fdc2f764cb7f3c78b484ffd83aea24e2 XLУ Піддністрянах (сусідує зі Станківцями) на цвинтарі є висока могила з пам’ятною стелою. На ній викарбувані імена вісімнадцяти воїнів УПА – уродженців нинішніх Миколаївського і Жидачівського районів. Вони загинули у цьому селі 13 жовтня 1944 року. Відтоді і донедавна достеменно не було відомо (існувало чимало припущень) про обставини та причини цієї трагічної події. Досліджуючи її більше 20 років, нещодавно мені таки вдалося скласти власну правдоподібну версію того, з чиєї вини поклали свої голови молоді патріоти тодішнього Ходорівського району.

…Трапилося це на господарці Степана Довбенька. Там був бункер, у якому і полягли повстанці у жовтні 1944-го. Донька господаря тоді працювала секретаркою у Ходорові. Там Ольга познайомилася з молодим лейтенантом НКВС.

Декілька разів він приїздив до їхнього дому. Напередодні Покрови мали відбутися їхні заручини. Але наречений не явився. Натомість, приїхали непрошені гості, які посіяли смерть. Тому довго у народі зраду приписували саме Ользі. Це тавро тяжіло на ній до кінця життя. Однак…

Спочатку погортаємо спогади очевидиців. Уродженка с.Руда (нині Рудківці), станична жіночої сітки ОУН Анна Слівінська-Горін (член ОУН з 1942р., псевдо «Липа»): «За день до трагічної події підрайоновий провідник ОУН Василь Хомусяк зі своїм товаришем при переході терену заночували у дворі моїх батьків. Я приготувала їм нічліг у стодолі на сіні. Зранку, поснідавши, вони мали іти у Піддністряни. Виходячи з двору, Василь зізнався: «Щось мені важко на душі, гнітить відчуття тривоги»...

Марія Ратич із Тужанівців, кущова жіночої сітки ОУН (псевдо «Орлиця»): «12 жовтня 1944р. я прибула з дорученням по зв‘язку у Піддністряни. Там мене застав вечір. Тому заночувала на зв‘язковій квартирі. Якщо мені не зраджує пам‘ять, то у сім‘ї Корпанів, які мали дві дочки. Зранку у дворі Довбеньків зустрілася із Василем Хомусяком. Обговорювали організацію виконання доручення. Нічого, що могло б віщувати трагедію, я у цій розмові не помітила. Після зустрічі я пішла додому у Тужанівці. А під вечір зі сторони Піддністрян почулися звуки скорострілів. Наступного ранку прийшла страшна звістка, що загинули мої побратими. Між ними був і мій рідний брат Петро».

