Гірська сільська рада розташована у південно-західній околиці Миколаївського району. Село Гірське є центральною садибою адміністративного об’єднання – Гірської сільської ради.

Село є одним є одним з найбільших у складі адміністративного району за своєю площею та кількістю населення. Станом на 01.01.2011р. кількість населення складає понад 3 тисячі чоловік, серед них значне місце займають молоді сім’ї.

Гірська сільська рада адміністративно об’єднує у своєму складі 3 сіл: Гірське, Великі Липиці, Малі Липиці.

Населений пункт Гірське розташований на межі Миколаївського і Дрогобицького районів. Відстань від Гірського до районного центру складає 26 км., відстань до найближчої залізничної станції (Пісочне) – 16 км.

З півдня на північ та із заходу на схід на території с. Гірське протікають дві річки: Коросничка, що є правою притокою Летнянки та Летнянка, яка впадає у Дністер праворуч його течії.

Як свідчать історичні дані, перша письмова згадка про село датується в історичних документах 22 грудня 1477року. Саме в цей час Перемиський міський суд фіксує судовий позов «Вільних селян з » Горуцка до жителів навколишніх сіл. Іншої письмової згадки, яка б засвідчувала ще ранішу дату створення села немає. Днем села в Гірському прийнято вважати 16 червня. Вчені-історики припускають, що перші поселенці у Гірському з’явилися на схилах гористого пасма, для цього були об’єктивні причини. Поселення майбутніх Горучан під-Горою означало: захист від вітрів і буревіїв, безпосередню близькість до прісного водоймища (р.Коросничка, р.Летнянка). Перші поселення у зручному місці під-Горою, очевидно, зумовили і назву села – Гірка, Горуцько, Гірське (від слова «Гора»).

Згідно з легендою, яку часто можна почути з вуст старожилів, село почало створюватися на схилі ХIV століття. Саме коли, поблизу, теперішнього Гірського був великий Графський маєток. Як свідчить легенда багато невільників цього графа почали тікати від нього у пошуку «кращого життя». Саме територія поблизу річки і Гори давала усі можливості, щоби вижити у той нелегкий час. Тому більшість втікачів приходили саме на цю територію де були захищені від графа і від вітру.

Існує ще одне припущення. Навесні 1498 року Галичина зазнала руйнівного нападу татарської орди хана Менглі-Гирея. Спустошливі напади татар зумовили великий потік втікачів правобережної України на захід, до польських кордонів. За припущеннями українських істориків І. Крип’якевича і М. Грушевського великі потоки втікачів перед татарською навалою зумовили появу нових міст, сіл і містечок у східній Галичині. Ймовірно, час появи села Горуцько-Гірське можна віднести до цього періоду.

Назву села змінено з Горуцько у Гірське в 1946р. з ініціативи регіональних органів радянської влади. Але і надалі жителі сусідніх сіл та й і самі Горучани називають своє село Горуцько, а назва Гірське вживається більше в офіційних документах і при ділових зустрічах.

На початку третього тисячоліття Гірське впевнено розвивається. Цікава і різноманітна інфраструктура села, сьогодні тут функціонують: середня школа, 2 приватних підприємства з переробки м’ясної сільгоспсировини, 2 швейні цехи, Народний дім, об’єкти приватної торгівлі та громадського харчування, 4 с/г підприємства, лікарська амбулаторія, споживче товариство, відділення поштового зв’язку. На території села є: старий цвинтар ХІХст., крім того в 2010 р. введено в експлуатацію новий цвинтар, в селі функціонують дві церкви. За час існування в Гірському створено значні кількість пам'ятників і архітектурних форм.

За свою довгу історію у різні періоди становлення нашої держави село зазнавало змін, перемог, падінь, переживало радість і смуток, і місцеві мешканці переконані, що ще не один раз заговорять про Гірське на всю Україну.

Люди в цьому діалозі

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0