Про керівника мережі ОУН Онуфрія Тріля, загиблого в бою із енкаведистами в урочищі Смикова, що поблизу Великої Горожанни, та похороненого на місцевому цвинтарі, старожили розповідають як про великого патріота. У тому далекому 1945-му таких націоналістів поважали не тільки за їхні погляди, а й за готовність боротися за суверенність рідної землі до останнього подиху… Таку ж самопожертву українського народу спостерігаємо й нині, коли на східні землі України преться господарювати озброєний до зубів російський окупант...

Сільський голова Колодрубів Ярослав Коваліско розповідає, що хата Трілів у сусідньому селі Грімному (нині Городоцького району) була десь за п’ятсот метрів від його родинного обійстя поблизу межі Миколаївського, Пустомитівського і Городоцького районів. Тож і жили по-сусідськи. Знали одні про одних багато. Але старші у великому секреті тримали інформацію про сприяння українським повстанцям. Згодом, коли дітвора підросла, батьки пана Ярослава не раз пригадували, що доводилося прихистити на короткий перепочинок та погодувати бійців УПА. Якось хлопці, виставивши «стійку», нашвидкуруч перекушували, аж раптом у двері вдерлися москалі. Наші, щоб не бути знищеними і не піддати господарів жорстокій розправі, вистрибнули через вікна, а зайди нишпорили за ними по всій хаті. Щоб дати хлопцям відійти далі, Ярославова мама зчинила лемент, що пропала бритва і вимагала від командира її повернути. Поки зчепилися в сварці, за упівцями й слід прохолонув. Тож тоді тато розрядив ситуацію, мовляв, беріть уже, беріть, що з вами вдієш… Сподівалися, що ця словесна перепалка матиме наслідки, але якось обійшлося.

А ось родина Трілів не уникла покарання. Після бою на Смиковій, у якому Онуфрія ворожа куля таки наздогнала, родина потерпіла. Енкаведисти хату спалили, вивезли в Сибір Марію, яка після повернення поселилася у Стрию.

А вийти живими з того страшного бою 9 січня 1945 року повстанцям не пощастило тільки тому, що сили були нерівні. Їх оточили більше півтора тисячі солдатів НКВД, в розпорядженні яких були артилерія, танки. Більше того, як підмогу застосовували й літаки. У результаті кількагодинного бою загинули 60 українців, спалено 43 господарства. А ворог позбувся 304 солдатів, танка, танкетки, одинадцяти автомашин, а 90 большевиків отримали поранення…

У будинку священика о.Пантелеймона Місюренка в 1947 році в спеціально обладнаному бункері діяв підпільний штаб командира УПА Романа Шухевича. Тоді за всіма велося стеження, тож посіпаки не раз присилали міліціонера неначе для перевірки документів. Якось на очі міліціонера, а це, за спогадами, було 5 березня 1948 року, випадково потрапили два озброєні оунівці. Охоронець Р.Шухевича був змушений стріляти.

…Боротьба нашого народу із поневолювачами продовжувалася. Трьох вояків УПА вбито в оточеній чужими військами хаті. Про це сучасникам нагадує в центрі села пам’ятний хрест борцям за волю України.

Місцеві жителі бережуть пам’ять про бій на Смиковій та про визвольну боротьбу загалом у документах, особистих речах, інших експонатах музею Романа Шухевича в Грімному, який обладнали у місцевій парафіяльній хаті. Там, у музеї,є чимало експонатів про героїчний здвиг нашого народу проти російського окупанта. Як і зараз, сили були нерівними. Тільки дух народу України і тоді, й нині набагато сильніший.

Леся БАРДАК.

Залиште ваші коментарі

Залишити коментар як гість

0
  • Коментарі не знайдено