в тил. Однак пiдроздiли мiрзи Джеханшах-багадура не допустули оточення. Тимур почав перемагати. Т. зiбрав в кулак свої сили i зумiв обiйти злiва корпус Омар-шейх-багадура i зайти в тил. Але Тимур розгадав і цей маневр, залишив заслон проти решти сил противника, а сам розвернув фронт. Чисельнiсть вiйськ його була бiльшою i Т. був розбитий.

Битва в Кундурзi пiдiрвала сили Т., вiн втратив значну територiю на сходi. У його оточеннi невдоволенi царевичi i емiри органiзували бунт, який йому вдалося придушити. Рiвночасно, намагаючися знайти союзника на заходi, Т. пiшов на значнi поступки королевi Ягайловi . Тимур тим часом завершував завоювання Азербайджану. Емір Єдiгей втiк до його двору, штовхаючи Тимура до нового походу проти Т. Йому хотілося відімстити за смерть батька.

У 1394 р., коли Тимур пiдiйшов до Шеки, Т. зосередив свої вiйська в районi Дербента, але довiдавшись, що Тимур вже на берегах Кури, повернув назад. Тепер вже вiн не був готовим до зустрiчi з основними силами противника.

У 1395 р. Тимур зiбрав величезнi сили у Приельбруссi i вислав до Т. послом Шемс-ад-дiна Алмаликi. Не чекаючи результатiв переговорiв, вiн пройшов через Дербент i знищив плем’я кайтагiв. Дiзнавшись вiд посла Уртака про силу його вiйська, Т. вислав на розвiдку емiра Казанчi, але того розгромили. Тимур досяг р. Сундж, на березi якої Т. зайняв оборону. Однак золотоординський хан не рiшився на битву i вiдступив, покинувши обоз. Вiн був готовий визнати себе васалом Тимура, але той йому не повiрив. Єдiгей, за свiдченням Iбн Арабшаха, переконав Тимура в необхiдностi продовжувати похiд. Тимур невiдступно йшов за Т., форсувавши Терек. Дiждавшись пiдмоги на р. Каурай, Т. повернув йому назустрiч.

Тимур роздiлив вiйсько на двi частини, одну з яких вiддав пiд командування Мухаммед-султана. Саме в той час на правому фланзi зрадили Кунче-оглан та емiри Бек-Ярик, Актау, Давiд-Суфi i Удурку. Попереджений Тимур кинув гвардiю, яка вiдтiснила їх, але вiдступаючi ледь не затовкли охорону самого полководця. В цей час Т. був дуже близьким до перемоги. Вiйсько спiшилося i вiдбивало атаки. Мухаммед-султан сам переходив у частi контратаки завдяки стiйкостi емiра Хаджi-Сейф-ад-дiна, який оборонявся на краю правого флангу. Атака Джеханшаха-багадура врятувала йому життя. Долю битви вирiшила атака мiрзи Рустема, який встиг з резервом.

Тимур дiйшов до Волги, переправився через рiку, розграбував мiсцевiсть Бек-Ярик, окраїннi князiвства Чернiгiвської землi, здобув Сарай-ал-Джедід, Урус, Урусчук. Його вiйська розгромили булгарськi мiста, нещадно знищили ординськi мiста в гирлi Волги та розграбували Крим. У 1395 р. Золотій Орді було нанесено страшного удару, від якого вона вже не змогла поправитися.

Т. втiк у Литву, а потiм перебрався до Криму . У Золотiй Ордi сiли ставленики Тимура з нащадкiв Орду, якi перетворилися у марiонеток еміра Єдiгея. Тимур зайнявся Iраном та Iндiєю. Т. не полишив надiй на повернення престолу. Тепер всi його сподівання були пов’язані з допомогою Литви. Великий князь литовський Вiтовт Кейстутович, якому тепер дiсталися ординськi володiння у Причорномор’ї, готовий був надати таку допомогу. За Длугошем у 1398 р. Вiтовт здiйснив успiшний похiд аж до Дону .

Наступна спроба вiдновлення Т. закiнчилася знаменитою битвою на р. Ворсклi 12.08.1399 р.

Поразка змусила Т. покинути цей регiон. Вiн з частиною прихильникiв прорвався у Сибiр, де з допомогою того ж таки Тимура в басейнi Обi, Томи i Чулима органiзував новий юрт. У лютому 1405 р., перед походом Тимура у Китай, останнiй обiцяв послам Т. допомогти йому вiдвоювати Золоту Орду. Єдiгей, який тепер провадив власну полiтику, був для Тiмура небезпечнiшим. Смерть Тимура привела до походу Єдiгея у Сибiр в якому його вiйсько було розгромлене. Але Т. не встиг скористатися плодами останньої перемоги. Єдiгей пiдкрався до його стану, коли Т. вiдпочивав, не сподiваючись удару вiд розгромленого суперника. Т. загинув у 1406 р.