Ось що повідомляли про ті події повстанські документи. «Вісті з терену 1.X. – 31.X. 1944р. Ходорівщина, 26 листопада 1944р.» (Літопис УПА, Т.13): «13.X.44р., 16-00 год. До села Піддністряни приїхало зі сторони Ходорова два авта більшовиків в числі 35 осіб. Одне авто поїхало на кінець села від с.Руди, друге - на подвір‘я Ковальського Григора. Одні і другі (більшовики) почали окружати, йдучи розстрільною, господарство Довбенька Степана, в котрого квартирував рій змілітаризованого куща ч.5. Кількох більшовиків ввійшло до стодоли та почали кидати гранати. В цій хвилі вийшов з хати господар, а більшовики, приклавши йому до грудей кріса, почали кричати: «Скажи, где бандеровци и маскировка!». Господар показав криївку, і більшовики взялися в тому місці копати, прикликавши до цієї роботи кількох місцевих селян. Докопавши до дощок, більшовики почали кидати гранати. Хлопці, що сиділи в криївці, бачачи своє безвихідне становище, крикнули тричі: «Слава Україні!», і стріли, що були чути з криївки, дали знак, що хлопці кінчать життя. Коли затихли стріли, більшовики почали копати дальше. Докопавшись до криївки, кинули ще по гранаті, й щойно тоді полізли в середину і повитягали побитих хлопців. Поміж побитими було ще трьох ранених, котрих енкаведисти забрали з собою. З побитих постягали чоботи і вбрання, а тіла покидали з поворотом до криївки. Від’їжджаючи, більшовики взяли з собою господаря і його дочку, а в криївці осталось 15 вбитих: Василь Хомусяк – «Хорс», 14.10.13р. с.Молодинче – підрайоновий; Іван Олійник – «Бескід», 17.3.23р. с.Піддністряни – райвійськовик; Василь Проців – «Крук», 13.5.20р. с.Сугрів – господарчий; Іван Верес – «Шаблюк», 15.4.21р. с.Гранки-Кути – госп. референт; Степан Шоробура – «Ворон», 2.2.23р. с.Піддністряни; Степан Сомик – «Луговий», 30.12.21р. с.Піддністряни; Михайло Пшик – «Богдан», 22.3.23р. с.Піддністряни; Василь Шальвіра – «Верес», 23.8.21р. с.Залісці; Петро Ратич – «Чайка», 20.3.20р. с.Тужанівці; Василь Троцко – «Остап», 29.10.19р. с.Руда; Микола Івах – «Вовк», 29.6.16р. с.Руда; І.Карачевський – «Хмара», 20.6.25р. с.Підліски; Гринь Ковальський – «Семен», 29.4.15р. с.Станківці; Василь Млюзан – «Деркач», 13.3.18р. с.Станківці; Михайло Мазепа – «Дін», 14.5.19р. с.Берездівці; Дмитро Мартинів – «Клим», 22.7.19р. с.Берездівці; Осип Цюра – «Морозенко», 17.5.22р. с.Берездівці; Степан Коник – «Дуб», 3.12.21р. с.Підгірці.

Того самого дня рій змілітаризованого куща ч.4 зробив засідку на повертаючих більшовиків з метою відбити арештованих членів куща ч.5. У висліді засідки вбито 8 екаведистів, 5 ранено та рівно ж побито тих 3 арештованих членів куща».

Із доповідної записки Управління НКВС Дрогобицької області від 19.10.1944р. читаємо: «13 жовтня 1944р. військами НКВД 215 погранполку проведена військова операція в с.Піддністряни Ходорівського району. В результаті проведеної операції вбито 19 чоловік членів УПА, взято в полон 5 чоловік. Втрати з нашої сторони – убито 2 червоноармійці, поранено три червоноармійці. При цьому вилучено зброї: ручних кулеметів – 5 шт., автоматів – 7 шт., гвинтівок – 10 шт., пістолетів – 4 шт».

Про обставини загибелі повстанців розповідала і сестра вбитого Василя Троцка. Марія Пшик-Троцко (уже покійна) з Рудківців повідала таке: «За два дні до трагічної події Василь прийшов додому та попросив коц, повідомивши, що їхня боївка відходить в інші терени. Але за день до Покрови, під вечір, ми отримали страшну новину, що він уже мертвий. Їх трьох – брата, Миколу Іваха та Василя Хомусяка – більшовики витягнули з криївки ще живими, зв‘язали дротом, погрузили у кузов машини і повезли дорогою на Ходорів. Під малим лісом, біля млина у Піддністрянах, машину обстріляли повстанці, намагаючись визволити побратимів. Більшовики, щоби не віддати полонених, закололи їх штиками. Василеві два рази пробили серце, Миколі викололи багнетом очі, а Хомусяку вистрелили у голову, від чого йому знесло задню стінку черепа. Утікаючи, карателі поспіхом викинули понівечені тіла з машини. Увечері повстанці з допомогою жителів села поховали усіх героїв-побратимів у братській могилі на цвинтарі у Піддністрянах».

…Доволі довго я досліджував справжню причину трагічної події та намагався дізнатися про винуватців цієї непоправної втрати – однієї з наймасовіших тоді на Ходорівщині. Але з висновками не поспішав, бо не мав документальних першоджерел, а це могло б зашкодити об’єктивності. За 20 років опитав десятки свідків. А нещодавно, ознайомившись з одним із повстанських документів, усвідомив, що розгадку знайдено.

