У мальовничій лісистій місцевості між двома хребтами, схили яких звернені до півдня і півночі, в широкій долині довжиною 7 км. , розкинулось село Поляна , що належить до Красівської сільської Ради, Миколаївської райдержадміністрації, що на Львівщині. Місцевість села горбиста, ґрунти глинисті, трапляються чорноземи. Віддаленість від центру села до шосейної дороги – 7 км., від райценту Миколаїв – 14 км., відстань до найблищої залізничної станції Миколаїв або Вибранівка – 14 км.

Офіційна назва села на 1964 рік звучить Поляна. Саме слово «поляна» означає частину поля , чи площу серед лісу. На основі переказів старожителів, та, беручи до уваги місцеві пам`ятки (церква 1770р. ,кладовище) заснування села можна віднести на 1450-1500 рр.

Народні перекази про початок заснування розповідають, що десь в XIV ст., рятуючись від татар і турків, жителі села Грімна втекли в ліси за с. Красів. Ліси приваблювали їх своєю непрохідністю і широкими ярами та балками. Облюбувавши собі місце , і , побачивши , що тут сприятливі природні умови для землеробства і скотарства, люди почали вирубувати ліси і розбудовувати село, яке згодом одержало назву Поляна.

Збереглося прізвище одного з перших найдавніших вуглярів – Олекса Дзюбатий, а також бондар – Кисіль. В давні часи в цьому поселенні знаходилось кустарне підприємство , що виготовляло скло (гута), з південної сторони села тягнулася дорога – гостинець ( її назва збереглась до сьогодні). Цією дорогою стародавні жителі на дерев`яних возах волами возили вугілля , скло, бондарні вироби до ріки Дністра і там продавали купцям.

Село Поляна складається з хуторів Гостинець, Гірники, Олійники, Гайдуки, Шутарівка. До 1844 року до с. Поляна належали ще два хутори Гута і Мідяки. На Гуті займалися виготовленням скла. За переказами місцевих жителів, Мідяки засновані в 1765-1775рр. Заселили їх жителями польської шляхтичі. Там проживали українці, поляки, євреї. У квітні 1844 р. нападом турків було знищено Мідяки і Гуту. Чоловіків з того хутора спалили у сараї, як і всі хати. Повбивали жінок і дітей. Врятувалися тільки ті, хто зумів втекти. Так зникли два прилеглі до села хутори.....

До 1848 р. с.Поляна належало графам. Збереглося прізвище графа до 1848 р. Лось і його управителя Поляною Йоган Бездік (помер 1843р., про що свідчить пам`ятник на кладовищі в Поляні). В кінці XIX ст.і на початку XX ст. землі Полянського фільварку належали графу Турусевичу, а згодом перейшли до останньої дідички (сестра жінки Турусевича) Євеліни Становської. Поміщики жили в с. Бродки, а їхні правителі – в Поляні (Люфт, Маркевич) , а останній до 1930р. – Фрідліндер. Польському фільварку належало понад 240 га орної землі. Близько 25 га землі належало церкві. Поміщикам належав каменолом, звідси кінно возили камінь у Львів на будівництво споруд і пам`ятників. До речі, з полянського каменю збудовано Львівський оперний театр.

До 1848 р. полянці відробляли панщину , яка становила 4-5 днів на тиждень. Після скасування панщини селяни гнули свої спини на фільваркових землях. Сумні і непривітні були картини людського життя. Скільки клопоту й переживань перенесли полянці за польських часів! Вони були малоземельні або безземельні. Жили в курниках, хатах, діти спали на прічах (збиті дошки біля печі). А трохи більші змушені були працювати і заробляти на хліб. Щоб стягнути з селян злиденний заробіток, поміщики охоче будували корчми , це було дуже вигідно для них, бо сюди останню копійку несли селяни , щоб залити своє гірке горе і нужду. Було збудовано 2 корчми: одна близько 1840 р. , а друга – в 1870 р.

Була у селі школа. Це звичайна стара хата з маленькими вікнами, без підлоги , покрита соломою. Стояла вона біля церкви. Грамоти навчав дяк. Нізащо пани не хотіли будувати школи . Вміти так-сяк написати своє прізвище – оце й уся селянська наука. Однак часи мінялися. Після тривалих клопотань селянам вдалося побудувати нову початкову школу. Її побудували коло 1890 р. у центі села. Збудувала школу громада , лише шосту частину коштів дав дідич. З самого початку заснування школи всі науки викладав лише один учитель. З вищою освітою вчителів не було. До 1939 р. понад 30 % населення села були неграмотними. В селі жили багатодітні сім`ї, що мали понад 9 і більше дітей. Але їхні діти в школі не навчались.

В селі було організовано товариство «Просвіта». В 1937 р. за кошти, зібрані громадою, було побудовано читальню. До лікаря потрібно було звертатися в Щирець або Миколаїв, один візит до лікаря коштував 50-30 злотих. З приходом Червоної Армій було обрано тимчасовий виконавчий комітет для керівництва справами села. Очолив це керівництво Данило Петрів , а пізніше Федір Антоняк. Поміщицьку землю, все майно було передано селянам. Школу було перетворено в семирічку, всіх дітей шкільного віку залучено до школи. Було створено спеціальну вечірню школу для дорослих з метою ліквідації неграмотності, відкрито клуб, бібліотеку. В 1961 р. збудовано нову велику школу , на будівлю якої держава видала 30000 крб.

Нині випускники полянської школи гідно й достойно представляють інтереси не тільки Поляни але й області. Так, серед випускників цієї школи є лікарі й професора. До речі, блаженний пам`яті високоосвячений Митрополит Львівський і Сокальський Андрій Горак теж був випускником полянської школи . Щороку у Великодні свята майже до самої смерті він приїжджав у Поляну. Відвідував могили своїх батьків, бував на святкових літургіях у церкві святого Івана Золотоустого.

Нині у селі побудовано нову школу, Будинок Просвіти, є сучасний ФАП , магазин, Будинок Побуту, база відпочинку, є капличка Матері божій в центрі села, зведено капличку св. Петра і Павла на Гуті. Поляна славиться своїми озерами, ставками і водоймами. До речі, в Поляні дуже добра і прозора джерельна вода.

Роксолана Попович

Люди в цьому діалозі

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0