Крім синів у Т. було три дочки: Байрамбек-ханча, Джаніке-ханча і Меліке-ханча. Старша була від Уренгбек-хатун, дві молодші – від Товлуйбек-хатун, яку умертвив сам Т. Джаніке-ханча, яка стала дружиною Єдігея, таємно підтримувала своїх братів у боротьбі проти ставлеників еміра. Після загибелі мужа у 1420 р. повернулася у Крим, де володіла Кирк-Ер (Чуфу-Кале) і разом з Ширинами допомогла утвердитися у Криму Хаджі-Гірею, який доводився її внучатим племінником.

129. МЕНГЛIК-СЕВIНЧ ............................................................................................. 93

130. ДЖАНАСА ............................................................................................................ 94

131. ХАСАН .................................................................................................................. 94

Iнша форма iменi Учакал-Хасан.

132. АЛI ......................................................................................................................... 94

133. СУФI ..................................................................................................................... 95

134. ДЕРВIШ ............................................................................................................... 99

135. ДЖАНIБЕК ........... ............................................................................................. 100

136. ТIНIБЕК .............................................................................................................. 100

137. СААД-ХОДЖI ..................................................................................................... 101

138. ШАЕСКЕ ............................................................................................................. 101

139. ШАДМАН ............................................................................................................ 101

140. АЛI-ДЕРВIШ ...................................................................................................... 101

141. ШIХАБ-АД-ДIН ................................................................................................. 101

142. КУЛЧУК ............................................................................................................. 101

143. ГIЯС-АД-ДIН ..................................................................................................... 101

144. МУХАММЕД-ХАН ........................................................................................... 113

145. СЕМЕН-АНIКЕ ................................................................................................. 115

146. АХМЕД-ШЕЙХ ................................................................................................. 117

Х

147. ТЕВКЕЛЬ ............................................................................................................. 121

148. ШАХСУЛТАН .................................................................................................... 125

149. СУЛТАНБЕК ...................................................................................................... 125

150. КУТЛУ-ШЕЙХ .................................................................................................. 125

151. ДЖЕЛАЛ-ЕД-ДIН (+ 1413) ............................................................................... 128

Хан Золотої Орди (1407, 1412–1413).

Спираючися на росiйськi князiвства, захопив владу в Ордi в момент зiткнення Щадибека з Єдiгеєм. Єдiгей прогнав його з Булгара влiтку 1407 р. Д. з братом Керiм-Берди вiдiйшли у Північне Причорномор’я, яке знаходилося пiд протекторатом Литви, що видно з листа Вiтовта до великого магiстра Тевтонського Ордену .

Єдiгей, посадивши нового хана Пулада, у 1408 р. вторгнувся в землi, якi знаходилися пiд московським впливом, звинувативши великого князя у пiдтримцi Д. Вiйсько Єдiгея розорило Коломну, Переяслав-Залiський, Юр’єв, Ростов, Дмитров, Серпухов, Нижнiй Новгород, Городець та обложило Москву .

Тим часом, схоже, у 1408–1409 рр. Д. при допомозi Вiтовта оволодiв всією територiєю Захiдного Приазов’я поблизу Криму. В кiнцi 1409 р. Вiтовт заключив з ним союз проти Тевтонського Ордену . Iз своїм вiйськом Д. брав участь у битвi пiд Грюнвальдом у 1410 р. Чисельнiсть його сил у 30 тис., напевно, дещо перебiльшена. З допомогою литовського вiйська у 1410 р. Д. зайняв Крим i Тану, прогнавши намiсникiв хана Пулада. У 1411 р. вiйсько нового хана Тимура обложило Тану, оволодiло мiстом, а потiм нанесло поразку Д., який знову вiдiйшов у Литву. Цiкаво, що у цьому роцi навiть король Ягайло вiдвiдав фортецю Каравул у Причорномор’ї .

