5108b0ca2eed78054d2975cb63791f3e XLРядовий галичанин у боротьбі за незалежність України у лавах ОУН за польської, німецької та більшовицької окупацій пройшов шлях справжнього патріота. Від початку збройного спротиву 40-50-х років очолював відповідальні ділянки у підпіллі на теренах Ходорівської, Бібрецької округи. Часто перебував у лісах Миколаївщини, де базувався крайовий провід ОУН... Загинув у нерівному бою із московітами-ворогами.

Василь Краївський народився у 1916 році (село Загірочко поблизу Ходорова). Його батьки, Купріян та Ганна, займалися сільським господарством. Жили не надто заможно, але у злагоді. У 1918 р. у них народилася дочка Ганна, а у 1922 р. – наймолодша Софія. Через рік батько раптово захворів і помер. Василькові тоді було лише 7 років. Мати, залишившись удовою, ледве зводила кінці з кінцями. А хлопчина, як найстарший серед дітей і єдиний тепер у родині чоловік, у всьому їй допомагав. І по господарству порався, і за меншими сестрами доглядав…

Він був доволі розвиненим і дуже хотів учитися. Тож коли прийшла пора вступати до народної школи, дуже хвилювався, чи мати дозволить. Бо розумів, наскільки його руки потрібні удома. Та Ганна не заперечувала, бо добре бачила синове бажання «гризти граніт науки». Із класу в клас він переходив з оцінками «бардзо добже». А коли закінчував початкову школу, мати вдруге вийшла заміж за господаря Кудлика, з яким у 1929 р. у них народилася дочка Ольга, а у 1932 р. – дочка Марія. З вітчимом сім’ї стало легше жити. Але навчання у школі Василькові довелося таки залишити. Хоч він не зупинився на досягнутому, бо усвідомлював, що добра освіта допоможе досягнути кращого життя. Тому посилено працював над собою, займаючись самоосвітою у читальні «Просвіти». Вивчав історію України, географію, перечитав майже усі книги у бібліотеці читальні, брав участь у драматичному та хоровому гуртках.

На початку 30-х років масово розвивалася українська національна свідомість і молодь активно утверджувалася у гуртках «Просвіти», спортивно-руханкових товариствах «Луг» і «Сокіл», гуртку «Доріст». Ходорів поступово перетворювався на культурний і революційний центр Бібрецького повіту. У навколишніх селах формувалося дедалі більше українських революціонерів-націоналістів, яких польська влада почала жорстоко переслідувати. Так, у жовтні-листопаді 1932 року на Ходорівщині відбулися перші масові арешти українців, яких звинуватили у приналежності до УВО (Української Військової Організації). Багатьох із них у березні і травні 1933 року Бережанський окружний суд засудив на тривалі терміни ув’язнення. Серед засуджених були Микола Пухаль з Городища Королівського і Микола Левицький з Молодинча, яких Василь знав особисто. Зустрічався з ними у рідному селі, коли ті читали свої доповіді та реферати від імені «Просвіти». Внаслідок таких слухань, а також спілкування чимало молоді із Загірочка почали виявляти симпатію до ОУН. Серед них і Василь Краївський, його друзі Микола Шевців, Михайло Іванців та інші.

У другій половині 30-х років Василь зі своїм товаришем-однодумцем Михайлом Іванцівим почав працювати на алебастровій фабриці у Ходорові. Керівником там був Степан Курилас. Він походив із патріотичної родини на Рогатинщині, яка, попри великі небезпеки, підтримувала українські прояви і морально, і матеріально. У їхній хаті завжди збиралися патріотично налаштовані громадські активісти. До 1950 року тут бажаним гостем був і Василь.

Працюючи у Ходорові, він одночасно вів активну роботу у сільській «Просвіті», маючи авторитет і повагу односельців. Тому незабаром громада довірила йому очолювати цей осередок. Він був дуже вимогливим до себе. Пропагував високі людські і моральні цінності. Не вживав алкоголю, не курив тютюну і вимагав цього від своїх друзів-однодумців. Таким чином вони не тільки дбали про своє здоров’я, але і сприяли бойкоту польських товарів. Про один характерний випадок розповіла 91-річна сестра Василя – Софія Галушко: «Десь у 1937 році хлопці і дівчата зібралися у «Просвіті» на свято Андрія. Після вечорниць Микола Шевців вирішив пригостити усіх і запропонував по наперстку горілки. А тут саме наспів Василь. Прийшов, як завжди, у вишиванці та “помпах”.

Зіновій Горін, дослідник визвольних змагань.

(Далі буде)

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0
  • Коментарі не знайдено