f59841cb9017648e0237919efc47e0ee XL20 серпня минуло 70 років від дня трагічної смерті вірного сина України - Юрія Липи, кого свідомо, жорстоко та підступно вбили та замучили офіційні функціонери советской власти. Так Московія (під цією назвою автор має на увазі всю Московію, як царську Росію, так і советську імперію зла, а також сьогоденну московську комуно-фашистську, імпералістично-шовіністичну Російську федерацію) розправилася ще з одним своїм противником, із відважним та шляхетним борцем за самостійну соборну Українську державу. Загалом, підступність, підлість, дикість, цинізм та злочинність були та є знаряддями політики російського великодержавного імперіалізму у його стремлінні до поневолення народів, загарбання чужих земель та світового панування, і він, цей великодержавний шовінізм, не зупиниться ні перед ніяким злочином, свідками якого ми є сьогодні.

…Напередодні загибелі Юрій Липа жив нелегально на Яворівщині, у с. Бунові, а згодом у присілку Іваниках. Райцентр советська армія захопила вранці 27липня 1944 року, а вже через три тижні, 19 серпня (на Спаса), військова контррозвідка відшукала місце перебування Юрія та способом обману арештувала його.

Як згадує Ольга Грядова-Беньковська (до речі, моя однокласниця, медсестра, зв’язкова сотні Петренка, яка була присутньою при арешті), на запитання його дружини: «Куди забираєте мого чоловіка?» капітан советської армії відповів: «Даю вам честное слово совестского офіцера в том, что ваш муж через 2-3 часа будет дома» …Як завжди і всюди – брехня.

Юрій Липа народився в Одесі 5 травня 1900 року в родині видатного українця, письменника, громадського та державного діяча, згодом міністра уряду УНР Івана Львовича Липи. Він - син Великої України, переконаний український націоналіст, один із ідеологів та теоретиків української національної ідеї. У його творчому доробку - поезія, повісті, есеї, новели, нариси, рецензії, статті, критичні огляди, драматичні твори, окремі книжки тощо. Зокрема, необхідно вказати на три основні праці Ю. Липи. А це : «Призначення України», «Чорноморська доктрина» та «Розподіл Росії», на огляді яких зупинимося нижче.

Мої друзі світлої пам’яті Петро та Юлія Кіндратовичі, які провели величезну роботу із збору та впорядкування спогадів про життя та працю Юрія Липи, назвали його Апостолом Новітнього Українства. і така характеристика життя, праці, творчості та особистості відповідала дійсності.

Ідеологічні засади та політичні погляди Юрія Липи співзвучні сучасності, зокрема в політиці та стосунку Росії до української держави. Підтверджується теза, що Росія, якою вона не була б, який державний чи політичний лад не панував би в ній, ніколи добровільно не відмовиться від панування над Україною, володіння її природними та людськими ресурсами.

Закінчивши навчання в Одеській гімназії, Юрій став навчатися в місцевому університеті, а вже у 1918 р. у складі Студентської бойової сотні брав участь в боях проти російських шовіністів за здобуття Одеси для України.

Після закінчення війни, в 1920-1922 рр., перебував у таборі інтернованих вояків армій УРН та УГА в Тарнові (Польща). Із цього часу розпочав активну та плідну літературну діяльність, одночасно здобуває освіту в Школі військових підхорунжих польського війська, а згодом у вищій школі політичних наук при Варшавському університеті.

У цих скромних роздумах про Юрія Липу неможливо описати весь творчий шлях та доробок його як письменника, журналіста, громадського та політичного діяча.

Проте необхідно згадати, що науковий та політичний авторитети стали настільки великими, що на нього звернули увагу німецькі державні керманичі та запропонували йому очолити маріонетковий український уряд. Від такої пропозиції він відмовився.

Літом 1943 року, уникаючи розправи як з боку німецьких фашистів, так і підпільної Армії Крайової, ідеолог переїздить із Варшави до Яворова на Львівщині, на малу батьківщину своєї дружини Галини Захарясевич.

Цей яворівський період його життя (літо 1943-го- липень 1944-го) відомий автору цих нотаток через особисте знайомство із Липою - лікарем та педагогом. Юрій лікував людей, але одночасно став активним учасником українського національно-визвольного руху, активним громадським діячем. Він організував курси з підготовки медичних працівників для повстанських шпиталів, проводив ідеологічне навчання молоді, писав листівки, відозви тощо.

Із наближенням фронту в липні 1944 року, як справжній патріот, Юрій відмовився від запропонованого йому виїзду на еміграцію та перейшов у підпілля.

Як пише кобзарознавеь Богдан Жеплинський у своїх спогадах, десь у середині липня 1944 р. Юрій Липа у розмові з парохом с. Наконечного на Яворівщині о. Михайлом Жеплинським на пропозицію виїхати на Захід сказав такі слова: «А якщо прийдеться життя віддати і мені, то краще померти тут, на своїй землі».

Юрій Липа поселився нелегально разом із дружиною та двома малолітніми дочками у с. Бунові на Яворівщині, де лікував повстанців. У серпні 1944 р. через наступ енкаведистів на партизанські райони переїхав у присілок Іваники, де квартирувала сотня Петренка, у шпиталі якої й лікував поранених повстанців. Згодом сотня Петренка змушена була передислокуватися в ліси, а Юрій понадіявся, що у далекому хуторі ніхто не зверне на нього уваги. Однак таке його припущення вартувало йому життя. Він зазнав від енкаведистів мученицької смерті - його живого розчленовували, а потім розстріляли, тіло засипали будівельним сміттям. Після його вбивства дружина разом із селянами (в основному це були жінки, дівчата) обмили тіло та похоронили на цвинтарі у с. Бунові, а молоді юнаки вночі поставили на могилі березовий хрест. Виникає запитання: “Чому комуністична влада так жорстоко розправилася із ним?”. Відповідь на це запитання можна частково знайти, проаналізувавши ідейно-філософські та політичні переконання українця, які знайшли своє відбиття у вищезгаданих творах.

Праця «Призначення України» розглядає геополітичні стержні сучасної держави і відзначає її значення - як вузла важливих торговельних доріг.

Друга праця – «Чорноморська доктрина». У ній розглядається закордонна політика України у Чорному морі. У « Розподілі Росії» обговорюється комплекс країн під назвою «Росія» .

Як бачимо, советська большевитсько-комуністична влада знала, якого опонента має в особі «Апостола Новітнього Українства», а тому вирішила його знищити, як вбивала та нищила до цього, і як чинять зараз її спадкоємці в особі російських шовіністичних імперіалістичних сил.

І це для нас, нащадків убитих борців за волю України, має бути наукою та пересторогою – російський великодержавний імперіалізм ніколи не буде приятелем України.

З. Волощак.

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0
  • Коментарі не знайдено