У 1412 р. Тимур-хан зiткнувся з Єдiгеєм, а коли останнiй втiк в Хорезм, обложив Ургенч, який тримав в облозi шiсть мiсяцiв . Д. скористався з цього i виступив на Волгу. Емiри присягнули йому i вiн скоро зайняв всю територiю Золотої Орди. Але в Ургенчу продовжував сидiти Єдiгей. Д. зажадав вiд нього пiдпорядкування в обмiн на припинення облоги. Емiр Базан, одружений з сестрою Д., перейшов на його сторону. Пiдручнi емiра вбили Тимур-хана. Конжулат-бахадур, виконуючи наказ вже скинутого Тимур-хана, з 3 тис. все-ще пробував дiстати Єдiгея, але був розбитий. Єдiгей виставив його голову у Хорезмi. Тодi на Хорезм Шахрух послав військо емiрiв Алiка та Iльяс-Ходжу, яке вiдбив син Єдiгея – Мубарекшах. I лише велике вiйсько самого Шахруха змусило Єдігея покинути Хорезм у 1413 р.

Ще не завершивши боротьбу з Єдiгеєм, Д. у 1412 р. зайнявся упорядкуванням росiйських князiвств, викликавши в Орду великого князя московського Василя Дмитровича, великого князя тверського Iвана Михайловича, князiв ярославських i нижегородських . Спроба Д. притиснути росiйських князiв, закiнчилася для нього трагiчно. Росiйськi князi пiдтримали його брата Керiм-Берди. Д. загинув вiд стрiли в бою з вiйськом Керiм-Берди та iнших молодших братiв у 1413 р.

152. КАДИР-БЕРДI (+ 1420) ....................................................................................... 128

Син черкешенки. Хан Золотої Орди (1419–1420).

Соратник Джелал-ед-дiна. Проголошений ханом в Криму при пiдтримцi великого князя литовського Вiтовта. З кримським вiйськом виступив на Волгу. Назустрiч йому вирушив Єдiгей з ханом Дервiшем. У битвi поблизу Сарайчука всi вони загинули . Подробицi смертi К.-Б. та Єдiгея джерела подають по рiзному. Єдiгею йшов шiстьдесять третiй рiк.

153. IСКАНДЕР (+ до 1406).......................................................................................... 128

Не брав участi у подiях пiсля загибелi Тохтамиша, напевно його вже не було в живих.

154. КУЧУК (+ пiсля 1407)............................................................................................ 128

Син Уренгбек-хатун.

Пiсля поразки Джелал-ед-дiна у 1407 р. схоронився з братами у Сигнаку .

155. АБУ-САЇД (+ 1414?) ............................................................................................ 128

Можна припускати, що саме він боровся за престол пiсля Кепека [?].

156. ДЖАББАР-БЕРДI (+ 1417)................................................................................... 128

Хан Золотої Орди (1414, 1416–1417).

Спочатку пiдтримав Бахтiбека, висуненого Вiтовтом у противагу промосковському хановi Керiм-Бердi. Пiсля загибелi Бахтiбека iз своїми васалами вiдiйшов у причорноморські володіння Литви . У 1414 р. за даними Длугоша вбив Керiм-Бердi. Мусульманськi автори вважали, що цього хана вбив Кепек. Можливо, що Длугош правий. Керiм-Бердi мiг загинути в боротьбi з Д.-Б., але престол той не змiг втримати i ханом став Кепек. У 1416 р. Д.-Б. перемiг Чекрi i оволодiв Золотою Ордою, включаючи узбецький улус. Був фактично васалом Вiтовта. У противагу йому Єдiгей проголосив ханом Дервiша з гiлки Орду. Спочатку Д.-Б. втратив Поволжжя. У 1417 р. Єдiгей розбив його вiйсько i здобув Тану. Д.-Б. сховався у Кафi, але Єдiгей обложив i це мiсто, вимагаючи видачi вже колишнього хана. Д.-Б. втiкав у Литву, але по дорозi був убитий своїми супутниками, як свiдчить лист Вiтовта вiд 26.12.1417 р

157. КЕПЕК-ХАН (+ 1414) ............................................................................................ 128

Хан Золотої Орди (1414).

Правив менше року . Захопив трон пiсля Керiм-Бердi, можливо у суперництвi з Джаббар-Бердi. Карбував монети у Булгарi та Астраханi.

158. КЕРIМ-БЕРДI (+ 1414) ......................................................................................... 128

Хан Золотої Орди (1412–1414).

Виступив проти старшого брата Джелал-ед-дiна при пiдтримцi московського князя i його васалiв. Восени 1412 р. вони прибули в його ставку. У 1413 р. К.-Б. перемiг старшого брата, який загинув в бою вiд стрiли. Вiдразу ж йому довелося вести боротьбу проти iнших братiв Бахтiбека та Джаббар-Бердi, яких пiдтримувала Литва. За Длугошем К.-Б. був вбитий Джаббар-Бердi , за Шiльтбергером – Кепеком .

