Село Рудники розташоване у південно – західній частині Миколаївського району, займає площу 364,5 км. кв. і є одним із найбільших населених пунктів району. У селі проживає понад 3000 осіб. За даними професора Л.Войтовича перша письмова згадка про с.Рудники датована 1435 роком, проте дослідженнями В.Цегелика доведено, що на території села існував металургійний комплекс у 9-11 ст, який разом із поселенням білих хорватів у с.Стільску є великою знахідкою археологів. І в наші дні на території рибгоспу можна знайти залишки болотяної руди, тому саме від руди походить назва села Рудники.

У західній частині села від княжих часів до 1748 року існував чоловічий монастир св.Петра і Павла. Відомо, що у 17 ст. під час останньої навали татар цей монастир був знищений, проте згодом мешканці села і єдиний монах, який уцілів від пожежі відновили монастир. Після закриття монастиря у кінці 18 ст. землі села викупив великий землевласник граф Адам Свіжавський. У 1854 році остання спадкоємиця графа Адама Свіжавського Елеонора продала землі села львівському адвокатові Казимиру Полянському. Майже три покоління Полянських володіли Рудницькими землями. Теодор Полянський перемістив церкву, а також більшу частину села з урочища «Голодівка» на місце, де розташоване село на цей час.

У 1885 році єпископом Чеховичем було освячено церкву св.Михаїла, яка діє у Рудниках і сьогодні. Сподвижником та організатором будівництва церкви був священик села Дмитро Строцький, який багато років служив у Рудниках. Будівництво церкви тривало більше 10 років і на жаль священик не дожив до освячення церви два місяці. У 1912 році Рудниківську церкву розписав відомий львівський художник Теофіл Копистянський. Цей художник намалював образи святих, які до сьогоднішнього дня прикрашають іконостас церкви та завірив їх своїм підписом. Дерев’яний іконостас та пристіл виготовив рудниківський умілець Федір Ковтало.

Мешканці с.Рудники приймали активну участь у національно-визвольному русі України, зокрема шість вихідців села добровільно вступили до УСС і усі вони віддали життя у боротьбі за визволення України. Старший десятник Василь Кончаківський, нагороджений двома Хрестами Хоробрості, геройськи загинув на горі Лесоня. У Карпатах воювали Теодор Гусак та Василь Сенишин - молоді студенти Стрийської гімназії. У 1915-1917 рр. на території с. Рудник був вишкіл УСС, зокрема, старшинська школа. До лав армії УГА вступило понад 80 молодих хлопців села, а сотником УГА був Степан Бінас. Федір Яцишин, за спогадами односельців, був особистим ад’ютантом Симона Петлюри, а в 20 роках ХХ ст. був директором школи у с.Розвадів.

У роки панування Польщі на території села діяли громадські організації: «Просвіта», «Сільський господар», «Каса Стефчика».

У Другій Світовій війні брали участь більше 100 мешканців Рудник, із них 48 загинуло. У лавах УПА із 1944 до 1952 року воювало 44 особи.

Вихідцями села є видатні провідники УПА – керівник служби безпеки Івано-Франківщини Петро Кончаківський, районний провідник Іван Чень (псевдо Лис), який загинув на території с.Розвадова та останній надрайонний провідник УПА Михайло Іванус. Більше 27 років ув’язнення за участь у визвольній боротьбі відбув Микола Кончаківський. За участь у визвольному русі понад 178 осіб було виселено до Сибіру. Таких людських втрат не зазнало жодне село на території Миколаївського району.

Окрасою села Рудники є збудований у 1965 році пам’ятник Т.Г.Шевченку за кошти громади (скульптор Володимир Сколоздра). У 1991 році збудовано пам’ятник Борцям за волю України (символічна могила молодого стрільця, який загинув за волю України, скульптор Євген Дзиндра). У 1997 році встановлено скульптуру Божої Матері, а у 2004 році на історичному місці розташування колишнього монастиря - капличку св.Петра і Павла.

У 2005 році при в’їзді у село під патронатом отця Василя Вороновського встановлено пам’ятний хрест, однієї із станиць Хресної дороги від м.Львова до с. Чуплик Закарпатської області.

Вихідцями із села Рудників є більше 10 священників, а монах Михайло- Матей Гаврилів, один із організаторів відновлення Греко-католицької церкви в Україні, є на цей час ректором Українського католицького університету у м.Римі.

У 2005 році було видано книжку про село «Історично-краєзнавчий нарис села Рудники».

На цей час у с.Рудниках функціонує ЗОШ І-ІІІ ст., у якій навчається близько 500 учнів. Знаходиться Народний Дім (300 місць), сільська бібліотека, а також лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Працює 12 закладів торгівлі та громадського харчування.

Виробничі підприємства – рибгосп «Рудники» та фермерське господарство «Максимович».

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0
  • Коментарі не знайдено