Старовинне село Розвадів розташоване на лівому березі р. Дністер і лише кільканадцять господарств знаходиться на правому березі.

Уперше село згадано в письмових документах у 1467 р., хоч цілком імовірно, що його заснували ще в часи Галицько-Волинського князівства, проте, на жаль, такі документи не збереглися.

Щодо походження назви села, то існують різні версії. Старожили села розповідали, що назва села походить від слова «розводити», бо тут розходяться дороги на Львів, Стрий, Жидачів.

Відомий мовознавець Микола Худаш, родом із села Демня, на Миколаївщині, вважав, що назва могла походити від давньослов’янського імені Ростивад, а звідси пішла назва поселення «Ростивадів двір». Пізніше ця назва трансформувалася у Розвадів.

На думку відомого краєзнавця Василя Лаби назва села походить від давньоруського слова «свада», що означає супуречка, сутичка, ворожнеча або бійка.

Околиці Розвадова були заселені давніми людьми ще в епоху кам’яного віку. Про це свідчать матеріали розкопок на скельному комплексі Діряве поблизу хутора Прийма. Ці розкопки розпочато 4 вересня 1987 р. львівським археологом Леонідом Мацьковим та краєзнавцем Романом Сколоздрою.

Улітку 1988 р. проводилися розкопки в урочищі «Кути», де було виявлено поселення людей, які проживали тут приблизно 8-10 тисяч років тому. Було знайдено скребки, ножі, фрагменти посуду та інше.

У 1469 р. Розвадів вважався одним з найбільших сіл у володіннях шляхтича Тарла. У люстрації, тобто описі королівських володінь записано: «Володіння пана Тарла. Найбільші села: Дроговиж, Розвадів, Устя, Верин, Поляна та інші».

У 1498 р. загонами кримського хана Менглі-Гірея були спалені Дроговиж, Розвадів, Устя та інші села. У 1515 р. татари і волохи знову пограбували Розвадів.

У 1554 р. польський король Сигізмунд Август повідомив Яна та Миколу Тарлів, що хоче викупити від них Дроговиж, Розвадів, Верин та інші села.

У 1620 р. Розвадів, як і багато сіл та містечок Галичини, було пограбовано і спалено татарами, а багато жителів забрано у неволю.

22 березня 1619 р. король Сигізмунд ІІІ Ваза у Варшаві підписав універсал про необхідність будівництва фортеці Табор у Розвадові. Польський гетьман Станіслав Жолкевський у своїй інструкції до місцевої влади наказував підтримувати фортецю у постійному бойовому стані. До речі, будівництвом фортеці керував відомий скульптор Себастьян Чешек, який пізніше перебрався жити до Розвадова і став відомий, як Себастьян Розвадівський. У фортеці Табор часто перебували на відпочинку військові відділи. У 1673 р. у Таборі сталася велика пожежа, під час якої згоріло 4 гармати, 100 мушкетів, 50 рушниць і багато майна жителів Розвадова та навколишніх сіл.

У XVII ст. поблизу Табору проживали так звані «вибранці». Це були селяни з державних володінь, які не платили податків і не відбували повинностей, а їхній обов’язок у випадку війни – іти у похід за свій кошт. 28 листопада 1671 р. король Михайло Вишневецький видав привілей Максимові Лентисю, його синам та іншим родичам на грунти, городи, луки, пасовища, варіння пива і виготовлення горілки.

Саме із вибранцями пов’язується родовід головного командира УПА Романа Шухевича. У 1997 р. краєзнавець Р.Сколоздра, вивчаючи записи у метричних книгах розвадівської церкви, встановив, що далеким предком Р.Шухевича був Іван Шух-Підцерковний, який прожив 100 років. Його син Євстахій Шух, 1778 р.н. був прапрадідом Р.Шухевича.

Лауреат Шевченківської премії Ярослав Гнатів вважає, що з розвадівських вибранців Головачів походив відмий полковник у війську Б.Хмельницького Петро Головацький. Тепер у кутку села Гайдучина проживають нащадки колишніх вибранців: Ленціви, Косачі, Лінецькі, Шумські, Оприски, Білінські, Огоновські, Єднороки.

Давню історію має розвадівська церква. Про неї є згадка у податковому реєстрі за 1609 р. У 1752 р. церква, яка стояла поблизу фортеці Табор, згоріла і тому селяни збудували нову дерев’яну церкву, яка простояла понад 100 років.