159. БАХТIБЕК-ХОДЖА (+ 1413)............................................................................ 128

За Длугошем – Бетсабул. Загинув в боротьбi з Керiм-Бердi, будучи висуненим на трон Золотої Орди Вiтовтом . Тотожнiсть Б.-Х. i Бетсабула допускав М. Сафаргалiєв .

160. САЇД-БЕК-ХОДЖА ........................................................................................... 128

161. ЧЕКРI (+ 1416)..................................................................................................... 128

Iнші форми iменi: Чингiз-оглан, Чакар. Хан Золотої Орди (1414-1416).

Його правлiння засвiдчене монетами, карбованими у Сараї, Булгарi, Астраханi i Бек-Базарi. За Шiльтбергером став ханом при допомозi Єдiгея, прогнавши Кепека iз загоном у 600 вершникiв, в числi яких був сам автор . Певно йому можна бiльше вiрити нiж Казi Ахмеду, за яким Ч. змiнив Джаббар-Бердi. За цим джерелом Ч. був сином Дервiш-оглана i внуком Гiяс-ад-дiна , але у “Родоводi тюркiв” значиться хан Чакар, син Тохтамиша, що, схоже, бiльш вiдповiдає дiйсностi, так як син Дервiш-оглана на той час мав би бути надто юним. Саме цьому ханові Ч. Єдігей передав Тюменське ханство після загибелі Тохтамиша у 1406 р. Ч. загинув у боротьбi з Джаббар-Бердi, якого пiдтримувала Литва.

162. ТАШ-ТИМУР (+ 1395)......................................................................................... 130

Хан Золотої Орди (1395).

Проголошений ханом емiрами правого крила Тохтамиша пiсля поразки на р. Каурай. Загинув у боротьбi з Тимуром. Карбував монети в Криму з легендою “Султан правосудний Таш-Тимур” .

163. КАЧI-БIЙ (+ до 1419)........................................................................................... 131

Помер до 1419 р., бо у цьому роцi ханом було проголошено його молодшого брата. Нащадкiв не мав.

164. УЛУГ-МУХАММЕД (+ 1445) ............................................................................ 131

Хан Золотої Орди (1419–1423, 1427 – бл.1437), хан Казанського царства (1437–1445).

Проголошений ханом як суперник Девлет-Берді. У 1420 р. позбувся Девлет-Берді i опанував його територiю. Але вiдразу ж зiткнувся з домаганнями Хаджi-Мухаммеда. У 1422 р. шукав пiдтримки у старшого з Тимуридів – Шахруха, але не змiг втриматися. Тимуриди вiддали перевагу Бораку. У 1427 р. У.-М. знову захопив престол у суперництвi з Джумаликом, Махмуд-Султаном та Девлет-Бердi. У листi до лiвонського магiстра (9.09.1429) великий князь литовський Вiтовт повiдомляв, що У.-М. володiє всiм царством i запропонував йому мiцний союз . У 1432–1434 рр. У.-М. був у союзi з великим князем литовським Свидригайлом Ольгердовичем, беручи участь у його походах у Литву. У 1434 р. перейшов на сторону його противника Зигмунта Кейстутовича, який погодився затримати Хаджi-Гiрея.

Боротьба з Кiчi-Мухаммедом у 1436–1437 рр. закiнчилася на користь останнього. Восени 1437 р. пiд Белевом У.-М. розгромив 40-тисячну рать московського князя i його союзникiв. Здобув Казань, прогнавши вотчича Алiбека i заложив окреме Казанське царство, яке з цього перiоду вiдокремилося вiд Золотої Орди. Його вiйсько стояло пiд стiнами Москви у 1439 i 1444 р. У 1445 р. взяв у полон московського князя Василя Васильовича.

Суперечки про початок Казанського царства тривають , але бiльшiсть дослiдникiв погоджується, що його засновником був У.-М.

Розташоване на перетині важливих міжнародних шляхів, Казанське ханство, яке об’єднувало землі булгар, черемисів, мордви, удмуртів і башкірів, було потужною державою. Стосовно Московського та інших російських князівств казанські хани, як “царі” вважалися старшими. Але постійна боротьба за престол, у яку почали втручатися московські князі, врешті привела до поступової втрати Казанським ханством своєї самостійності, а пізніше і його анексії Москвою .

