(Закінч. )

Версію про те, що хтось доніс на наших трьох командирів в МДБ, можна вважати помилковою. У цьому переконався, аналізуючи наявні зведення МДБ та інші джерела. Але так чи інакше, трагедія 3 березня була надто болючою раною не тільки для підпілля ОУН Ходорівщини, але й, у цілому, для визвольного руху. Адже загинув кращий керівний склад районного проводу.

Однак, не зважаючи на масований більшовицький терор проти населення з метою знищення підпілля, українські повстанці продовжували боротьбу. Після смерті «Легіня» Ходорівський провід очолив Йосип Мигович («Ігор», уродженець Отиневичів). Ще три роки боївка, яку він очолював, чинила опір більшовикам. Тільки у 1954 році трагічно обірвалося його життя. Але збройний опір народу ще продовжувався до квітня 1956 року.

Передчасна смерть Василя Краївського не дозволила йому відшукати могилу своєї матері. Про це невідомо рідним досі. Не знають вони і де поховано (та й чи хоронили) самого Василя. «Дуже жаль, але, напевно, так і не поклонюся уже могилці брата», - бідкається 91-літня пані Софія.

Зіновій Горін,

дослідник визвольних змагань.

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0
  • Коментарі не знайдено