У «Літописі УПА», том 13 н.с., повідомляється: «Напередодні 12.10. заступник окружного організаційно-мобілізаційного референта «Шрам» (Богдан Кецало, уродж. с.Добрівляни – З.Г.) з командиром окружної військово-польової жандармерії «Чайка» робили контроль у Ходорівському районі по змілітаризованих кущах. 12.10. у с.Букавині, попавши в більшовицьку облаву, «Шрам» був легко ранений у ногу, «Чайка» зістався убитим, а одного жандарма («Заграву» – З.Г.) більшовики зловили живцем і забрали до Ходорова. 13.10. в 15-00 з Букавини до Демидова надбігли около 50 більшовиків, яких вів зловлений жандарм («Заграва» – З.Г.), і окружили господарку Анни Хоми, де квартирували напередодні вище згадані. В одній із криївок (було дві) знаходився «Шрам» зі своїм побратимом, які повернулись вночі у село. У безвихідному становищі, вбивши одного більшовика, обидва пострілялись з власної зброї».

«Дня 30.10.1944р. Із протоколу допиту «Заграви», члена окружної жандармерії, затриманого військово-польовою жандармерією (ВПЖ) УПА:о «13.10.44р. (після взяття криївки у Демидові – З.Г.) виїхали більшовики (в числі 40 осіб – 2 авт.) і я з ними до с.Ляшок на хутір Тунятина. Там нікого не застали, тільки убили одного розвідника з самооборонного куща «Тучі» (Степана Денишина з Бориничів), друга «Пугача» з Бринець. З Тунятин я з більшовиками поїхав до с.Піддністряни, до цього господаря, де я ночував (Степана Довбенка – З.Г.). В цей час 16.00 год. якраз були в цій криївці 14 друзів з самооборонного куща (та четверо з районного проводу – З.Г.). Більшовики почали розкопувати криївку, як звідтам почувся скоростріл. Більшовики закидали гранатами криївку. Друзі, бачачи, що не вдасться вирватися, бо не знали сили ворога – з Гімном на устах дострілялись. Я був перебраний в довгий більшовицький дощовик і чорними окулярами на очах. Більшовики забрали були господаря дому і його дочку. Рівно ж були зловили 3-х хлопців, котрі при засідці побиті».

По переслуханню «Заграву» відставлено до командира «Савича», де за зрадницьку роботу «Заграву» дня 31.10. 1944р. зліквідовано».

…На жаль, гірку правду дізнаємось аж через 70 років. Та змушені прийняти її такою, як вона є.

Жителі Піддністрян гідно бережуть пам‘ять про полеглих героїв-земляків. Ще у 1990 році громада села у числі перших на Жидачівщині та Миколаївщині відновила та освятила у центрі села символічну могилу з написом: «Героям, які полягли за Волю України». При цьому було багато людей з двох сусідніх районів. 14 жовтня 2001 року за сприянням меценатів української діаспори – братів Романа та Степана Олійників (перший - доктор філософії, публіцист, історик, лауреат Національної премії ім.Т.Г.Шевченка, другий – доктор політології, полковник армії ЗША) на сільському цвинтарі на могилі захоронення повстанців відкрито та освячено пам‘ятну стелу з іменами полеглих героїв. За мого сприяння було виготовлено пам‘ятний хрест, який братство УПА Ходорівщини встановило на місці криївки, де мужньо загинули українські патріоти.

Люди в цьому діалозі

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0
  • Гість - Miguel

  • Гість - Minor

    http://sletzgaming.com/forums/profile/frememtil78/ Hot and cold hip bath furthermore very helpful when you are treating several condo. All you would like to do is take cold and warm hip bath on day to day. Or you try applying cold pack or spraying cold water on the affected place. Mud pack is equally beneficial for treating varicose veins. Apply mudpack before sleeping and so it can gain to stay there till morning.

  • Гість - Barbara

    http://foxysocial.ddns.net/pokedating/pm_profile/?uid=5 Almost almost all of us reside in a constant state of rush for work, business or chores all the day and time is scarce. When we do get time, an excellent sleep is preferable than going to a saloon. You can is the foot friction? We almost never performed! This is why, many people face problems like varicose veins, stiff joints poor vision, stomach & bladder problems during their old ages.

  • Гість - Ryan

    Co oznacza ból kości? Czym one w ogóle są? http://wylecz-zylaki.pl

  • Гість - Dominique