165. ХУДАЙДАД ......................................................................................................... 132

166. АЗIЗ ........................................................................................................................132

167. ХУРМЕТ ............................................................................................................... 132

168. IЗЗЕТ ..................................................................................................................... 132

169. ХИЗР-ХОДЖА .................................................................................................... 135

170. СУФIЧУК ............................................................................................................ 136

171. ДЕРВIШ ................................................................................................................143

ХI

172. АМАН-БЕК ......................................................................................................... 151

173. ШИРИНБЕК ....................................................................................................... 157

На початку XV ст. утвердився в Криму. Вiд нього пiшов вiдомий рiд кримських беїв – ШИРИНИ. Бейлик Ширинiв з центром у Кара-су-базарi (нинi Бiлогорськ) був найбiльшим у Криму i простягався вiд Перекопу до Азовського моря. Ширини були найбiльш впливовою родиною при дворi кримських ханiв аж до кiнця XVIII ст. Вони брали найактивнiшу участь у полiтичному життi Криму та боротьбi ханiв за престол. Нащадки цiєї родини ще не вигасли. Агiш-бей у 1511 р. виїхав у Литву, де отримав володiння. Вiд нього походили князi Ширинськi .

174. САРАЙ-МЕЛIК ................................................................................................. 157

175. ЧАГАТАЙ-СУЛТАН ........................................................................................ 157

176. СЕЇД-АХМЕД (+ 1459)...................................................................................... 158

Хан Великої Орди (1434–1437).

Згiдно “Короткої iсторiї кримських ханiв” у 1434 р. прогнав з Криму Хаджi-Гiрея. Претендував на зверхнiсть у всiй Золотій Ордi. При підтримці великого литовського князя Свидригайла Ольгердовича заснував Велику Орду – найбільший осколок колишньої Золотої Орди. У 1437 р. був розбитий i прогнаний Кiчi-Мухамедом. Вiдкочував на Подiлля, звiдки з 1438 р. нападав на українськi землi: Львiв (1442), Олесько, Белз, доходячи аж до Гродна (1444), Подiлля (1447) . У 1449 р. з його допомогою претендент на литовський престол Михайло Зигмунтович зайняв Київ . У 1452 р. орда С.-А. була розгромлена Хаджi-Гiреєм . Далі С.-А. кочував у Нижньому Подоннi, пробував напасти на Москву, але у 1455 р. був розгромлений пiд Коломною. Прибувши у Литву з дiтьми, був ув’язнений у Ковенськiй фортецi, де i помер.

177. ГIЯС-АД-ДIН (+ пiсля 1445)............................................................................... 162

Хан Золотої Орди (1427).

За анонiмною “Короткою iсторiєю кримських ханiв” був проголошений ханом у 1427 р. Пiсля невдалої боротьби за престол емiгрував у Литву, де i помер. У Литвi тодi було багато ординцiв. У 1430 р. число воїнiв-татар на литовськiй службi сягало 40 тис.

А.Мухамедiєв на пiдставi знайдених монет з тамгою у виглядi натягненого лука, подiбною то тамги Саадат-Гiрея, вважав, що Г.-а.-Д. у 1422–1445 рр. володiв Казанським улусом . Ця проблема залишається дискусiйною.

178. ДЖЕЛАЛ-АД-ДIН ............................................................................................... 162

179. АЛI-БЕК ................................................................................................................ 162

180. ДЕВЛЕТ-БЕРДI (+ 1428?) .................................................................................. 162

Iнша форма iменi Даулат-Бердi. Хан Золотої Орди (1427 – 1428).

Суперник Улуг-Магометом. За Ель-Айнi Д.-Б. оволодiв Кримом в той самий час, як Улуг-Мухаммед здобув Сарай, тобто у 1427 р. Шукав пiдтримку у Литвi, піславши грамоту Вiтовту iз проханням дружби i торгiвлi . В.Смирнов вважав, що вiн був ставлеником Вiтовта , чому справедливо заперечував М.Сафаргалiєв . Окрiм Криму тримав Астрахань, де у 1427–1428 рр. карбувалися монети з його iменем.

181. ФIЛЬШАД (+ до 1445)......................................................................................... 164

Помер за життя батька.

182. КАСIМ-СУЛТАН (+ 1468)................................................................................... 164

Інша форма імені Касім-Трегуб. Хан Касiмовського царства (1445–1468).

Касимовське царство (улус Касiм-султана) було утворене на частинi земель Московської держави пiсля того, як великий князь московський Васаль Васильович був звiльнений з ординського полону. Казанський хан Улуг-Мухаммед добився також торговельних переваг для синового улусу у Московськiй державi. К. допомiг Василю Темному проти Дмитра Шемяки, а також виступав союзником свого брата, який правив у Казанi .