У 1861 р. завершилося будівництво нової кам’яної церкви. Про це свідчить пам’ятна таблиця над входом до церкви, на якій є напис «Єдиному в Тройці Богу. Створено сей Храм року Божого 1861». Оскільки велику допомогу при будівництві церкви надав власник Розвадова граф Станіслав Скарбек, сільська громада встановила його герб над входом до церкви.

У 2011 р. проведено великі урочистості з нагоди 150-річчя розвадівської церкви.

Протягом 1916-1918 рр. у Розвадові перебував вишкіл Легіону УСС, а Кіш УСС знаходився у селі Пісочна. 27 вересня 1917 р. посвячено прапор розвадівської «Просвіти», який виготовили січові стрільці разом з розвадівською молоддю. Цей прапор зараз відомий під назвою «стрілецький прапор».

28 жовтня 1917 р. митрополит Андрей Шептицький на околиці Розвадова посвятив прапор Легіону УСС.

У 1916-1919 рр. в Розвадові одружилися січові стрільці Родіон Сліпий, Онуфрій Огородник, Петро Кузь, Олекса Гасин та Іван Васильків.

У хаті місцевого священика Миколи Сенишина деякий час проживав командант Вишколу УСС отаман (майор) Мирон Тарнавський, який пізніше командував УГА,

Кілька десятків розвадівчан брали участь у бойових діях Першої світової війни та українсько-польської війни. В УГА воював поручник Онуфрій Шух, який був старшиною Начальної Команди УГА. Він помер від тифу 27 листопада 1919 р. у Вінниці.

На початку 1930-их років свідома молодь Розвадова вступала у ряди ОУН. Першими оунівцями стали Микола Петерко, Микола Скрипець, Михайло Шух, Микола Табінський, Григорій Скрипець, Олекса Николишин та інші.

З Розвадовом пов’язана трагічна подія затримання у листопаді 1932 р. бойовиків ОУН Василя Біласа і Дмитра Данилишина.

У вересні 1939 р. розвадівчани взяли активну участь у протипольському повстанні. У будинку «Просвіти» перебував штаб. Озброєні різноманітною зброєю, повстанці роззброїли охорону шосейного та залізничного мостів і вирушили на допомогу жителям Надітичів, де відбувся найбільший бій з польськими карателями. У боротьбі з ворогом загинули 4 розвадівчани.

18 вересня 1939 р. через Розвадів пройшли перші відділи Червоної армії. Незабаром створено тимчасовий революційний комітет у складі самих бідняків, який перебрав владу у свої руки. Невдовзі НКВД заарештувало кількох розвадівчан і відправило їх у тюрми Дрогобича і Львова, де їх закатували на початку німецько-радянської війни.

Наприкінці червня 1941 р. передові німецькі відділи підійшли до Розвадова. Червоноармійці підірвали два мости і відступили у бік Миколаєва.

У 1943 р. 11 розвадівчан пішли добровольцями в дивізію «Галичина». Двох з них попали в радянський полон, а решта повернулися додому. Незабаром частина з них пішла в УПА і загинула, а решта були заарештовані і засуджені.

Протягом 1942-1943 рр. на примусові роботи в Німеччину вивезено 77 хлопців і дівчат. Більшість з них працювали у сільському господарстві. Після закінчення війни майже всі повернулися додому, лише кільканадцять хлопців виїхали до США, Канади і Австралії.

Німецьке панування тривало в селі по 28 липня 1944 р. З 29 по 31 липня в селі відбувалися великі бої між німецькими і радянськими відділами. Укріпившись на правому березу р. Дністер невелика група німців завдала великих втрат червоноармійцям.

У 1940, 1941, 1944 і 1945 рр. проведено мобілізації до Червоної армії. Кілька десятків розвадівчан воювали на радянсько-німецькому фонті. 26 з них загинули в боях або померли від ран.

Розвадівчани взяли активну участь у національно-визвольній боротьбі 1940-1950 рр. З них загинули в боях та померли в тюрмах і таборах 65 осіб. Відбували ув’язнення 79 осіб. 27 розвадівчан померли на спецпоселенні у Сибіру.

З вересня 1995 р. у Розвадові посвячено величний пам’ятник Борцям за волю України. Автори пам’ятника – скульптор Ярослав Скакун і архітектор Володимир Сколоздра.

Відомим у багатьох країнах світу є уродженець Розвадова, живописець на склі Іван Сколоздра.

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0
  • Коментарі не знайдено