1ad1d30c85154d4fa5d38162121a09a7 XL100 років тому - 6 серпня 1914 р. – було створено Легіон Українських Січових Стрільців, що ознаменувало відновлення збройної боротьби за волю України. Січові стрільці зуміли за незначний час перетворити Легіон у добре вишколену, фактично українську військову структуру з національною символікою, власними одностроями й відзнаками, а також українською офіційною мовою та українською термінологією. Це були перші військові формування українців після знищення українських козацьких полків Катериною II, і вони стали зародком майбутньої армії, а героїзм та самопожертва юнаків та дівчат стали прикладом наступним поколінням борців.

У серпні Головна Українська Рада та Українська Бойова Управа проголосили маніфест, в якому закликали гуртуватися під знаменами Українських Січових Стрільців для створення добровільного військового підрозділу — Легіону. Він увійшов до складу австрійського ландштурму й відповідно підпорядковувався австрійському Міністерству оборони.

На збірку УСС у Стрию зійшлося 10000 осіб. Із них австрійська влада вибрала тільки 2 500 стрільців.

Ядро легіону становили активісти січово-сокільського, пластунського та стрілецького руху, вчорашні гімназисти та студенти; були також викладачі, правники і митці.

Легіон брав участь у бойових діях проти російських військ у Карпатах, вкривши себе невмирущою славою у боях гору Маківку; вів кровопролитні битви на подільській землі. Сотні молодих патріотів загинули на схилах гори Лисоні, поблизу сіл Конюхи та Куропатники на Бережанщині, та в інших місцях. Сотні молодих патріотів загинули на схилах гори Лисоні, поблизу сіл Конюхи та Куропатники на Бережанщині, та в інших місцях.

Своєю боротьбою стрільці здобули чимало відзначень і похвал, викликали пошану й симпатії союзників, змусили рахуватись із собою навіть ворогів. Один із німецьких генералів сказав про стрільців: «Мої баварці б'ються як леви, а українці — як чорти»; російське командування, характеризуючи УСС у секретній директиві, наголошувало, що це «відбірні війська, які називають себе українцями і мріють про відновлення самостійної України».

У легіоні діяли громадсько-освітні та мистецькі структури, покликані не лише ознайомлювати стрілецьких новобранців з їхніми завданнями у війні, але й підвищувати їхній освітній рівень, готувати до післявоєнної громадської діяльності. Насамперед слід відзначити бібліотеку, «етапну гімназію», а також Пресову Кватиру, альманах «Червона Калина», сатиричні журнали «Самохотник», «Самопал».

Добре розуміючи, що запорукою успішної реалізації національно-державницької ідеї можуть бути тільки сили власного народу, стрільці приділяли величезну увагу й просвітницькій праці серед українців у місцях свого постою, залучали їх до спільних маніфестацій, організовували й підтримували українське шкільництво. До речі, на територіях, які були під контролем УСС, не зареєстровано жодного факту насильства щодо цивільного населення.

Українські січові стрільці - це одна з тих ідей, нарівні з козацтвом, без яких важко говорити про сучасну Україну. Вони стали каталізатором свідомого політичного відродження нації. Вони билися проти тих, хто зневажав нашу націю, хто принижував нашу українську мову, хто нашу землю вважав колонією. І сьогодні ці мужні хлопці та дівчата мають послідовників серед для наших вояків, котрі зараз захищають східні землі України.

Софія Рудницька.

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0
  • Коментарі не знайдено