Касімовське царство з центром у Городку Мещерському (Касимові) на р. Оці, де татари (навіть з асимільованими мещерами-маджарами – осколком давніх угрів) складали меншість серед населення, із самого початку своєї історії залишалося московським васалом .

К. успадкував його син Данiяр (1468–1486), який брав участь у походi московського вiйська на Новгород у 1471 р., обороні Московського князівства проти хана Великої Орди Ахмада (1472). Нащадкiв у нього не було, а брат Мінчан-Мірза помер раніше, i престол Касiмовського царства перейшов до кримських Гiреїв: Нур-Девлет, син Газi-Гiрея, (1486–1491), Сатилган, його брат, (1491–1506), Джанай, син Нур-Девлета, (1506–1512). Гiреїв змiнили родичi астраханських ханiв з гiлки Орду: Шейх-Авлiяр (1512–1516), Шах-Алi, його син, (1516–1568), Сеїн-Булат (Симеон Бекбулатович), двоюрiдний брат Шах-Алi (1568–1573). Пiсля прийняття ним християнства, татари скинули його з престолу. Касимовський престол залишався пустим аж до 1600 р., коли ханом став Ураз-Мухаммед iз казанської династiї, який з 1588 р. перебував на московськiй службi. Пiсля його загибелi у 1610 р. трон перейшов до Алп-Арслана, сина Алi з сибiрської династiї (гiлка Шейбанiдiв). Алп-Арслану успадкував син Сеїд-Бурхан (1627–1679). Прийнявши християнство вiн переїхав у Москву, де жили i iншi сибiрськi та касимовськi царевичi, якi стали християнами. Престол царства зайняла його мати Фатiма Султан-бiке (1679–1682). Пiсля її смертi, яка наступила невдовзi по загибелi сина Сеїд-Бурхана пiд час стрiлецького бунту у Москвi, Касiмовське царство було анексоване Московською державою .

183. МАХМУД-СУЛТАН (+ 1464)............................................................................. 164

Варiанти iменi Махмутек, Мамтек. Хан Казанського царства (1445–1464).

Правив у союзi з братом Касiмом, ханом Касiмовського царства. Пiсля нього Казанським ханством правили його син Халiл (1464–1467); другий син Iбрагiм (1467–1478); Iльгiм (Алі-Хан), син Iбрагiма (1478–1487); Мухаммед-Амiн, син Iбрагiма (1487–1496, 1502–1518); шейбанiд Мамук (1496); Абдул-Латiф, син Iбрагiма (1497–1502); Шах-Алi, касiмовський хан (1519–1521, 1546, 1551); Сагiб-Гiрей з кримської династiї (1521–1524); Сафа-Гiрей, племiнник Сагiб-Гiрея (1524–1532, 1535–1546, 1546–1549); Джан-Алi, брат Шах-Алi (1532–1535) та Єдiгер з астраханської династiї (1552). У 1552 р. Казань була здобута московськими вiйськами, а Казанське царство прилучене до Московської держави . Московські князі рано почали втручатися у боротьбу за казанський трон. Вже Абдул-Латіф, який виховувався у Криму, у 1493 р. перейшов на московську службу. З допомогою Москви він опанував казанський престол, з якого був скинений також за московською вказівкою. Деякий час він перебував у засланні у Білоозері, а пізніше отримав уділ в Каширі, звідки знову був відправлений у заслання. Помер у 1517 р. невдовзі після звільнення. Ним лякали брата казанського хана Мухаммед-Аміна. Московськими підручними були Шах-Алі та його брат Джан-Алі.

Окрім Ільгама, Мухаммед-Аміна та Абдул-Латіфа у Ібрагіма були ще сини Мелік-Тагір (Мелік-Даїр, Міліндар, Мелендар, Мелехдаїр), Худайкул (Кудайкул) та Горшейда. У 1487 р. великий князь московський Iван Васильович захопив в полон царевича Худайкула, який був сином від Фатiми-султан. У груднi 1505 р. вiн був охрещений пiд iменем Петра, а у сiчнi 1506 р. за нього видали сестру великого князя Василя Iвановича – Євдокiю. Московський князь розглядав його як свого можливого спадкоємця. Петро помер у 1523 р. i був похований в усипальницi московських князiв . Його дві дочки з однаковим іменем Анастасії були видані за князів Мстиславського і Шуйського. Брат Худайкула-Петра – Мелiк-Тагiр, перебуваючи на московськiй службi, залишався мусульманином. Православними стали його дiти царевичі Федiр (+ пiсля 1517) та Василь (+ до 1520) Мелiхдаiровичi .

Останнiй прямий нащадок Махмуд-султана – Ураз-Мухаммед, касiмовський хан, загинув у 1610 р., воюючи проти Лжедмитрiя II.

184. ЯКУБ ...................................................................................................................164

Інша форма імені Єгуп.

185. ЮСУФ (+ 1445) ......................................................................................................164

186. ХАДЖI-БIЙ ........................................................................................................... 165

187. ЧЕКРI .................................................................................................................... 171

З огляду на вiк навряд чи мiг бути ханом у 1414–1416 рр., хоча М. Сафаргалiєв таку можливiсть допускав .

ХII

188. ШАХНЕСЕБ ......................................................................................................... 177

189. СУЛТАННЕСЕБ .................................................................................................. 177

190. ДЖАН-ГIРЕЙ (+ 1434 ?) ...................................................................................... 177

За казанським рукописом Збiрника 1601 р. був вбитий кунгратським князем. Можливо вiн загинув пiд час репресiй Саїд-Ахмеда у 1434 р., про якi розповiдає “Коротка iсторiя кримських ханiв”?

191. ХАДЖI-ГIРЕЙ (+ 1466) ...................................................................................... 177

Хан Великої Орди (1428–1434), хан Кримського ханства (1428–1434, 1443–1456, 1456–1466).

Багато джерел невiрно подають його походження. За турецькими iсториками Джаннабi (XVI ст.) i Мунаджiм-башi (XVII ст.) був сином Кiчi-Мухаммеда; за Рiзван-пашею (XVII ст.) – Улуг-Мухаммеда, за анонiмною “Короткою iсторiєю Кримських ханiв” (XVII ст.) – сином Таш-Тимура . Згiдно з Михалоном Литвином народився поблизу Торуня , що звичайно невiрно, бо його батько Гiяс-ад-Дiн тiльки у 1427 р. емiгрував у Литву. Через плутанину пізніших джерел можна зустріти досі найрізноманітніші версії походження Гіреїв, однак немає сумнівів, що вони були Джучидами та Тука-Тимуридами. Версія “Муїз-ал-аксаб”, за якою Х.Г. був сином Гіяс-ад-Діна і внуком Таш-Тимура, як і у більшості випадків поданих у цьому джерелі, виглядає найбільш правдоподібною .

Напевно Х.-Г. був посаджений на трон при пiдтримцi Вiтовта, який активно вмiшувався у ординські справи. Тут повiдомлення Михалона Литвина могло би бути близьким до правди.

Тримав столицю у Солхатi (Старий Крим). У 1433 р. як союзник мангупського князя Олексiя взяв участь у боротьбi з генуезцями за Чембало (Балаклаву). У цiй вiйнi Х.-Г. з 5 тис. ординцiв розгромив 6-тисячне вiйсько генуезцiв на чолi з Карлом Ломелiно . За мирною угодою, яка була укладена 13.07.1434 р., Х.-Г. отримав викуп за кожного жителя Кафи , який потрапив в полон, по 2 тис. аспрiв, Кафа роззброїла двi галери i одно судно та вiдправила флот у митрополiю.

У 1434 р., програвши боротьбу з Улуг-Мухаммедом, емiгрував у Литву, за даними “Короткої iсторiї кримських ханiв” – у Астрахань. Улуг-Мухаммед розiрвав свiй союз з Свидригайлом на користь Зигмунта Кейстутовича, який спочатку прийняв Хаджi-Гiрея i обiцяв йому пiдтримку, а потiм погодився його затримати, щоби вiн не вертав у Крим.

Тiльки у 1443 р. при допомозi Ширiнiв та Литви Х.-Г. утвердився у Криму та почав карбувати монети у Кирк-Ер. Значну роль в утвердженні Х.-Г. зіграла дочка Тохтамиша – Джаніке-ханча, яка після загибелі свого мужа знаменитого еміра Єдігея (1420 р.) повернулася у Крим і була володаркою Кирк-Ер (Чуфут-Кале), який став опорною базою Х-Г. По смерті Джаніке Х.-Г. збудував дюрбе (мавзолей) на її могилі, яке досі збереглося серед руїн Чуфут-Кале.

У 1452 р. Х.-Г. розгромив Саїд-Ахмеда. Весь Крим залишався пiд його управлiнням. Генуезькi консули у Солдайї, Чембало, Танi i Таманi визнавали його зверхнiсть. У центрi генуезьких володiнь – Кафi – сидiв тудун хана. У 1454 р. Х.-Г. уклав в Керчi угоду з турками. Вважаючи себе основним спадкоємцем Золотої Орди, Х.-Г. продовжував боротьбу проти iнших ханiв. У 1465 р. він розгромив Махмуда на Волзi, що тiльки допомогло Ахмаду стати ханом Великої Орди. Ліквідував Велику Орду, перетворивши Кримське ханство у головного спадкоємця Золотої Орди, син Х.-Г. – Менглі-Гірей у 1502 р. У 1501 р. Менглі-Гірей збудував дюрбе на могилі батька в долині при дорозі з Чуфут-Кале до нової столиці Бахчисарая.

До середини XVI ст. Гіреї ще реально намагалися відродити Золоту Орду, підпорядкувавши своєму впливу Казанське та Астраханське ханства та Ногайську Орду. Менглі-Гірей допоміг Оттоманській імперії завоювати генуезькі колонії в Криму та князівство Феодоро, що закінчилося визнанням Кримським ханством залежності від Туреччини, яка з кожним століттям ставала все більшою. Кримське ханство все ж продовжувало у своїх стосунках із сусідами – Московською державою та Річчю Посполитою – виступати як спадкоємець Золотої Орди. У період найбільшого розквіту ханства у XVII ст. до складу його володінь входило майже все чорноморське побережжя від гирла Дунаю, азовське побережжя і територія Північного Кавказу до Кубані включно.

Нащадки Х.-Г. панували у Кримському ханствi, яке проiснувало найдовше з усiх уламкiв Золотої Орди: Хайдар-Гiрей (1456), Нур-Девлет-Гiрей (1466, 1467–1469, 1474–1475, 1476–1479), Менглi-Гiрей I (1466, 1469–1474, 1475–1476, 1479–1514), Мухаммад-Гiрей I (1514–1523), Газi-Гiрей I (1523–1524), Саадат-Гiрей I (1524–1532), Iслам-Гiрей I (1532), Сагiб-Гiрей I (1532–1551), Давлет-Гiрей I (1551–1577), Мухаммад-Гiрей II (1577–1584), Iслам-Гiрей II (1584–1588), Газi-Гiрей II (1588–1597, 1597–1608), Фахт-Гiрей I (1597), Тохтамиш-Гiрей (1608), Саламат-Гiрей I (1608–1610), Мухаммад-Гiрей III (1610, 1623–1624, 1624–1627), Джанiбек-Гiрей (1610–1623, 1624, 1627–1629), Iнайєт-Гiрей I (1629–1637), Багадур-Гiрей I (1637–1641), Мухаммад-Гiрей IV (1641–1644, 1654–1666), Iслам-Гiрей III (1644–1654), Адiл-Гiрей (1666–1671), Селiм-Гiрей I (1671–1678, 1684–1691, 1692–1699, 1702–1704), Мурад-Гiрей (1678–1683), Хаджi–Гiрей II (1683-1684), Саадат-Гiрей II (1691), Сафа-Гiрей (1691–1692), Девлет-Гiрей II (1699–1702, 1704, 1706, 1707–1713), Газi-Гiрей III (1704–1706), Каплан-Гiрей I (1706–1707, 1713–1716, 1730–1736), Кара-Девлет-Гiрей (1716–1717), Саадат-Гiрей III (1717–1724), Менглi-Гiрей II (1724–1730, 1737–1740), Фахт-Гiрей II (1736–1737), Iнаєт-Гiрей II (1740–1743), Саламат-Гiрей II (1743–1744), Селiм-Гiрей II (1744–1749), Арслан-Гiрей (1749–1756, 1767), Халiм-Гiрей (1756–1758), Кирим-Гiрей (1758–1764, 1768–1769), Селiм-Гiрей III (1764–1765, 1770–1771), Арслан-Гiрей (1766), Максуд-Гiрей (1767–1768, 1771–1772), Давлет-Гiрей III (1769, 1775–1777), Каплан-Гiрей II (1770), Шагiн–Гiрей (1772, 1777–1781, 1782–1783), Сагiб-Гiрей II (1773–1775), Махмуд-Гiрей (1781), Багадур–Гiрей II (1782). Пiсля анексiї Криму Росiєю у 1783 р. в Буджаку ще правили Шахбаз-Гiрей (1787–1789) i Бахт-Гiрей (1789–1792). Нащадки династiї Гiреїв збереглася до наших днiв .

192. ЗОБЕЙДЕ-СУЛТАН ........................................................................................... 178

193. СУЛТАН-БАЯЗИД .............................................................................................. 178

194. ДIЛЬШАД-СУЛТАН ........................................................................................... 178

195. МIХР ....................................................................................................................... 179

196. МIХРНЕСЕБ ......................................................................................................... 180